Минуло три роки після того, як команду залишив Георгій Деметрадзе, і в таборі "Динамо" знову з'явився представник Грузії - п'ятирічний контракт із клубом підписав оборонець тбіліського "Динамо" й національної збірної Грузії Олександр Амісулашвілі. На другий тренувальний збір Олександр уже вирушив повноправним гравцем "Динамо" і серйозно розраховує претендувати на місце в "основі".
- Інакше який сенс був переїжджати до Києва? - запитує 21-річний оборонець. - Маю величезне бажання виправдати довіру керівників і тренерів мого нового клубу, а інакше як хорошою грою за основний склад зробити це буде неможливо. Уже після перших тренувань у складі нової команди відчув різницю в класі між українським і грузинським "Динамо". Набагато вищий рівень індивідуальної майстерності футболістів, організація ігрового процесу. Добитися визнання тут набагато складніше, однак тим цікавіше працюватиметься на новому місці.
- Тут ти не перший представник Грузії. Ознайомлений із досвідом попередників?
- Каладзе і Деметрадзе перейшли з "Динамо" до сильних клубів Старого світу, про них почала говорити вся футбольна Європа. Не так давно я мав розмову з Кахою, і він зізнався, що переїзд до Києва змінив його життя і ставлення до футболу. "Кращого клубу для продовження кар'єри й удосконалення майстерності важко вигадати. До того ж, за київським "Динамо" спостерігають скаути футбольних грандів. Знай, аби чогось тут досягти, доведеться дуже багато працювати", - резюмував Каладзе. Усе це я чудово розумів і рішення щодо переїзду прийняв самостійно.
- На якій позиції виступав на батьківщині?
- Перший рік у "Динамо" грав центральним оборонцем, потім перейшов на лівий фланг. У збірній також виступав переважно в центрі, однак один матч, точніше - тайм, діяв на правій бровці. Це було в злощасному матчі Грузія - Росія, коли в перерві на стадіоні вимкнулася електрика.
- Нині на перегляді в "Динамо" перебуває твій співвітчизник Володимир Бурдулі. Вважаєш, він також буде корисним для нашого клубу?
- Звичайно, всі подумають, що моя думка упереджена, однак я насправді вважаю його гравцем дуже високого рівня. На жаль, перед прибуттям до Києва у нього підвищилася температура, тому тренуватися у загальній групі він ще не в змозі. Сподіваюся, Володимир матиме час показати тренерам свій потенціал. Я в це дуже вірю.
З ким із динамівців у тебе склалися дружні стосунки?
- Часу, як такого, для спілкування ще не було. На зборі в Руйті мешкав разом із Огненовичем, перед яким я міг продемонструвати своє знання сербської мови. Річ у тім, що тбіліське "Динамо" тренував Іво Шушак, який і навчив нас деяким висловлюванням цією мовою. Тоді навіть не думав, що колись мені це може знадобитися.
- До Києва ти переїхав не один...
- Так, тут зі мною будуть батьки і молодший брат. Для успішних виступів мені необхідна їхня підтримка, та й вони на пропозицію про переїзд відповіли згодою. Для мене нині найголовніше - зосередитися на футболі, а про все інше на якийсь час доведеться забути.
