Вперше в кар’єрі воротар Станіслав Богуш грав на «Славутич-Арені» в складі команди-гостя. Нині основний голкіпер «Динамо» на звично високому рівні провів гру, коментар якої розпочав із пропущеного м’яча.
- Ви бачили, що удар у Олексія Годіна вийшов гарним, точно в «дев’ятку». Там важко було щось зробити.
- Підсумкову перемогу «Динамо» вважаєш закономірною?
- В першому таймі «Металург» відійшов назад, до їх воріт було важко підібратися. Але в перерві Юрій Павлович провів потрібні заміни, вніс корективи. Хлопці заспокоїлися, продемонстрували характер і змогли забити хороші м’ячі. Отже з цим у нас все гаразд.
- Були сумніви, що «Динамо» може втратити очки?
- Чесно кажучи, ні. Ми завжди впевнені в своїх силах. Тільки швидкий пропущений м’яч трохи вибив з колії, можливо, ми не встигли розгойдатися і отримали м’яча в свої ворота. Після цього стало складніше грати.
- Чи надихнув забитий Нінковичем м’яч?
- Звичайно, гол завжди додає впевненості і позбавляє її суперника. Коли ми зрівняли рахунок, гра пожвавилася, хлопці почали більше грати в комбінаційний футбол, і наступні голи не змусили довго чекати на себе.
- «Металург» вже три роки не може виграти в «Динамо». Як вважаєте, це було для господарів додатковою мотивацією?
- Гадаю так. Ще в той час, коли я грав за «Металург», настрій на матчі з такими суперниками, як «Динамо» чи «Шахтар», завжди був особливим. Звичайно, господарям хотілося перемогти і продемонструвати свої найкращі якості. Сьогодні запорізькі хлопці горіли бажанням досягти перемоги, а проти такого мотивованого суперника завжди важко грати.
- Ваша мама була на стадіоні?
- Ні, вона дивилася гру по телевізору. Мама ніколи не ходить на футбол. Якось вона прийшла, коли я був ще зовсім молодим, і наша команда програла з великим рахунком. Тоді я попросив, щоб вона не приходила на стадіон (посміхається).
Світлана Полякова, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)