Буває таке, що доля надає бонусний шанс проявити себя, спробувати свої сили вдруге. Так і сталося з молодим динамівцем Сергієм Рибалкою. Вперше він поїхав на збори з першою командою за Валерія Газзаєва ще минулого року. Але, як говориться, не склалося. Цього разу, вже за Юрія Сьоміна, все інакше:
- Перші збори були для мене ознайомлювальними, сподівався, що за їхнім підсумком у мене буде шанс закріпитися в основній команді. Але склалося так, що в мене взагалі не було можливості розкритися. Адже Валерій Георгійович мене практично не бачив у команді. Я навіть не знаю, навіщо він узяв мене на збір? Я грав на позиції правого захисника – абсолютно чужій для мене, тому й особливо проявити себе не спромігся.
Вдруге я вже поїхав на збори з Юрієм Павловичем. До цього я брав участь у турнірі в манежі, і як мені здалося, непогано себе проявив. Гадаю, саме тому мене й узяли на збори. Тренери мені довіряли, дали можливість зіграти на зборі проти китайської команди. Видно, що тренерський штаб дуже підтримує молодих гравців. Зараз у «Динамо» приємна та дружня атмосфера.
- Із навантаженнями тренерів впорався?
- У Газзаєва я був лише один тиждень, коли якраз багато бігали. Але навантаження були колосальними – коли добігав до кінця, навіть у голові паморочилося. До Сьоміна я потрапив, коли збори вже практично завершувалися, і навантажень як таких не відчув.
- А взагалі для молодого футболіста нормально так знущатися з організму?
- Це нормальне явище. Просто під час відпустки необхідно не лише відпочивати, а ще й підтримувати форму. Згодом і на зборах буде легше.
- За час зборів визначив у себе якісь слабкі якості? Над чим тепер потрібно працювати?
- Про слабкі якості мені навіть тренери казали – бракує фізичної потужності, щоб боротися з високими гравцями. Тепер буду ходити до тренажерної зали й більше їсти. Також бракує швидкості. Гадаю, з часом усе виправлю.
- Із Сьоміним спілкувався тет-а-тет?
- Ні, з Юрієм Павловичем не було особистої бесіди. На збір мене запросив президент клубу. Після гри в манежі, коли ми грали проти першої команди, до мене підійшов Ігор Михайлович і сказав, що я їду на збори до Іспанії.
- Як склалися стосунки з партнерами в першій команді? М'ячі після тренування не примушують носити?
- (посміхається) Ні, такого точно немає. Більше, звичайно, спілкуюся з молодими футболістами – Ярмоленком, Гармашем, Зозулею, Бойком. Але старші хлопці завжди підтримують – адже вони пам'ятають той час, коли самі були початківцями. У «Динамо» зараз зібрався дуже хороший колектив. Гадаю, позначається позитивний вплив головного тренера. Кожен футболіст «Динамо» хоче досягти великих успіхів.
- Твій давній друг Денис Гармаш допомагає адаптуватися в команді?
- Він був радий, що я вже в першій команді. Звичайно, спочатку мене багато чого цікавило, тому Денис дуже допоміг мені. Зараз я мешкав у кімнаті з Бойком, тому з Гармашем зустрічалися хіба що на тренуваннях.
- Граючи з китайською командою, ти віддав гольову передачу та заробив пенальті. Партнери по команді привітали?
- Це звичайна гра, тренерський штаб чисто символічно привітав нас із перемогою. Хіба що Гармаш сказав: «Молодець, Сірий!».
- Наприкінці минулого сезону ти казав, що вже переріс рівень «Динамо-2» і тепер уже готовий грати у Прем'єр-лізі. Твоя мрія справдилася. Відчуваєш певну відповідальність?
- Я поки не грав у Прем'єр-лізі, провів лише кілька ігор за «дубль». Коли довго виступаєш у першій лізі, просто зупиняєшся у розвитку. Постійно граєш із тими ж командами, вже вивчив усіх і знаєш, що вони із себе уявляють. Тепер хочеться нових відчуттів, спробувати себе на вищому рівні. Тим паче, в командах Прем'єр-ліги виступає багато молодих гравців. Гадаю, мені дадуть шанс зіграти, якщо добре буду працювати на тренуваннях.
- Але повної віддачі замало, важлива ще частка везіння та вдача…
- Так, а також справа випадку. Міні-турнір, який проходив у манежі, і став для мене тим самим вдалим моментом, який дав можливість поїхати на збір із першою командою. Хоча в «Динамо-2» є ще багато хороших гравців – ті ж Парцванія, Новак, Морозенко, Макаренко, які цілком можуть приєднатися до основного складу вже влітку.
- Коли приходиш до нового колективу, то шукаєш собі наставника – людину, на яку хотів би бути схожим. У тебе є такий?
- У «Динамо» всі гравці високого рівня, тому від кожного гравця можна щось узяти, чомусь навчитися. Мені дуже подобається гра Романа Єременка – він добре діє у відборі, та й моментів впродовж матчу створює достатньо. Мені імпонує його стиль гри. Гадаю, всі помічають, що він грає зараз провідну роль у команді.
- Із такими професіоналами і сам зростаєш...
- Справді, з'являється більше впевненості, тренуючись із такими гравцями. Набираєшся багато досвіду. Взяти того ж Шевченка. Раніше я дивився на нього по телевізору, а тепер вітаюся на базі. Зараз я рівняюся на когось, прагну прогресувати.
- Молодому гравцю, щоб закріпитися в основі, потрібно пройти багато випробувань. Ти готовий до них?
- Я хочу грати в «Динамо». З дитинства вболіваю за цей клуб. Пам'ятаю, коли був ще маленький, дивився по телевізору матчі Ліги чемпіонів. Чесно зізнаюся, мене аж усього трусило! У мене в серці лише «Динамо», тому я готовий до випробувань.
Яна Котик, спеціально для Інформаційного відділу ФК «Динамо» (Київ)
