Із півзахисником київського ”Динамо” Тарасом Михаликом, 23 роки, зустрілися неподалік столичного цирку. Футболіст тримає мобільний телефон. Йдемо до кафе ”Чайкофф”. Михалик замовляє грейпфрутовий сік. Просить офіціанта принести лід.
— Чому ”Динамо” невдало стартувало в нинішньому чемпіонаті?
— У кожної команди бувають спади у грі. Неможливо постійно діяти на одному рівні. Нині ми набрали форму, поточне третє місце — непоганий показник, враховуючи старт сезону. Ніхто не робив трагедії з поразок.
— Цього сезону склад команди поповнили новачки — Бангура, Майкл, Діакате. З погляду гри, чи адаптувалися вони в Києві?
— Так, бо це висококласні футболісти. Бангура встиг чимало забити, а травмованого Діакате нині дуже не вистачає нашій обороні.
— Чи потрібен нашому чемпіонатові ліміт легіонерів — коли на полі одночасно мають бути не менше чотирьох українців?
— Так. Завдяки цим обмеженням підніметься рівень збірних — національної та молодіжної. А молодь, принаймні в ”Динамо”, не без таланту — достатньо згадати виграний у ”Шахтаря” матч за суперкубок.
— Колись ви були форвардом. Нині можете грати як опорний півзахисник, так і як захисник. Де діяти зручніше?
— Усюди важко. До ролі опорного півзахисника я більше звик. Хоча за освітою я будівельник, на полі частіше доводиться руйнувати.
— Свого часу ви виступали за першоліговий столичний ЦСКА. Можете порівняти рівень першої та вищої ліги?
— Перша ліга — це школа боротьби за виживання. В ній я багато чому навчився, бо не закінчував жодного спеціалізованого дитячо-юнацького закладу. Вища ліга — це зовсім інше мислення. Тут рішення, як діяти на полі в тій чи іншій ситуації, ти маєш прийняти за лічені секунди. А в Лізі чемпіонів чи під час матчу збірної навіть й цього часу не дають.
— Минулого сезону за одним із матчів ”Динамо” ви спостерігали на трибуні поруч із фанатами. Самі забажали приєднатися до уболівальників?
— Ні, фанати запросили. Це був домашній кубковий поєдинок проти ”Металіста”, який я пропускав через дискваліфікацію. Класно було. Із фанатського сектору футбол сприймається зовсім по-іншому. Та все одно краще грати.
— Який матч запам’ятали найбільше?
— У червні цього року грав на паризькому ”Стад де Франс” проти віце-чемпіонів світу французів. Слід також згадати торішній виїзний поєдинок проти мадридського ”Реалу” на ”Сантьяго Бернабеу”. Атмосфера на цих аренах чудова. Шкода, що мої команди програли обидві зустрічі.
— Де та як відпочиваєте?
— На природі з друзями. Люблю рибалити, можу пограти в більярд чи теніс. Відпустку проводжу в Україні. Не можу довго бути за кордоном. Коли ”Динамо” буває на тривалих зимових зборах поза межами України, за місяць мені хочеться додому.
— Наприкінці серпня ви відвідали матч на першість Волинської області. Арбітр поєдинку Микола Мельник звинуватив вас у тому, що прокололи колесо його авто. Мовляв, хотіли помститися судді за вилучення 5-річної давнини. Що там насправді сталося?
— Ця історія — вигадки арбітра, який хотів помститися мені за давній конфлікт із тією червоною карткою. Більше на цю тему говорити не хочу.
Ірина Козюпа, «Газета по-українськи».
