Автор другого голу у ворота донецького «Шахтаря» у виїзному матчі чемпіонату України, який приніс киянам нічию (2:2), Владислав Кабаєв поділився враженнями від поєдинку в ефірі програми «Футбол 360» на UPL.TV:
- Не скажу, що ми дуже задоволені результатом, але за другий тайм команді респект, зокрема за те, що зібралися та грали з великим бажанням. У нас ще було багато моментів, які не вдалося реалізувати. До першого пропущеного голу призвела дитяча помилка з нашого боку. Після того, як ми пропустили швидкий м’яч, стало тяжкувато, але команда такого рангу, як «Динамо», не має при перших труднощах так розклеюватися. За те, як ми грали у першому таймі, мені, команді й, думаю, тренеру трохи соромно, та добре, що у перерві була правильна реакція, і на другий тайм команда вийшла зовсім іншою.
- Що саме відбувалося у роздягальні у перерві?
- Скажу, що таким злим і агресивним я нашого тренера ще ніколи не бачив. Була розмова на підвищених тонах. Це нас струснуло. Таким же був Ярмоленко, і це теж зіграло нам на руку. На другий тайм ми вийшли з ще більшим бажанням перемогти. У нас було більше підбирань, більше наснаги й сил, адже, як ми бачили, «Шахтар» почав «сушити» гру, діючи за результатом, гравці вибивали м’яч, падали через судоми – і я можу їх зрозуміти. А ми вірили до кінця, до останньої хвилини, що не лише зможемо відігратися, а й забити третій м’яч. Але трохи запізно забили другий м’яч, щоб досягти цього.
- Чи це був один з найемоційніших, найяскравіших ваших голів у кар’єрі?
- Не скажу, що він був найкрасивішим, але по емоціях – мабуть, так. За день-два до гри думав, що я вже не молодий, доводилося забивати різні м’ячі у кар’єрі, але прямому конкуренту «Шахтарю» - ще ніколи. Захотілося забити, навіть не думав, як саме це станеться, просто забити – і Бог нагородив мене на останніх хвилинах. Думаю, за моїми емоціями було видно, що цей гол для мене – наче ковток свіжого повітря. Адже я в кожному інтерв’ю кажу, що я мало забиваю, що потрібно більше. І ми обговорюємо це з тренером, Олександр Володимирович перед грою сказав мені, що потрібно бити по воротах, я так і робив. Одного разу влучив у стійку, іншого вийшло вище воріт, але потім таки забив. Якщо не буде ударів – не буде голів. Я дуже задоволений, що вдалося відзначитися, та, думаю, у майбутньому мені це допоможе.
- Що ви подумали у той момент, коли влучили у стійку?
- Відчув спустошення, адже хотів забити, та що поробиш. Думаю, по обличчю було видно, що я засмучений, але волосся на собі не рвав. Розумів, що момент ще буде, можливо, не у мене, але у команди – точно.
- «Динамо» вже чемпіон? Чи вже можна святкувати?
- Ні. Якби ми виграли, можливо, я б відповів по-іншому. Всі кажуть, що наш прямий конкурент – «Шахтар», але давайте не будемо забувати про «Олександрію». Ми ж бачимо, як «Олександрія» впевнено та стабільно грає. Тому ні. Давайте, коли вже остаточно не буде жодних шансів і в «Олександрії», і в «Шахтаря», тоді мене привітаєте.
