Легендарний динамівець, володар «Золотого мʼяча», півфіналіст Ліги чемпіонів у складі «Динамо» та переможець цього турніру з «Міланом», чвертьфіналіст чемпіонату світу зі збірною України як гравець і чемпіонату Європи як тренер, найкращий бомбардир національної команди, чемпіон Італії, багаторазовий чемпіон і володар Кубка України, а нині президент УАФ Андрій Шевченко сьогодні святкує 50-річний ювілей.
1. Андрій народився в Яготині на Київщині, перші три роки життя провів у селі Двірківщина, потім переїхав із батьками до столиці. Змалку захоплювався ігровими видами спорту: на більшості фотографій дитячої пори він або з мʼячем, або на ковзанах. На Оболоні, де мешкала родина Шевченків, як і всюди в Києві, хлопчаки влітку грали у футбол, узимку – в хокей.
Тренер динамівської футбольної школи Олександр Шпаков помітив хлопця навесні 1986 року в матчі за команду ЖЕКу в популярному тоді турнірі «Шкіряний мʼяч». Уже наступного дня мама Любов Миколаївна привела Андрія на перше тренування до «Динамо» – й надалі стежила, аби син не пропускав занять. Адже дисципліна в тому віці в хлопця дещо шкутильгала.
Футбольна карʼєра майбутньої зірки, втім, могла обірватися, ледве розпочавшись, з іншої причини. Після чорнобильської аварії батьки вивезли Андрія з Києва. Коли ж восени Шпаков зібрав хлопців на перше тренування, Шевченко не з’явився. Як зʼясувалося згодом, його тато, Микола Григорович, фаховий військовий, не дуже схвалював захоплення сина футболом і бачив для нього армійське майбутнє. Але тренер знайшов потрібні слова, переконавши батька, що футбол – не лише гра, а й чудова загальноспортивна підготовка, яка допоможе при вступі до військового училища.
2. Із динамівською командою 1976 року народження, в якій, зокрема, його партнерами були нинішній головний тренер киян Ігор Костюк і відомий голкіпер В’ячеслав Кернозенко, Шевченко здобув чимало перемог. Приміром, у 1990 році виграв у Вельсі турнір Іана Раша. Андрій став найкращим бомбардиром, отримавши з рук тодішнього форварда «Ліверпуля», одного з провідних снайперів валлійської збірної пару новеньких бутсів.
За рік, коли СРСР доживав останні місяці, юні динамівці з Шевченком у складі виграли радянський чемпіонат у своїй віковій категорії. Перемагала команда й на «Сан-Сіро», де Андрій, пообіцявши собі, що неодмінно туди повернеться, закопав у газон міланської арени монетку. Прикмета спрацювала – таки повернувся за якихось десять років...
3. У дорослому футболі Шевченко дебютував, ледве досягши 16-річчя. Забивши 12 м’ячів у першій лізі, став найкращим бомбардиром «Динамо-2». За основну динамівську команду, якою тоді керував Йожеф Сабо, вперше зіграв у вісімнадцять – 8 листопада 1994 року вийшов на заміну на 55-й хвилині виїзного поєдинку з «Шахтарем», виграного киянами з рахунком 3:1. А перший (і єдиний у тому сезоні в чемпіонаті) гол забив 1 грудня в домашньому матчі з «Дніпром», у якому динамівці перемогли – 4:2.
Значно важливіший гол вдався Шевченку за тиждень, коли він вийшов уже у стартовому складі на домашній поєдинок із «Баварією» – ударом здалеку відкрив лік своїм голам у Лізі чемпіонів! Попри те, що «Динамо» поступилося – 1:4, Андрій пізніше назвав той гол у десятці найважливіших у кар’єрі. «Я забив – і побіг, не знаючи, що мені робити, – згадував Шевченко в автобіографії. – Був тоді просто дитиною, чиї мрії збуваються...»
Набагато принциповішим був дубль у ворота «Баварії» чотири з половиною роки по тому. На київському «Олімпійському» Андрій у першому півфіналі Ліги чемпіонів спершу вибіг віч-на-віч з Олівером Каном і в дотик пробив повз нього, а потім – засмутив голкіпера підступним ударом зі штрафного. «Динамо» вело 2:0, після гола Віталія Косовського – 3:1, однак суперники вирвали нічию 3:3, а вдома мінімально перемогли.
«Нам тоді просто не пощастило, – згадував Шевченко. – Якби мали більше віри у власні сили – гадаю, виграли б Лігу чемпіонів...»
4. Згадуючи про півфінал, не варто забувати про бенефіс Андрія у чвертьфіналі, де він забив три голи «Реалу». Перший – на «Сантьяго Бернабеу». Мадридці відновили рівновагу, однак за два тижні на «Олімпійському», в присутності 83 тисяч уболівальників, перевага динамівців була вже незаперечною.
Знову блискуче зіграв Шевченко! Обидва голи він забив по перерві. Спочатку – заробив пенальті, призначений за фол з боку воротаря: перший удар з позначки Іллгнер відбив перед собою, але Андрій добив мʼяч у сітку. А потім – відгукнувся на закидання Сергія Реброва за спини захисників і в дотик поставив переможну крапку!
«Ми знали, що гратимемо з насправді класною командою, але Шевченко діяв на якомусь космічному рівні!» – хапався за голову Рауль. А сам Андрій дав зрозуміти, що, здолавши «Реал», «Динамо» здатне обіграти будь-якого суперника. Президент Королівського клубу Лоренсо Санс, навіть знаючи про попередню домовленість киян із «Міланом», намагався перехопити Шевченка, але динамівське керівництво свого слова перед італійцями дотримало...
5. Перед від’їздом до Мілана Андрій яскраво попрощався з динамівськими уболівальниками. 30 травня 1999 року він зробив дубль у фіналі Кубку України, в якому кияни перемогли «Карпати» – 3:0. Шевченко відкрив рахунок зі штрафного, а згодом провів гол у своєму фірмовому стилі: перехопив м'яч у центрі поля, на шаленій швидкості промчав до володінь суперників, обіграв двох захисників і потужним ударом вразив ціль!
За кілька днів Шевченко вилетів до Італії для підписання контракту. До нових викликів він готувався до того кілька місяців: багато читав про «Мілан» і вивчав потроху італійську. В прощальному інтерв’ю розповів, що крім вітання Buon giorno знає фразу Mi piace – «Мені подобається». Андрій із «Міланом» справді сподобалися один одному: у першому ж сезоні українець став найкращим бомбардиром Серії А, забивши 24 м’ячі у 32 матчах. До Шевченка жоден іноземець не мав такого успіху в першій рік у італійському чемпіонаті.
6. На офіційному рівні Андрій дебютував за «Мілан» 21 серпня 1999 року в Суперкубку Італії проти «Парми». А перший мʼяч забив у ворота «Лечче», дебютувавши за тиждень у Серії А. Однак найважливіший гол у другій половині того року (і, напевно, один із найважливіших у кар’єрі) він забив у москві за збірну України, допомігши синьо-жовтим вийти у плей-оф відбору до Євро-2000.
