Захисник київського "Динамо" та збiрної України Сергiй Федоров своєю змiстовною грою довiв, що стати висококласним гравцем можна i не в зовсiм юному, за футбольними мiрками, вiцi. Нинi захиснi редути "Динамо" неможливо уявити без цього гравця. У Європi цього футболiста цiнують за його вмiння грати персонально з форвардами. Хай кого довiрять опiкати Федорову, вiн зробить це надiйно. До того ж Сергiй Федоров частенько забиває.
Нинi корiнний киянин травмований, тож не змiг взяти участi у грi київського "Динамо" з московським "Локомотивом". Маючи трохи вiльного часу, вiдомий захисник радо погодився вiдповiсти на запитання кореспондента "СпортЕкспресу".
- Сергiю, ти, як вiдомо, не вiдразу потрапив в основний склад "Динамо". Чи не покидала тебе тодi вiра у власнi сили, адже багатьом знаним майстрам так i не вдалося заграти в "Динамо"?
- Справдi, то був непростий перiод для мене. Постiйно тренуватися i чекати на те, коли прийде твоя зоряна година, мабуть, не влаштує жодного футболiста. Я навiть думав про змiну клубу. Лише покiйний Валерiй Васильович Лобановський вмовив мене залишитися. Пам'ятаю, вiн сказав менi тодi: "Працюй - i ти досягнеш свого". Валерiй Васильович як у воду дивився. Я таки працював i здобув мiсце в основному складi.
- А як ти потрапив у школу "Динамо"?
- Я пройшов вiдбiр на нивкiвськiй базi київського "Динамо". Потрапив у спецклас. Закiнчивши школу, опинився у дорослiй командi "Динамо". До речi, разом зi мною вчилися Олександр Шовковський, Владислав Ващук, Сергiй Баланчук, який нинi виступає в Iзраїлi. Дехто з моїх однокласникiв продовжив кар'єру у мiнi-футболi. Тодi ще ми навiть не знали, на якiй позицiї у майбутньому дiятимемо. Скажiмо, я завжди грав у центрi атаки, а тепер, як бачиш, дiю на передостанньому рубежi.
- У школi, мабуть, бiльше уваги звертали на гру, анiж на навчання...
- Ну, не знаю. У школi я вчився доволi непогано. Скажу так: учителi мене "двiєчником" нiколи не вважали. Я старався поєднювати футбол та навчання. Пригадую, дуже любив українську та росiйську лiтературу. Не нудьгував також на уроках математики та бiологiї.
- До речi, хто твiй улюблений український поет?
- Не буду оригiнальним. Це, звичайно, - Тарас Шевченко.
- А якi твої музичнi уподобання?
- Залежно вiд гумору я можу слухати рiзноманiтну музику. Мої музичнi смаки не обмежуються якимось одним стилем. Проте переважно слухаю рок i попсу.
- Розкажи про твої смаки у кiнемотографiї. Який фiльм справив на тебе найбiльше враження?
- Я не можу виокремити якусь одну картину. Як можна порiвнювати фiльми рiзного жанру i ставити в один ряд, скажiмо, мелодрами i комедiї? На мiй погляд, це неправильно.
- Знаєш, уболiвальники заздрять футболiстам, адже вам доводиться частенько мандрувати. Ти побував у багатьох країнах. Де тобi найбiльше сподобалось?
- Кожна країна, в якiй я побував, по-своєму красива i приваблива. Ще за часiв моїх виступiв за "Динамо-2" я побував у Японiї. Ми протягом трьох тижнiв перебували у цiй країнi. Побував у Токiо, Осацi. З Азiї в Україну я привiз незабутнi спогади. Чудова країна - Iталiя, а Венецiя – просто фантастичне мiсто!
- Нi для кого не секрет, що динамiвцi проводять на тренувальнiй базi дуже багато часу. Де ти проводиш бiльше часу: удома чи в Кончi-Заспi?
- Коли "Динамо" очолив Олексiй Михайличенко, ми стали бiльше, нiж було ранiше, перебувати за межами бази. У нас навiть з'явилися вихiднi. Я не пiдраховував, але, як на мене, то у Кончi-Заспi й вдома проводимо приблизно однакову кiлькiсть часу.
- А родичi не нарiкають на те, що ти так багато часу проводиш не в сiмейному колi?
- I таке буває. Однак моя дружина Златослава, з якою я одружений десять рокiв, розумiє, що така вже доля футболiста. Тож непорозумiнь не виникає. Зi сiм'єю менi поталанило. Ми виховуємо донечку Софiйку. Третього сiчня їй виповниться три роки. Я дуже люблю, можна навiть сказати - обожнюю Софiйку та Златославу. Може, саме народження доньки спричинило прогрес у моїй кар'єрi.
- Дружина, мабуть, приходить на стадiон пiдтримати чоловiка...
- Так. Вона часто вiдвiдує матчi з моєю участю. А взагалi, Златослава досить уважно слiдкує за моєю кар'єрою. Вона краще пам'ятає про той чи iнший матч, анiж я сам.
- Нинi ти чи не найсильнiший динамiвський захисник. Чи маєш якiсь пропозицiї з-за кордону?
- Чесно кажучи, я не знаю, чи цiкавляться мною захiдноєвропейськi клуби. Може, такi пропозицiї й надходять у клуб, але менi про них нiчого не вiдомо. Поки що я гравець "Динамо" i про iншi клуби не думаю. Проте через деякий час хотiв би випробувати себе у чемпiонатi, який за рейтингом випереджає нашу першiсть.
Андрiй Кісера, газета “Експрес”
