Візитка

Повна назва: Samsunspor Kulübü

Прізвисько: Kırmızı Şimşekler (червоні блискавки)

Дата заснування: 30 червня 1965

Стадіон: Samsun Yeni 19 Mayıs Stadium (вміщує 33 919 глядачів).

Власник: Юксель Їлдирим

Головний тренер: Томас Райс (Німеччина)

Підсумкове місце у Суперлізі Туреччини 2024/25: 3

Поточна позиція у Суперлізі Туреччини 2025/26: 6 

Досягнення 

Бронзовий призер чемпіонату Туреччини (3): 1985/86, 1986/87, 2024/25.

Фіналіст Кубка Туреччини (1): 1987/88. 

Переможець Балканського Кубка (1): 1993/94. 

Історія 

Професійний клуб «Самсунспор» було засновано 30 червня 1965 року шляхом обʼєднання пʼятьох аматорських команд Самсуна - «19 Маїс», «Фенер Генчлік», «Акінспор», «Самсун Галатасарай Генчлік» та «Самсунспор». 

У сезоні 1965/66 клуб було включено до другого за рівнем турецького дивізіону. 5 вересня 1965 року «Самсунспор» зіграв свій перший офіційний матч, перемігши «Єшилдірек» з рахунком 1:0. Свій дебютний сезон «Самсунспор» завершив на 5-му місці у своїй групі (Друга ліга складалася з двох груп), а два наступні – на другому. У 1969 році «Самсунспор» посів перше місце у своїй групі та вперше у своїй історії вийшов до вищого турецького дивізіону. Здобути титул чемпіона Другої ліги команді не вдалося – у фінальній грі з переможцем іншої групи «Самсунспор» поступився «Анкарагюджю» (0:1). 

У своєму дебютному сезоні в найвищому дивізіоні, який у ті часи називався Першою лігою, «Самсунспор» посів 5-те місце. Після пʼяти сезонів в еліті, клуб знову вилетів до Другої ліги та певний час балансував між цими дивізіонами.

Успіх прийшов у середині 80-х та став наслідком політики «повернення до коріння» (öze dönüş) – клуб зробив ставку на пошук та залучення місцевих талантів. Два сезони поспіль – 1985/86 та 1986/87 – «Самсунспор» здобував бронзові медалі, що й досі є найкращим досягненням клубу в чемпіонаті Туреччини. А нападник «Самсунспора» Танжу Чолак двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату. 

Наступного сезону, 1987/88, клуб вперше і поки востаннє у своїй історії пробився до фіналу національного Кубка Туреччини, втім не здобув трофей. 

Саме в цей період підйому сталась найчорніша сторінка в історії клубу – 20 січня 1989 року, під час поїздки на свій перший матч другої половини сезону проти «Малатьяспора», поблизу Хавзи, клубний автобус зіткнувся з вантажівкою та впав униз з обриву. Першу допомогу постраждалим гравцям «Самсунспора» надала делегація «Чаршамбаспора», яка випадково проїжджала повз дорогою на свій матч проти «Діярбакирспора». Офіційні особи, гравці та персонал цього клубу допомагали витягти поранених з-під уламків та доставити їх до державної лікарні Хавзи, де також здавали кров для їх порятунку.

Головний тренер Нурі Асан, гравці Музаффер Бадалиоглу та Мете Аданир, а також водій автобуса Асим Озкан загинули на місці події. Югославський легіонер Зоран Томич впав у кому та помер через шість місяців. Менеджер з екіпірування Халіл Албайрак та гравці Емін Кар та Ерол Дінлер отримали травми та завершили футбольну кар'єру назавжди, а Бурханеддін Беадіні через травми зробив це через рік. Ще ряд гравців отримали важкі травми, але зрештою продовжили свою карʼєру. 

Через аварію «Самсунспор» не зміг дограти решту сезону і в усіх матчах, що залишилися, команді були зараховані технічні поразки з рахунком 0:3. Однак Федерація футболу Туреччини надала клубу із Самсуна особливий статус, що дозволило йому залишитися в лізі. «Самсунспор» було оголошено «почесним чемпіоном» того сезону. 

На згадку про трагедію, клуб додав чорний колір до своїх традиційних червоно-білих клубних кольорів. Катастрофа була описана в декількох книгах, а згодом на честь трагедії було встановлено меморіальні памʼятники – один у Національному саду Самсуна, інший – перед клубним стадіоном. 

Невдовзі клуб вилетів у Другу лігу, але згодом повернувся і залишався у Суперлізі протягом 13 сезонів поспіль, що є клубним рекордом, при цьому найвищим досягненням було 5-те місце, а також тріумф в останньому розіграші Балканського Кубка (міжнародний турнір, у якому брали участь команди з Албанії, Болгарії, Греції, Румунії, Туреччини і Югославії). 

У турнірах під егідою УЄФА «Самсунспор» дебютував у 1997 році, зігравши у Кубку Інтертото. За рік клуб знову взяв участь у турнірі та дійшов до півфіналу, де поступився бременському «Вердеру».

Дебют вже у головних єврокубкових турнірах стався у сезоні 2025/26, після того як «Самсунспор» втретє у своїй історії завоював бронзові медалі національної першості. Цей успіх був обумовлений зміною власників клубу. ФК «Самсунспор» перестав бути частиною мультиспортивного клубу, а контрольний пакет акцій придбав Юксель Їлдирим. Клуб, що у сезоні 2017/18, зіткнувшись із серйозними фінансовими проблемами, вперше у своїй історії вилетів до третього дивізіону, повернувся до Суперліги за підсумками сезону 2022/23. 

За нового власника клуб значно інвестував в інфраструктуру та підбір гравців. Інвестиції дуже переважали прибуток, через що на «Самсунспор» було накладено трансферний бан перед сезоном 2024/25. Попри це, клуб здобув сенсаційний успіх та, посівши третє місце, здобув право виступити у кваліфікації Ліги Європи. 

Нинішній стан справ 

Після минулого сезону, коли «Самсунспор» через трансферний бан міг посилитися лише гравцями власної академії та поверненням своїх гравців з оренд, перед початком нового клуб активно провів літнє трансферне вікно. Найбільшим трансфером стало нещодавнє придбання за 4 млн євро 29-річного сенегальського форварда «Црвени Звезди» Шеріфа Ндіає, який втім не може бути задіяний у Лізі конференцій через єврокубкові виступи за попередній клуб. За 3 млн євро з «Леха» перейшов вихованець «Порту», португальський атакуючий півзахисник Афонсу Соуза. 

Також варто відзначити придбання у «Кальярі» конголезького опорного півзахисника Антуана Мукумбу, шведського правого захисника «Браги» Юсафата Мендеса, ісландського лівого захисника «Стремсгодсета» Логі Томассона, хорватського центрального оборонця «Віторії Гімарайнш» Тоні Боревковича, французького вінгера «Монпельє» Тангі Кулібалі, а також нідерландського вінгера «Шеффілд Венсдей» Ентоні Мусаба, який забив премʼєрний гол «Самсунспора» у дебютному матчі клубу в Лізі конференцій. 

До цього турніру «Самсунспор» потрапив, не пройшовши кваліфікацію до Ліги Європи. Бронзовий призер Суперліги розпочав участь у турнірі з раунду плей-оф, де зустрівся з «Панатінаїкосом». Поступившись у гостях з рахунком 1:2 (Томассон вивів гостей уперед на початку другого тайму, проте греки відігралися, а згодом забили переможний гол на 74-й хвилині), на власному полі «Самсунспор» не здолав оборону «Панатінаїкоса» - 0:0. Історичний перший єврокубковий матч (не враховуючи Кубок Інтертото) у Самсуні з трибун дивилися майже 25 тисяч глядачів.

У стартовому матчі основного раунду Ліги конференцій «Самсунспор» переміг на виїзді варшавську «Легію» (1:0) і тепер у Самсуні очікують на перший домашній матч в основному раунді єврокубка – проти київського «Динамо». 

Новий сезон турецької Суперліги її бронзовий призер розпочав доволі вдало. У стартових двох матчах клуб здобув дві перемоги, щоправда після старту у єврокубках трохи забуксував. Утім, у девʼяти турах «Самсунспор» лише одного разу програв, при цьому 4 рази переміг та 4 рази зіграв унічию. Наразі команда посідає шосте місце, відстаючи від лідера, «Галатасарая», на 9 очок. 

Наставник

Головним тренером «Самсунспора» є 52-річний німецький спеціаліст Томас Райс. Розпочавши карʼєру гравця в «Айнтрахті», Райс за три роки перебрався до «Бохума», у якому провів більшу частину своєї карʼєри (1995 – 2003), граючи на позиції захисника. Також виступав у «Аугсбурзі» та «Айнтрахті» (Трір) у 2-й Бундеслізі, а завершив карʼєру у клубі Оберліги «Вальдгоф». Залучався до юнацьких та молодіжної збірних Німеччини. 

Після завершення ігрової карʼєри Райс не відразу обрав тренерський шлях. З 2009 по 2011 роки працював скаутом у «Бохумі», але потім перейшов на тренерські посади. В період з 2011 по 2016 роки він був асистентом головного тренера основної та резервної команд «Бохума», сам очолював жіночу, резервну та юнацьку команди клубу. Протягом трьох років працював тренером юнацької команди «Вольфсбурга», після чого повернувся до «Бохума», нарешті очоливши головну команду клубу 6 вересня 2019 року. У наступному сезоні (2020/21) Райс повернув клуб до Бундесліги після 11 років у другому за силою дивізіоні. Перший сезон після повернення клуб завершив на 13-му місці, проте сезон 2022/23 «Бохум» розпочав вкрай невдало, встановивши антирекорд – найгірший початок сезону в історії Бундесліги після шести турів. У вересні Райса було звільнено. Та вже за місяць він очолив «Шальке 04», який на той момент скотився на дно Бундесліги. Врятувати сезон не вдалося – клуб посів передостаннє місце та вилетів до 2-ї Бундесліги, де невдало розпочав наступний сезон, після чого Райса звільнили. 

Очоливши «Самсунспор» влітку 2024 року, Райс досяг успіху у першому ж сезоні попри трансферний бан, накладений на клуб – команда із Самсуна повторила свій найкращий успіх у чемпіонаті Туреччини, втретє в історії здобувши бронзові нагороди, що дозволило клубу дебютувати у кваліфікації Ліги Європи.