Уже десять років футбольні клуби Європи розігрували континентальні трофеї, а Радянський Союз усе ще залишався осторонь. Лише восени 1965-го перша команда з СРСР стартувала в єврокубках. Було це київське «Динамо», суперником якого в 1/16 фіналу Кубка кубків 1965/1966 став північноірландський клуб «Колрейн», для якого домашній матч проти киян також був дебютним у єврокубках. Від того поєдинку, що відбувся 2 вересня 1965 року, нам залишилися пожовклі сторінки преси та рідкісні кадри кінохроніки. І спогади тих, хто стежив за грою захопленими очима.
Один із них – північноірландський науковець, журналіст, спортивний статистик Хантер МакКлілленд. Школярем він дивився матч «Колрейн» – «Динамо» (Київ), зберігши захоплення футболом у своєму серці. Тому надалі багато років пропрацював у рідному клубі та й зараз, уже в поважному віці, займає посаду секретаря в день гри (Matchday Secretary) футбольного клубу «Колрейн». Спеціально для нашого видання він розповів про один із найголовніших матчів у своєму вболівальницькому житті, артефакти з якого й зараз зберігає собі на згадку.
«Знаю, що ваші вболівальники чекали на дебют «Динамо» в єврокубках. Ми так само чекали старту «Колрейна»
– Хантере, насамперед розкажіть про ваше життя у футболі.
– Я народився в Колрейні 1948 року, жив у Лімаведі з 1950 року. Отримав ступінь із математики в дублінському коледжі Трініті (Trinity College Dublin) у 1971 році, потім ще вищу освіту в університеті Королеви в Белфасті в 1972 році. Викладав математику, історію та музику протягом 38 років (переважно математику) в 1972 – 2010 роках. І весь час поєднував це з любов’ю до футболу та мого рідного клубу «Колрейн». Уперше побачив гру «Колрейна» 26 грудня 1963 року. Дуже точно пам’ятаю цей день. Ми того сезону стали віце-чемпіонами. А за два роки виграли Кубок Північної Ірландії, який і дав нам пропуск у європейські змагання. Тоді була наша найкраща команда. Саме вона виграла Кубок Північної Ірландії 1965 року. З того часу я й став запеклим уболівальником. Допомагаю виготовляти програмки клубу з 1991 року. Був членом Ради директорів ФК «Колрейн» у 2007 – 2014 роках, головою Клубу фанів 2005 – 2014 років, секретарем у 2014 – 2018 роках. Зараз я секретар дня матчу та віце-президент клубу, а ще – клубний історик та статистик.
– Які спогади у вас від матчу, що став першим у єврокубках для вашого та нашого клубів?
– На той час, коли ми стартували в єврокубках, я був 16-річним школярем, але добре пам’ятаю, яким особливим був матч «Колрейн» – «Динамо». Усі схвильовані. Ми вперше грали в європейському футболі. До того ж суперником став клуб із країни, про яку ми знали не так багато, зовсім мало. Матчу чекали з нетерпінням, хвилювалися. Про результат не запитуйте…
– «Колрейн» поступився динамівцям Києва – 1:6, лише під кінець гри забивши єдиний м’яч…
– На той час я ніколи раніше не бачив настільки хорошого футболу, як той, який показало «Динамо». Кияни були дуже швидкими, грали в прекрасний футбол і забили чудові голи. Випадковостей не було, як і грубої гри. Усі вони добре працювали й забивали – безумовно, справедливо й заслужено.
– Який гравець із Києва вам найбільше сподобався та запам’ятався?
– Пам’ятаю, Серебрянников і Біба дуже виділялися, але вся команда «Динамо» запам’яталася як відмінна. Повторюся: що таке єврокубки, ми зрозуміли вже з першого раунду. Це була велика різниця порівняно з тими матчами, у яких брав участь «Колрейн».
– Як глядачі сприйняли перебіг і підсумок матчу? На ставленні до киян це не позначилося?
– Ні, що ви!.. Ми прекрасно розуміли, що це – дебют, наша перша проба сил на зовсім новому рівні. Наскільки пригадую, матч глядачі передивлялися задля отримання задоволення від гри. Кожну вдалу дію вітали оплесками. Та й ваші хлопці були скромними, не задавалися, не задиралися. Вони були дуже раді перемозі, і я думаю, вашим гравцям сподобався візит у Північну Ірландію.
«На пам’ять про візит «Динамо» залишилися вимпел, фото, газетні вирізки та враження від чудового футболу»
– Як поводилася радянська делегація? Що ви пам’ятаєте про перебування киян у вашому місті?
– Я особисто на вулицях їх не зустрічав, але від людей, які безпосередньо займалися прийомом радянських футболістів, чув, що вони були дуже привітними. Один із моїх викладачів був перекладачем української делегації. Вони подарували йому вимпел «Динамо» й подякували за роботу. Пізніше він віддав той вимпел мені, бо знав, що я великий фанат «Колрейна» та колекціоную все, що пов’язано з клубом. І зараз зберігаю всі ці артефакти: багато вирізок із газет, фото, програмки. Зробив собі велику статистичну добірку, стараюся зберегти все, що стосується історії клубу. Тут наші шляхи з «Динамо» перетнулися, ми стали частиною історії одне одного.
– 1:6 у першому поєдинку – це дуже боляче. «Колрейн» їхав на матч-відповідь із якимись сподіваннями чи просто, щоб виконати турнірний обов’язок?
– Я особисто не їздив до СРСР. Поїхали лише команда та чиновники. Вони були першою командою з Великобританії, яка перетнула «залізну завісу» для гри у футбол. Тому, думаю, навіть попри розгромну поразку, їхали з великим інтересом. На жаль, наскільки можна судити з підсумку протистояння, ми були зовсім різними за класом суперниками.
– Ви коли-небудь бували в Україні чи в СРСР? Чи побували на матчах Україна – Північна Ірландія в 1997, 2002 чи 2016 роках?
– Ні, на жаль, не доводилося побувати.
– А ще якось перетиналися з українським футболом?
– Була одна історія! Уже через багато років, чи то в 90-х, чи навіть пізніше, ваша команда брала участь у північноірландському турнірі NI Milk Cup. І яким було моє здивування, що тренер команди юнаків київського «Динамо» – учасник історичного матчу з «Колрейном». Хто це був? Соснихін, здається. Чи Островський? Тоді ми добре поговорили, і мені вдалося звести їх із нашими тренерами, колишніми гравцями «Колрейна», які тоді грали проти киян.
«Знаю про історію «Динамо», але й «Колрейну» є чим пишатися»
– «Динамо» пізніше двічі вигравало єврокубки, здобуло Суперкубок Європи, декілька разів спинялося в півфіналах – за крок від вирішального матчу…
– Так, цікаво було стежити за вашим розвитком. Раді цьому. Але, якщо чесно, нам теж є чим пишатися. Наш клуб було утворено в 1927 році. Ми – чемпіони нашої ліги 1973/1974. Переможці Кубку Ірландії 1965, 1972, 1975, 1977, 2003, 2018 років. Всеірландські чемпіони – володарі Кубка Blaxnit 1969 і 1970 років (рекорд турніру!). Зіграли 40 матчів у Європі в 1965 – 2018 роках.
Серед найвідоміших гравців «Колрейна» – Берті Пікок, Фелікс Хілі, Гарет МакОлі (той, що грав проти збірної України на Євро-2016). І, звичайно, мій улюблений гравець – Террі Кокрейн, який пізніше виступав за «Бернлі», «Міддлсбро» та збірну Північної Ірландії.
Пізніше нам довелося в єврокубках перетинатися з «Андерлехтом», «Фейєнордом», «Тоттенхемом», «Грассхопперсом» і багатьма іншими відомим клубами. Я на свої очі бачив багатьох зірок. Хто найбільше запам’ятався? Мабуть, чемпіон світу Ріккі Вілья з Аргентини, який через чотири роки після цього турніру, у 1982 році, приїздив до нас із командою «Тоттенхем Хотспур». А якщо брати гравців, не пов’язаних із «Колрейном», то, звичайно, мене найбільше вразив Джордж Бест.
– Як зараз справи в ФК «Колрейн»?
– У цьому сезоні виступаємо успішно: посідаємо друге місце в лізі, на 2-3 очки відстаючи від лідера. Рік тому знову здобули Кубок Північної Ірландії. Є надії, що станемо знову завсідниками єврокубків, як у найкращі часи.
– Із «Динамо» цікаво було б перетнутися?
– Чому ні? Звісно! Усіма віковими категоріями – від юнаків до ветеранів!
– Що б ви хотіли сказати гравцям «Динамо»?
– У пам’яті про вас залишилася святкова атмосфера того матчу та першокласний футбол у виконанні Києва. Було справжнє задоволення спостерігати за вами! Моя вам повага!
Кубок володарів Кубків 1965/1966, 1/16 фіналу
Перший матч
«Колрейн» (Колрейн, Північна Ірландія) – «Динамо» (Київ) – 1:6
2 вересня 1965 року (четвер). 18:00, м.Колрейн. Стадіон «Шоуграундс». 5281 глядач.
Рефері: Малка (ФРН).
«Колрейн»: В.Хантер, Маккарді, Кемпбелл, Мюррей, А.Хантер, Пікок, Кінселла, Карлі, Халлідей, Данлоп, Ервін. Головний тренер: Д.Дохерті.
«Динамо»: Банников, Щегольков, Соснихін, Островський, Сабо, Турянчик, Базилевич, Серебрянников, Левченко, Біба, Хмельницький. Головний тренер: В.Маслов.
Голи: Карлі (73) – Біба (14, 52), Базилевич (34), Хмельницький (40), Серебряников (44, 63).
Матч-відповідь
«Динамо» (Київ) – «Колрейн» (Колрейн, Північна Ірландія) – 4:0
8 вересня 1965 року (середа). 18:30. м.Київ. Центральний стадіон. 33364 глядачі.
Рефері: Той (Румунія).
«Динамо»: Банников, Щегольков, Соснихін, Островський, Сабо, Турянчик, Базилевич, Серебряников, Медвідь, Біба, Хмельницький. Головний тренер: В.Маслов.
«Колрейн»: В.Хантер, Маккарді, Кемпбелл, Мюррей, А.Хантер, Пікок, Кінселла, Карлі, Халлідей, Н.Догерті, Ервін. Головний тренер: Д.Дохерті.
Голи: Біба (5), Базилевич (17, 43), Хмельницький (89).
Артур Валерко, журнал «Динамо Київ» (№5 за жовтень-листопад 2019 року)
Не пропустіть! Придбати журнал можна в касах стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського, у приватних розповсюджувачів та в Інтернет-магазині ФК «Динамо».
