Разом із головною командою «Динамо» завершилася перша частина сезону для молодіжного складу. Футболісти поїхали до відпустки, а тренер Володимир Мунтян підбив підсумки і розповів про плани команди на зимову перерву:
- Після відпустки хлопці зберуться 10-го січня, - повідомив Володимир Федорович. – А 11-го збираємося на базі, де будемо готуватися до щорічного турніру Макарова, який стартує в середині січня. Можливо, якщо в січні будемо брати участь у Кубку Співдружності, наші плани зміняться. 6-го лютого плануємо вирушити на збір до Кіпру, де перебуватимемо два тижні. У його рамках візьмемо участь у турнірі з достатньо серйозними суперниками, а також проведемо три контрольних матчі. Спаринг-партнери поки уточнюються. Останній тиждень перед стартом у весняній частині чемпіонату готуватимемося в Києві, а 26-го лютого продовжимо офіційний сезон грою з «Кривбасом».
- Вже відомо, хто поповнить вашу команду взимку?
- Так, плануємо додати до складу групу гравців 1993-го року народження з клубної Академії, яких візьмемо на збір. Аналогічно ми робили минулого року з хлопцями на рік старшими. Це непогані футболісти, кандидати до збірної України свого віку. Багато хто з них знаходиться зараз у другій команді.
- А з ким будете прощатися?
- Є кілька кандидатур. Який сенс тримати хлопців, якщо вони майже не мають ігрової практики і, в цілому, перспектив у молодіжній команді? Тому дамо їм шанс проявити себе в інших клубах. Деяких хлопців потрібно віддавати до оренди. Всі вони були на очах у тренерів команд, проти яких ми грали в чемпіонаті. Можливо, хтось справив враження і заслужив на увагу.
- На кого будете розраховувати надалі, у кому бачите велику перспективу?
- Я би не став когось виокремлювати. Говорити, що якийсь молодий футболіст справив хороше враження, собі дорожче. Буває, що після того, як футболіста запрошують тренуватися з основним складом, з ним відбувається щось незрозуміле. Його просто неможливо впізнати. Чому так відбувається - не знаю. Адже має бути навпаки - якщо хлопцю дається шанс, він має працювати з подвійною енергією.
- На початку сезону з «Динамо-2» до молодіжного складу було переведено Логінова. Він, здається, проявив себе з хорошого боку …
- Перше враження, яке він залишив після турніру Макарова, було непоганим. За тестами та іншими показниками був одним із найкращих. На нього звернули увагу в другій команді, але зрештою грав там мало. З іншого боку, коли Люлька отримав травму, Сергія викликали на чемпіонат Європи. З боку він здається важкуватим, з таким зростом потрібно краще грати головою, обирати позицію.
- Чи задоволені ви діями Ткачука, Прокипчука, Боровця, яких почали залучати до матчів за молодіжний склад?
- Так, цікаві хлопці. У цілому, цей набір хороший, у них є бажання грати, з ними можна працювати. Щось є у Ткачука, Тимофеєва, але воротарі – це специфіка Тараса Луценко.
- Як можете оцінити його перші кроки на тренерському терені?
- Робота з воротарями проходить окремо. Хлопці його поважають, чого варте одне прізвище - Луценко. Тарас поступово набуває досвіду, вчиться.
- Як діляться обов’язки між вашими помічниками Сергієм Процюком і Сергієм Ребровим?
- Тренувальним процесом ми займаємося разом. Ребров, як людина, яка ще нещодавно грала, вносить щось свіже до тренувального процесу, нові вправи. Хлопці це добре сприймають. Сергій близький до них за життєвими позиціями.
- Окрема тема – результати команди. Сезон розпочався з поразки від «Чорноморця». Потім були три перемоги, і знову поразка від «Ворскли». З чим пов’язана така нестабільність?
- Наше залежне положення не дозволяє розраховувати на стабільний склад. Він постійно змінюється, доводиться працювати з молодими хлопцями, а на ігри нам дають групу гравців із першої команди, які мають влитися до роботи. Не хочу сказати, що вони приходять з якимось негативом, але, гадаю, їм не дуже приємно, що їх віддають грати за молодіжний склад. Кілька ігор продемонстрували таке ставлення. Наприклад, так було в матчі з «Ворсклою», в якому ми не мали програвати, та ще й із рахунком 0:2. Грали добре, а як результат виявився не на нашу користь – незрозуміло. Але з іншого боку, постійно тренуватися з основним складом і не грати – теж не зовсім правильний метод підготовки. Гра – це іспит, а якщо футболіст, як студент, щось учить, готується, а іспиту немає, йому це мало чого дає.
- Прикрою стала велика поразка від «Шахтаря». Тепер, із плином часу, можна сказати, що тоді сталося?
- Досягти стабільності, тим паче з молодими футболістами, важко. У них дуже вразлива психіка. Але й великих провалів, як у грі з «Шахтарем», також не має бути. Це був якийсь неймовірний день. У Донецьку непогана команда, тренер працює з ними впродовж тривалого часу. У нас же гра абсолютно не складалася. Я, перш за все, звинувачую себе, розбираюся, де припустився помилки в підготовці, тренувальному процесі. Можливо, у складі на гру. Потрібна відверта розмова з хлопцями, для мене важливо знати, як вони мислять, міркують, сприймають. А не просто, щоб вони сліпо виконували установку тренера. Гравці мають усвідомлено розуміти, що вони роблять і для чого.
Світлана Полякова, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)