- Які були відчуття, коли Ви дізналися, що будете капітаном у матчі з «Ворсклою»?
- Бути капітаном - це велика відповідальність і честь, в першу чергу, все-таки великий клуб представляти, причому в такому віці.
- Ви вже адаптувалися в «Динамо»? У 20 років Ви розумієте, що граєте зі старшими людьми або чи це не має значення?
- Не має значення. Мені здається, тут не дивляться вже на вік. Тут потрібно виходити і доводити, що ти можеш представляти такий клуб, як «Динамо» (Київ). Ти повинен виходити і показувати результат.
- Ви сьогодні забили з пенальті. Ви не є штатним пенальтистом, правда?
- Ні. Був Мораес, але його в цьому матчі не було.
- Микола Шапаренко сказав про те, що після невдалого матчу з «Лаціо» було відчуття, що потрібно реабілітуватися. Було таке?
- Безумовно, все-таки ми грали вдома, кожен налаштовував себе на інший результат у цій грі. Все-таки «Лаціо» - це висококласна команда, в якій грають кваліфіковані футболісти. Ми діставали з себе максимум.
- Наскільки допоміг команді гол Бесєдіна на четвертій хвилині у ворота «Ворскли»?
- Стало набагато легше. Швидкий гол, мені здається, трохи вплинув на гру.
- Здавалося, що гра дається Вам із перших хвилин...
- Я вважаю, що так. Рівні Ліги Європи та чемпіонату України все-таки відрізняються, після таких ігор ти виходиш на поле набагато впевненішим у власних силах.
- Під кінець першого тайму Ви просили пас, але Шапаренко не віддав. Що Ви сказали йому?
- Я йому сказав, що він міг віддавати. Але в принципі він завершив атаку, тому нічого страшного немає.
- На правах капітана не напхали?
- Ні, рано ще.
- Шапаренко сказав, що міг Віті віддати, міг сам пробити...
- Він, напевно, сам не знав, що хотів - бити чи віддавати. Може, тому так і вийшло.
- Як стало грати після голу Бурди?
- Після голу Бурди стало набагато легше. 2:0 - рахунок комфортний для нас був, але все ж ми продовжували пресингувати і агресивно грати в атаці. Ми грали вдома, маючи сили, звичайно, потрібно пресингувати, не давати супернику жодного шансу.
- Прокоментуйте момент із призначенням пенальті - було чи не було?
- Я ставив ногу і прокидав м'яч. Вважаю, що він все-таки сфолив, був удар по нозі.
- Коли підходили, знали, куди будете бити?
- Ні, не думав. Головне - що забив.
- Коли забили четвертий м'яч, Ви не обробили м'яч або свідомо пропускали на Хльобаса?
- Пропускав. Не бачив, що він біжить, але відчував. Буяльський віддавав м'яч Дімі. Коли Хльобас забив, я привітав його з дебютним голом.
- Ви були готові до того, що зможете ось так увірватися в основний склад київського «Динамо»?
- Перший матч і перші тренування в основній команді були все-таки складними, була якась невпевненість у собі. Але з кожним тренуванням, з кожною грою поступово ставало все краще і краще.
- Хто підтримував? Із ким Ви найближче спілкувалися?
- Перший рік не було стільки молодих, доводилося себе змушувати, знаходити впевненість в собі. А зараз більше молодих, тому набагато спокійніше.
- Ви відчуваєте підтримку і довіру тренера? Велика кількість молодих футболістів зараз грає. Ви це відчуваєте?
- Так, звичайно, відчуваємо. Мені здається, молодий футболіст чи ні - повинен виходити і показувати результат. Все-таки у великому клубі граємо. На кожну гру потрібно виходити і віддавати всі свої сили. Може не виходити під час ігор, але я вважаю, що у такому клубі завжди потрібно виходити і віддаватися повністю.
- Ви швидко забуваєте невдалі матчі?
- Ні. Ми з татом розбираємо вдома ігри. Він стежив за мною з дитинства, їздив на ігри, постійно допомагав своїми порадами, підтримкою.
- Перевербувати не хотів? Він же воротар...
- Думаю, ні. Я в дитинстві так бігав, що він відразу зрозумів, що я польовий гравець.
- Ваша швидкість від природи чи процес роботи?
- Я начебто відразу так бігав.
- У 20 років виходити грати проти серйозної команди. У дебютному матчі за «Динамо» в Лізі чемпіонів забили відразу «Бешикташу» м'яч. Що відчуваєте, розуміючи, що три тижні тому Ви дивилися їх по телебаченню, а зараз виходите і граєте проти них, абсолютно впевнено, забиваєте м'ячі?
- Коли забиваєш і взагалі виходиш у таких турнірах, відчуття найкращі. Це мрія, яка стає реальністю. Ти в дитинстві мрієш про це і працюєш. Це, безумовно, мрія.
- Ви розумієте, з ким Вас порівнюють, кого Ви повинні замінити?
- Ярмоленко. Звичайно, я розумію відповідальність, але не думаю про це, просто виходжу і граю, отримую задоволення від футболу.
- Ви з Ярмоленко спілкуєтеся?
- Так. Коли він був у клубі, допомагав мені на тренуваннях, щось я у нього запитував.
- Олександр Хацкевич сказав, що буде вірити в молодих. Як Ви можете підтримати свого тренера?
- Я вважаю, тільки результатом і самовіддачею на полі.
- Яка Ваша мрія з «Динамо»?
- Грати, а вже потім думати про трофеї, про великі перемоги. Думаю, якщо на тренуваннях, іграх будеш віддаватися - все це прийде.
- Конкуренція зараз достатня в «Динамо»?
- Так, на кожній позиції є по дві-три людини, де вони конкурують між собою. Хто краще виглядає - той виходить і грає.
- У понеділок їхати грати за збірну. Згадайте, як Ви вперше приїхали у збірну...
- Там чудова атмосфера, туди завжди хочеться повертатися. Коли я приїхав перший раз, Андрій Миколайович мене покликав і сказав: «Я в тебе вірю. Грай так, як у клубі, впевнено - і все буде добре».
- Яку пісню співали?
- «Команда молодості», по-моєму.
- Як виходити капітаном команди, коли грають Ротань, Бойко та інші люди, які багато пограли?
- Та у нас згуртований колектив...
- Присутність досвідчених футболістів допомагає?
- Так, це додає впевненості в іграх і на тренуваннях.
- Їхня роль - більше організація духу команди?
- Ні, чому?.. Неважливо, скільки тобі років, ти виходиш і даєш результат.
- Пам'ятаєте свій найкрасивіший гол?
- У ворота «Олександрії», напевно, в минулому році.
Copyright © FC Dynamo Kyiv