30 років тому, 20-го червня, «Динамо» вперше стало чемпіоном незалежної України.
Футбольний сезон 1992/1993 був другим за рахунком і першим, який проводився за принципом «осінь-весна». На відміну від першого чемпіонату, який був фактично перехідним, команди не були розбиті на групи, і доля чемпіонства вирішувалася за результатами ігор протягом усього сезону.
Чемпіон визначився в останньому, 30-му турі, коли динамівці під керівництвом Михайла Фоменка на виїзді обіграли кременчуцький «Кремінь» 4:1 (по дублю записали на свій рахунок Топчієв і Леоненко) і лише завдяки кращій різниці забитих і пропущених м'ячів випередили дніпропетровський «Дніпро». Мабуть, це був останній сезон у 90-х, коли киянам зміг скласти серйозну конкуренцію будь-який інший клуб. Відзначимо, що в майбутньому відразу кілька гравців «Дніпра» перейшли до «Динамо».
Із самого початку лідерство захопив «Дніпро» й утримував його до 24-го туру. У «Динамо» ж вистачало проблем: після невдалого виступу в 1/16 фіналу Кубка УЄФА був звільнений головний тренер Анатолій Пузач. Новий наставник Йожеф Сабо пробув на посаді лише кілька тижнів, після чого був призначений Михайло Фоменко.
Але наприкінці чемпіонату «Динамо» все ж змогло вийти вперед, скориставшись серією нічийних результатів дніпропетровців. В очній зустрічі команд за три тури до закінчення чемпіонату «Дніпро» здобув перемогу завдяки голу майбутнього динамівця Юрія Максимова на 14-й хвилині зустрічі і зрівнявся за очками з «Динамо», але у киян була краща різниця м'ячів. До слова, цей матч зібрав 40 тисяч глядачів і став найбільш відвідуваним у сезоні. В останніх турах сенсації не сталося, обидві команди перемогли, і чемпіонство дісталося «Динамо».
Протягом перших хвилин 15-ти на полі точилася рівна боротьба, згодом гра почала набувати київського сценарію. Превага гостей стала ще відчутнішою, коли після розіграшу кутового Топчієв першим встиг на добивання та вивів свою команду вперед. Під час однієї з наступних небезпечних атак Грицина надав право завершального удару Леоненку, який не схибив, подвоївши перевагу киян.
Після перерви динамівці обертів не зменшили, і невдовзі знову відзначився Леоненко, якому асистував Лужний, блискуче пройшовши по правому флангу і зробивши передачу до штрафного майданчика. До речі, Леоненко дуже старався, щоб відзначитися, адже йому не вистачало двох забитих м’ячів, щоб наздогнати Гусєва із «Чорноморця»в боротьбі за звання найкращого бомбардира чемпіонату. Автогол у виконанні Пономаренка особливо не засмутив динамівців та не вплинув на розвиток подій. Крапку ж у матчі поставив Топчієв, теж оформивши дубль слідом за Леоненком.
Цікаво, що у Кременчуці вболівальники тепло прийняли киян. Матч викликав у місті шалений ажіотаж. На трибунах під час гри глядачі підтримували «Динамо», а після поєдинку вітали їх із перемогою, чемпіонством та нагородили оплесками під час кола пошани.
«Спасибі хлопцям – без їхнього бажання виграти, без підтримки важко було б сподіватися на сприятливий результат, - подякував команді після гри наставник Михайло Фоменко. – Вважаю, нам вдалося створити боєздатний колектив, якому виявилося до снаги виконати поставлене завдання. А воно однозначне – виграти чемпіонський титул і Кубок України. Саме з таким завданням мене було запрошено до команди. Зрозуміло, я ризикував, адже контракт було запропоновано на півроку. А як вигравати, коли не знаєш колективу і, можливо, не маєш його? Спочатку треба було створити команду. Тому і вдячний хлопцям, що вони сприйняли мої вимоги. Дійсно, інколи доводиться виявляти жорсткість, застосовувати владу, ситуації ж різні бувають. Сезон закінчився і тепер час думати про майбутнє».
«Те, що мені було потрібно в цьому матчі, я одержав – оборона зіграла надійно, - не приховував емоцій воротар Ігор Кутепов. – Я навіть встиг поспостерігати за трибунами і побачив: коли у нас уміють так уболівати, із футболом буде все гаразд».
«Я сьогодні по-справжньому щасливий, - поділився враженнями В’ячеслав Хруслов. – Перший сезон у київському «Динамо» - і одразу чемпіонський. Та ще й я визнаний найкращим у вирішальному матчі. Приз – велосипед – подарую синові».
«Від забитих м’ячів отримую задоволення, тому й постарався забити сьогодні два, - прокоментував свою гру Дмитро Топчієв. – Але хотів, щоб забив Леоненко і обійшов у підсумку Гусєва, тому в одному з епізодів віддав м’яч йому під удар, хоча за логікою мав пробити сам. Але найбільша логіка в тому, що ми сьогодні стали чемпіонами».
Чемпіонат України 1992/93. 30 тур
20.06.1993. Кременчук, стадіон «Дніпро». 18 000 глядачів
«Кремінь» - «Динамо» - 1: 4 (0:2)
«Кремінь»: Сиротін, Сушка, Троїцький, Лукаш, Корзанов, Алістар, Коновальчук, Гуменюк (Золотницький, 46), Крячік, Жабченко (к), Федьків.
«Динамо»: Кутепов, Лужний (к), Пономаренко, Хруслов, Шаран, Мізін, Анненков (Шматоваленко, 62), Грицина (Ребров, 81), Топчієв, Леоненко, Шкапенко (Ковалець, 30).
Голи: Пономаренко (71, автогол) - Топчієв (23, 87), Леоненко (36, 62).
Відзначимо, що за підсумками цього чемпіонату, у якому брало участь 16 команд, у зв'язку з розширенням вищої ліги до 18 учасників у наступному сезоні, жоден клуб не вилетів у першу лігу.
У тому сезоні найбільше матчів за киян провели Сергій Ковалець, Віктор Леоненко та Павло Шкапенко - по 27. На рахунку Олега Лужного 26 поєдинків, Сергія Реброва - 23, Сергія Шматоваленка - 22.
Найрезультативнішим футболістом у складі «Динамо» в чемпіонаті України 1992/93 став Віктор Леоненко, на рахунку якого 16 забитих м'ячів (3 з пенальті).
