Людина-легенда, людина-епоха, один із найбільших майстрів київського «Динамо» 80-х років минулого століття, капітан «золотої» команди 86-го року й зараз працює на благо улюбленого клубу. Тому і привітання він почав приймати у клубному офісі. А після обіду, ближче до вечора, в центральному VIP-залі стадіону «Динамо» почали збиратися люди, які знають та високо цінують дружбу з Володимиром Васильовичем давно. Це і колеги ювіляра – співробітники клубу, і футболісти київського «Динамо» різних епох. Будучи людиною скромною, Володимир Васильович, незважаючи на круглу й таку значущу дату, святкував свій День народження без особливого розмаху – в колі друзів. При зустрічі з ювіляром гості міцно тиснули йому руку й обіймали, кожен казав якісь особисті теплі слова та побажання.
Незабаром у залі зібралася справжня збірна всіх часів київського «Динамо», представлена гравцями різних поколінь – це і легенди київського «Динамо» старших поколінь, Андрій Андрійович Біба та Володимир Федорович Мунтян, і ті, з ким Володимир Безсонов провів на полі пліч-о-пліч не один сезон – Олег Блохін, Вадим Євтушенко, Василь Рац, Олександр Заваров, Олег Кузнецов, Леонід Буряк, Володимир Горілий, Олексій Михайличенко та інші.
Здавалося би, зіркова команда 80-х у зборі, не вистачає лише воротаря – і ось із невеликим запізненням після тренування прямо з тренувальної бази в Кончі-Заспі, де «Динамо» продовжує підготовку до важливого єврокубкового поєдинку проти римського «Лаціо», приїхав Михайло Михайлов, який привітав ювіляра від імені всієї команди.
А першими Володимира Безсонова привітав віце-президент УЄФА Григорій Суркіс, який разом із президентом київського «Динамо» Ігорем Суркісом особисто був присутній на заході.
- Буду говорити не як віце-президент УЄФА, а, перш за все, як уболівальник, який захоплювався грою Володимира Безсонова й усієї твоєї блискучої команди, Володю, – звернувся Григорій Михайлович до Володимира Васильовичу. – Відверто кажучи, я не думав, що у нас різниця у віці лише вісім років. Ви змушували мене іноді плакати, але частіше – радіти вашим блискучим перемогам. Упевнений, що і сьогодні вам є що передати нашому підростаючому поколінню. На жаль, у деяких гравців відсутнє те, що відрізняло вас. Ви могли вийти на поле і з травмою, і не зовсім здоровими, і при цьому демонстрували чудові майстерність та волю до перемоги. У тебе чудова сім'я. Те, що твоя донька Ганна вже в іншому виді спорту так блискуче представляла Україну, свідчить про те, що ти передав їй разом зі своєю дружиною чудові гени. Хочу побажати тобі й надалі служити яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню, й, будучи селекціонером у структурі клубу, кувати все нових і нових зірочок, які будуть брати з тебе приклад працьовитості, віддачі, любові до футболу, й таким чином давати можливість прогресувати твоєму улюбленому клубу, з яким у тебе пов'язана вся доля. Здоров'я, благополуччя, удачі, божої благодаті й усім тим, хто зараз перебуває поруч із тобою. Ви – не історія і не просто пам'ять. Ви – справжнє відображення того, з чим багато десятиліть жила країна. Люди жили від однієї вашої перемоги до іншої. За тебе та твоїх товаришів!
Потім слово взяв Ігор Суркіс:
- Володю, перш за все дякую тобі за твою блискучу кар’єру. Ти – людина слова, ти робиш усе правильно, дуже грамотно й при цьому непомітно. Начебто тебе не видно, але при цьому ти завжди все знаєш, усе відстежуєш. Здається, що ти нещодавно працюєш у клубі на новому терені, але я тобі надмірно вдячний за твою працю. Як можна довше працюй та принось користь і славу київському «Динамо» в тій іпостасі, в якій ти сьогодні працюєш.
Із ветеранів ювіляра першим привітав найдосвідченіший, Андрій Андрійович Біба:
- Я радий, що блискуче покоління футболістів київського «Динамо» 70-х років прийняло естафету у «шістдесятників», які стояли біля витоків народження нової команди київського «Динамо», перших чемпіонів СРСР. Наступне покоління підняло наш київський футбол на нову висоту. Великих футболістів не так багато. Бог роздає цей дар дуже економно. І ось він дав цій людині шматочок цього дару, й він скористався ним сповна та сам зробив із себе прекрасного, великого футболіста. Він став символом київського «Динамо». Думаю, сьогодні багато говорити не потрібно – він уже все довів на футбольному полі. Ми маємо пишатися тим, що він продовжує розпочату справу й захищає кольори київського «Динамо» й зараз. Володю, ми маємо висловити тобі величезну подяку за те, що ти своєю грою доставляв радісні хвилини нашим уболівальникам. Я тобі бажаю щастя, здоров'я, благополуччя, тобі та твоїй родині. З ювілеєм!
Володимир Мунтян, як зазвичай, тримав слово від імені всіх ветеранів клубу:
- Я щиро хотів би подякувати нашому керівництву за надану можливість зібрати у цьому святому місці всіх наших друзів – «золоту» команду. Не всі ще зібралися, але мені дзвонили інші хлопці, які приїдуть трохи пізніше. Я весь час за приклад усім ставлю команду зразка 86-го року. Наскільки вони були дружні! І сьогодні ми це знову побачили, коли всі тут зібралися. Навіть порівняно з нашою командою 75-го року. Так, ми збиралися, але у нас не було такого єднання, як у вас. Але найголовніше, що наше покоління передало в надійні руки естафетну паличку вам. І ви цю естафетну паличку довели до 86-го року та досягли прекрасного результату. Володю, те, що ти встиг зробити за свої шістдесят років, свідчить про те, що ти не дарма жив, старався. Від імені всіх ветеранів хочу побажати тобі міцного здоров'я, всього найкращого. Дякую за те, що ти є!
Володар Золотого м'яча Олег Блохін був лаконічним:
- Володю, тут уже все сказали, як багато ти значиш для київського «Динамо», не буду повторюватися. Упевнений, що 60 років – це ще не вік, це лише початок життя! Я хочу побажати тобі, щоб ти приніс ще чимало користі клубу, а найголовніше – здоров'я та щастя!
Це були лише перші привітання, які не закінчувалися до самого вечора. І це якнайкраще характеризує прекрасні людські якості видатного футболіста Володимира Безсонова. З ювілеєм Вас, Володимире Васильовичу!
