Напередодні старту «Динамо» в Лізі чемпіонів президент клубу Ігор Суркіс провів прес-конференцію, на якій зробив немало цікавих заяв. Перша і, мабуть, найголовніша – у клубній інфраструктурі введена нова посада – генеральний директор. Ним призначений 57-річний спеціаліст Резо Чохонелідзе, який тривали йчас пропрацював у італійському «Мілані» і був одним із учасників трансферів Андрія Шевченка і Кахи Каладзе на Апеніни.
Ігор Суркіс, президент «Динамо»:
- Півтора року я вів переговори з «Міланом» з приводу кандидатури Реваза, з самим Ревазом, щоб він погодився на перехід до «Динамо». Перш за все, в клубі мене не влаштовувала робота селекційної служби, усього менеджменту, який працює на команду. Про що це говорить? У клубі повинна бути людина, яка б відповідала за всі питання пов’язані з футболом. Реваз пройшов шлях від людини, відповідальної за селекцію «Мілана» у Східній Європі, до правої руки Адріано Галліані, знає, як добиватись великих перемог, володіє російською мовою. Усе це в сумі і стало причиною того, що я так довго чекав Чохонелідзе в Києві. Довгі і тривалі переговори, на щастя, увінчались успіхом. Втілити цей трансфер було для мене важче, ніж трансфер будь-якого футболіста. Я хотів би привітати Рева аз з тим, що він прийшов до нас на службу і згідно контракту працюватиме на користь «Динамо» 5 років.
- Ви багато років знайомі з Ревазом. Які професіональні якості Вас у ньому підкупили?
- Реваз вперше приїхав до Києва, коли «Мілан» зацікавився Андрієм Шевченком. І от тоді я звернув увагу на професіоналізм, із яким Реваз поставився до цього питання. Ну а з переходом Андрія до «Мілана» ми всі більше слідкували саме за його виступами, і аж ніяк за розвитком кар’єри Чохонелідзе. Точно так само і я. Але за цей час Реваз піднімався по службовій драбині, до його думки почали прислухатись у клубі, він почав почав представляти команду на різних міжнародних турнірах. Останні приклади – Реваз очолив делегацію «Мілана» на фіналі Ліги чемпіонів, в Москві на недавньому Кубку РЖД. Якщо йому довіряють у такій організації представляти свою марку, це свідчить про багато. «Динамо» повинно рухатись уперед. Це західний менталітет, своєрідна «перестройка». Тим не менше, ми не рубаємо з плеча. Зауважте, я не сказав, що Реваз Чохонелідзе прийшов до клубу замість Буряка, Сабо чи когось іншого. Я хочу, щоб у нас працювала команда на нашу головну команду – футбольну. Що у нас є зараз? Гарно вибудований дім, перша команда, дитячо-юнацька школа. І у нас кожен має право філософствувати так, як він хоче. А так не може бути. У великому клубі повинна бути вистроєна команда. І ми всією командою повинні іти до досягнення тих цілей, які поставлені перед головною командою. Довгі бесіди з Ревазом переконали мене в тому, що він справиться. Головне ж завдання в нас одне – щоб «Динамо» знову перемагало.
- Якщо через деякий час Резо дасть вам список людей на звільнення, ви підпишете його?
- Підпишу безумовно. Однак сподіваюсь, цього не станеться. Співробітники клубу повинні розуміти, що коли «Мілан» проводить у Києві тренування, на ньому потрібно бути. Не мені, президенту, як приймаючій стороні. Не стану називати імена і розповідати деталі. Але я їм поставив одне запитання: «Якщо ви не присутні на відновлювальному тренуванні «Мілана», значить, знаєте, як виграти Лігу чемпіонів. Так чому ж ви її не виграєте?». Тоді в мене відбулась розмова з Резо і я довідався про одну цікаву деталь. Раніше наукова група «Мілана» була в Києві днів і взяла в нас усе найкраще. Потім адаптувала під себе, і в підсумку клуб двічі виграв Лігу чемпіонів.
У футболі сьогодні запрошення хороших футболістів і трата грошей нічого не вирішують. Футболіст може певний час пограти, бути в хорошому стані, але потім провалитись. А нам потрібно створити команду однодумців. Як у Лобановського, який це зробив у перший же день, повернувшись до «Динамо». Я готовий фінансувати більше. Але я повинен бачити результат і прогрес у нашій роботі.
- Можливо, з приходом Резо до «Динамо» буле створена нова структура. Чи готові, що називається, різати «по живому»?
- Зараз ніхто не збирається різати «по живому». Він зустрінеться з усіма людьми, які працюють у клубі. Він визначить правила гри. Коли вони лежатимуть на столі, тоді можна буде вперед. Він свіжим поглядом подивиться на ситуацію в клубі і зробить висновки. Те, що у нас є захворювання на початковій стадії, сумнівів не викликає. До нинішнього року я купував футболістів виключно за рекомендацією селекціонерів. Але так склалось, що цього літа мені вдалось купити відразу двох футболістів. Наша селекційна служба підтвердила доцільність їхнього придбання. Але я хочу, щоб ініціатива, у першу чергу, йшла від селекціонерів. Той же Мунтян зараз активно працює в «Динамо». Але до кінця він не реалізувався. От і йому потрібно буде знайти свій напрямок. Усе це покладено на плечі Резо Чохонелідзе.
- Чи розглядались вами інші кандидатури на посаду гендиректора?
- Ні. Скажу вам, що ця робота важка і невдячна. Робота тренера теж невдячна. Але якщо він добивається результату – його носять на руках, якщо ні – звільняють. А посада генерального директора пов’язана із організацією всього процесу. Ми вели переговори півтора року. Краще, аніж у «Мілані», фінансові умови, мабуть, зіграли свою роль. Хибно думати, що з приходом Резо ми закидаємо «Рому» шапками. Йому потрібен час для освоєння на новій посаді. Реваз Чохонолідзе, генеральний директор «Динамо»:
- Про себе я не люблю говорити. Що ж стосується переходу до «Динамо», то в розмовах із Ігорем Михайловичем я розглядів у ньому ті ж пріоритети, які є у президента «Мілана» Сільвіо Берлусконі. Це дисципліна і досягнення все нових і нових висот, не зупиняючись на досягнутому. «Динамо» - клуб із великим іменем, який поступово почав втрачати свій імідж. «Динамо» повинно повернутись на ті позиції, які посідало за часів Валерія Лобановського. Я не стану наполягати на тому, щоб хтось пішов із клубу. Просто потрібно буде змінити своє ставлення до роботи в «Динамо», віддаватись повністю роботі в клубі, щоб «Динамо» в майбутньому виграло Лігу чемпіонів.
- Як до Вас правильно звертатись – Реваз чи Резо? - Можете звертатись до мене як завгодно. Можна Реваз, можна Резо.
- Ви подавали великі надії в молодості – юнацька збірна СРСР, основа «Динамо» (Тбілісі). Що завадило далі розвивати професіональну кар’єру футболіста? - Конкуренція тобі була дуже висока в команді. Напевне, тренери «Динамо» вирішили, що я не вписуюсь в ігрову схему команди. Нікого звинувачувати не хочу – так склались обставини.
- У чемпіонаті Європи з баскетболу росіяни, які несподівано виграли «золото», помітно поступились за складом деяким суперникам. Чи згідні Ви з тим, що в досягненні великих цілей особистість тренера важлива для команди? - У команді є керівні органи, біля президента і віце-президента є люди, які дають професіональну оцінку з приводу будь-якого питання. Саме так усе побудовано в «Мілані».
- Що б ви першочергово хотіли внести в «Динамо»? - Дисципліна, професіоналізм та ідея стратегії.
- Ігор Михайлович сказав, що з Вами велись тривалі переговори. Напевно Ви слідкували за грою «Динамо» у цей період. Як би ви оцінили виступи команди в останні роки? - Цього року «Динамо» виграло чемпіонат, Кубок і Суперкубок України. Гадаю, цього достатньо, аби дати оцінку виступам «Динамо».
- З якими почуттями Вас відпускав «Мілан»? - «Мілан» мене не відпускав, і до цих пір не відпускає. На спільній вечері в Києві керівництво «Мілана» розмовляло з Ігорем Суркісом та вирішило це питання остаточно.
- Мені було дуже важко переконати керівництво «Мілана» відпустити Резо працювати в «Динамо», - бере слово Ігор Суркіс. – Він там являвся одним із містків між футболістами і Берлусконі з Гальяні. Це дуже важливо, коли в команді є така людина. Головний тренер не може прослідкувати за настроями футболістів, які не потрапляють до основного складу. Якщо з ним поговорити, завтра він може вийти і показати хорошу гру. У «Динамо» зараз є 20 рівноцінних футболістів. Але ті ж Клебер і Рінкон у склад не потрапляють. Чому? Можливо, вони знизили до себе вимоги? Це завдання генерального директора, підійти, поговорити, з ними. Резо говорить, що Мілевський – один із найперспективніших нападаючих Європи. А чому він не зростає? Можливо йому потрібно дати іншу програму, займатись індивідуально. Головний тренер не може за всіма вгледіти. Плюс, у Дем’яненка немає того, що було в Лобановського. У цьому ми повинні допомогти йому. Скажу більше, у мене з 1 липня року був підписаний контракт із Жер аром Ульє. Але за п’ять днів до виходу на роботу у нього сталась проблема – скрутило спину. Він подумав і зайняв посаду в Федерації футболу Франції. Мені теж не потрібен тренер без амбіцій та ентузіазму. Тепер, із приходом Резо у мене є з ким порадитись.
www.fcdynamo.kiev.ua
