Минулого сезону команди київського «Динамо» стали чемпіонами у всіх вікових категоріях, від U-14 до U-17. Напередодні вирішальних матчів сезону 2017/2018 ми поспілкувалися з директором динамівської академії Олександром Олексійовичем Іщенком.
- Минулого сезону «Динамо» стало чемпіоном у всіх вікових групах ДЮФЛУ – від U-14 до U-17. Чи готові цьогоріч повторити це досягнення?
- Власне кажучи, у нас немає і не може бути іншого завдання, окрім того, як бути першими, вигравати всі змагання, у яких ми беремо участь. Я вже якось говорив про те, що в одній із перших розмов із президентом клубу Ігорем Михайловичем Суркісом він мені сказав: «Якщо в тебе сильні гравці й команда, то яке завдання ти повинен ставити?» Цілком природно, завдання одне – завжди і всюди вигравати. Ми хлопців мотивуємо, вони заточені на те, щоб перемагати. Ніхто не відміняв одне з важливих завдань професійного футболіста – дух переможця. Коли створена така аура в навчально-тренувальному процесі, яка потім переноситься на футбольне поле – це допоможе хлопцям надалі в становленні як футболістів, які будуть представляти інтерес для молодіжної команди і основного складу «Динамо».
- Попереду фінали ДЮФЛУ. Ви завжди маєте руку на пульсі дитячого футболу і напевно знаєте, чи стали сильнішими суперники?
- Те, що суперник не дрімає – для нас теж хороший момент. «Шахтар» підібрав хлопців, які були на других ролях, але вони виявилися затребувані у них у команді. Наскільки це буде виправдано – покажуть фінали. Ще я б відзначив прогрес «Дніпра». Їхні команди стали набагато цікавіше виглядати після того, як футбольну школу очолив Олег Шелаєв. Ми відчуваємо, що конкуренція зросте не лише з боку традиційно сильних шкіл «Шахтаря» і «Карпат», а й «Дніпра», який у двох вікових групах буде претендувати на найвищі місця.
- Якщо рік тому «Динамо», крім ДЮФЛУ, домінувало і в U-19, і в U-21, то в сезоні, що завершився, «Шахтар» нав'язав боротьбу і вирвав чемпіонство у «Динамо» в чемпіонаті U-21. Чому недавнім учасникам юнацької Ліги чемпіонам не вдалося здобути чемпіонство? Чого не вистачило команді Юрія Мороза?
- З моєї точки зору, хлопцям просто трохи не вистачило стабільності. Хоча, напевно, футболісти повинні самі розуміти й усвідомлювати, що ознака майстерності – це насамперед стабільна гра. І стабільність не лише протягом трьох-п'яти матчів, а й під час одного матчу. Ми бачили кілька матчів, коли футболісти видавали 20-30 хвилин, а потім у другому таймі чомусь їхня гра, м'яко кажучи, залишала бажати кращого. Очевидно, це і стало причиною того, що ми втратили багато очок – і в Олександрії, і в Полтаві, і з «Карпатами» вдома і на виїзді. Напевно, це й ознака молодості хлопців, і брак досвіду як такого. Це практичний посібник, який вчить хлопців того, що, якщо завдання має бути вирішене, то потрібна максимальна зібраність протягом кожної гри, кожного епізоду і, природно, усього чемпіонату.
- Можливо, на цю нестабільність у результатах вплинув той фактор, що до основної команди «Динамо» по ходу сезону перейшла велика група гравців, які починали сезон у дублі?
- При тому, що всі наші команди завжди борються лише за перше місце, головне завдання команди U-21 – як раз і є підготовка гравців для основного складу. Природно, ми – максималісти, завжди хочемо вигравати. Але з огляду на те, що ціла група гравців перейшла до основного складу – я вважаю, головне завдання було виконано Юрієм Морозом і його штабом. Ніхто не збирається обмежуватися на жодному з наших підрозділів. Усі ми – один цех – академія, U-19, U-21. І все підпорядковано одній меті – підготовці гравців для першої команди.
- Яким є діапазон гравців, за якими стежить Олександр Хацкевич і його тренерський штаб? Починаючи з якого віку футболіст потряпляє у сферу його уваги?
- Це ви краще запитайте в Олександра Миколайовича. Я знаю, що у нас тісні контакти, усе на контролі. У нього є помічники в U-21, в U-19. Ви бачите, що велика група гравців команди U-19 – 2001 року народження, вони брали участь у матчах, зробили вагомий внесок у чемпіонство.
Ми відчуваємо цю відповідальність. Кожен із нас прекрасно розуміє свої завдання, що поставлені насамперед президентом клубу і головним тренером першої команди. У нас є чітка програма підготовки, бачення того, яким повинен бути тренувальний процес, яка повинна бути селекція. У нас є бачення того, за рахунок чого ми можемо поліпшити і якість проведення тренувального процесу, і якість підготовки молодих гравців. Із перших чисел серпня, коли хлопці прийдуть із канікул до школи і академії – ми запропонуємо їм більш модернізовану програму підготовки.
- Говорячи про нововведення, зокрема про систему відеоаналізу, наскільки вона поширена саме в дитячих командах, школах? Або це нововведення «Динамо»?
- Ні, це не нововведення «Динамо», це складова частина ведення всього навчально-тренувального процесу. Тому що принцип наочності ніхто ніколи не відміняв і не відмінить. 100 пояснень варті, як ми кажемо, одного повтору, побаченого на екрані. Там відразу видно, де футболіст не добіг, де перетримав м'яча, де вчасно не віддав, де він не вступив у боротьбу, де він цю боротьбу програв. Відеоаналіз служить саме для того, щоб футболіст мав характеристику проведеної гри або того ж тренувального заняття. І нам, тренерам, легше тоді розмовляти з футболістом у плані того, що помилки треба виправляти, над якістю гри потрібно працювати. Відеоаналіз і відеоповтор дозволяють ефективніше вирішувати ці завдання.
- Чи змінився вектор підготовки в ДЮФШ з приходом до академії Ромео Вендлера? Які нововведення він запропонував?
- Ромео є фахівцем високого рівня в плані індивідуалізації занять. Наша спільна робота показала, що він – дуже кваліфікований фахівець, у запрошенні яких полягає політика керівництва. Свого часу у нас працювали іспанці, у яких ми дещо почерпнули. На цей час ми вже дев'ять місяців працюємо за програмою Ромео Вендлера. Мішель Платіні ще у 2010 році сказав про те, що кардинальний і найефективніший шлях поліпшення якості підготовки футболістів лежить в індивідуалізації занять. Ми бачимо багато того, що нам стане в нагоді. Те, над чим ми працюємо сьогодні – поліпшення якості підготовки гравців. Це для нас і певний досвід, і ноу-хау в частині збільшення арсеналу методів підготовки гравців атакуючого плану – те, чим займається Ромео Вендлер не тільки з футболістами школи, академії, а й з гравцями «Динамо» U-19, U-21 і основного складу.
- Технічний арсенал традиційно вважається компонентом, у якому юні українські футболісти поступаються західноєвропейським, яким із дитинства прищеплюють техніку. Індивідуалізація занять вказує на роботу в цьому напрямку?
- Так, ми вже давно визначили те, що основний напрямок, за яким ми відстаємо від провідних західноєвропейських клубів, – швидкісна техніка володіння м'ячем. Девіз нашої школи сьогодні – навчити футболіста техніці володіння м'ячем, видам передач. На кожному занятті цьому приділяється певна кількість часу. Сьогодні ми визначили для себе, що цього часу у нас недостатньо, і з нового футбольного навчального року ми введемо два додаткових ранкових заняття для старших груп – 2002 і 2003 років народження – з метою, збільшити кількість занять у цьому напрямку. Тому що лише через кількість ми можемо прийти до якості, іншого шляху немає. Футболіст повинен тисячі разів зробити передачі, різні види ударів: з льоту, з напівльоту, зовнішньою, внутрішньою стороною стопи, центральною частиною голеностопа – і тільки тоді з'явиться якість, іншого шляху не було і не буде.
- Участь динамівських команд у міжнародних турнірах – це як ковток повітря для юних хлопців, яким не вистачає подібних матчів і суперників на внутрішній арені?
- Мене дуже радує той момент, що, незважаючи на всі труднощі, які ми прекрасно розуміємо, президент клубу стверджує програму участі в міжнародних матчах. У квітні ми їздили на турнір до Італії, де «Динамо» U-16 у першому ж турі грало з «Тоттенхемом», другий матч провело з «Ювентусом», а третій – з фарм-клубом «Ювентуса». Хлопці відразу самі відчули, наскільки рівень, кваліфікація гравців у цих командах вище, ніж у першості України. Там немає слабких місць, слабких гравців. Там не можна знайти одну лазівку на одному фланзі і за рахунок цього «возити» суперника. Ігри відразу показують і нам, і футболістам те, у якому напрямку потрібно працювати.
Проведемо аналогію. У матчі чемпіонату Англії між лідером, «Манчестер Сіті», і командою, яка знаходиться внизу турнірної таблиці, йде на виліт, у аутсайдера всього п'ять порушень за всю гру. І це за високої інтенсивності гри, на тлі максимальної віддачі, жорсткості в боротьбі, непоступливості. Наші хлопці з цим зіткнулися у грі з «Ювентусом», вони за рахунок пресингу, потужного тиску нас просто «з'їли». Я сказав: «Хлопці, нічого страшного немає, у нас у чемпіонаті України така одна гра за сезон, максимум дві, і то у фіналі, припустимо, з «Карпатами» або «Шахтарем». Ми звикли до того, що пресингуємо, у нас це виходить. У футболістів склався стереотип про те, що лише це приноситиме результат. А коли суперник почав пресингувати нас, ми виявилися не готовими до цього. Природно, ми відразу вирішили видозмінювати навчально-тренувальний процес і ставити футболістів у ті умови, коли вони повинні будуть виходити з-під пресингу за рахунок якісної гри в один дотик, взаємодії у «двійках», у «трійках». Ми з одного цього турніру, двох ігор «нарили» безліч тих моментів, які допоможуть нам і футболістам виступати на найвищому рівні.
- Говорячи про дитячий футбол в Україні, безумовно, «Динамо» – головний бренд. Яка репутація у «Динамо» конкретно в сфері дитячого футболу в Європі й в усьому світі?
- «Динамо» завжди було, є і буде великим світовим брендом. Воно легко впізнається, зі своїми традиціями, з тією грою, яка вигідно відрізняється тими компонентами, які принесли славу київському «Динамо». Статус дуже високий. Наші команди постійно запрошують на престижні міжнародні турніри. Ми були і в Іспанії, і в Італії, і у Франції, і в Китаї. Зараз у нас є запрошення з Південної Кореї на дуже серйозний турнір. Також наша команда їде на черговий турнір до Італії, де будуть представники Англії, Німеччини, інших передових у футбольному плані країн. У нас дуже насичений календар. Я вважаю, ми маємо достатньо спарингів на міжнародному рівні для того, щоб підвищити планку вимогливості до футболістів. Як це ще зробити і який шлях може бути краще, ніж коли футболісти на собі відчувають цей рівень і ту планку, до якої потрібно не тільки прагнути, а ще й перевершити?!
- Як Ви вважаєте, чого не вистачає дитячому футболу в нашій країні, щоб бути настільки ж конкурентним – матеріальної бази, тренерського вміння? Чому в Україні немає такої кількості сильних дитячих шкіл, як в Італії, Англії, Іспанії?
- В Україні немає програми підготовки дитячих тренерів. Я про це заявляю з повною відповідальністю, тому що вже практично десять років викладаю і приймаю іспити у слухачів Центру ліцензування. Тобто у тих хлопців, які потім отримують дипломи тренера. Повірте мені, рівень знань саме для дитячо-юнацького футболу знаходиться нижче критичної точки. У всіх склалася така думка, що діти або старші юнаки – це прообраз першої команди. І програма підготовки першої команди копіюється для дітей, з такими ж відстанями, тривалістю серій тощо. Іноді просто жахаєшся. Я вже про це неодноразово говорив, будучи віце-президентом ДЮФЛУ. Начебто цього року Валерій Шамардін, керівник Центру ліцензування, сказав: «Давайте на фіналах зберемо групу фахівців різних команд і виробимо якусь хоча б початкову концепцію, які пріоритети мають бути в цій роботі для різних вікових груп». Це перше. Друге – у нас, в Україні, існує статус дитячого тренера? У нас його просто немає. Візьміть будь-яку поважну команду або великий клуб. Там тренер, який тренує золотий вік – 13-15 років – є однією з найголовніших фігур у структурі клубу. У нас сьогодні, за винятком трьох-чотирьох клубів – «Динамо», «Шахтаря», «Карпат» і «Дніпра» – такого ставлення до тренерського складу ДЮФШ, яким воно повинно бути, просто немає.
- Чому вік 13-15 років ви називаєте «золотим»?
- Це той вік, коли підготовка стає більш комплексною, коли включаються вже силові вправи, вправи на витривалість. Ми поступово переходимо до етапу спортивного вдосконалення, коли футболіст починає працювати в інших режимах, інтенсивніших і об'ємніших за тривалістю, ніж ті, у яких він працював до цього. Тому і називається «золотим», бо саме в цьому віці ми бачимо потенційно сильних футболістів. У 8-12 років ще дуже важко сказати, буде з юного футболіста толк чи ні. А в 13-15 років ми вже практично без помилок можемо визначити, що цей гравець буде представляти інтерес у подальшому.
- Раніше у нас без хороших фізичних даних дитині важко було звернути на себе увагу дитячих тренерів. Показовим є приклад Андрія Ярмоленка, який не відразу зумів закріпитися в динамівській школі. Зараз усе вже не настільки принципово і у хлопця комплекції Лео Мессі, який у 13 років, незважаючи на слабку антропометрію, був прийнятий у «Ла Масію», більше шансів пройти відбір?
- У нас чітка система тестування. Цілком природно, що гравець, який не володіє певними швидкісними якостями, сьогодні не зможе демонструвати належну техніку через нестачу швидкості. Потрібен футболіст, який комплексно добре підготовлений, у якого не буде слабких місць. Якщо це фланговий гравець – значить, це одні вимоги. Якщо гравець центральної лінії – до нього вимоги іншого характеру, це стосується антропометрії, уміння грати головою, жорстко вступати в боротьбу, грати у відборі. Тобто це все ті компоненти, якими повинен володіти футболіст, який залучається на початкову стадію – селекцію і відбір. Потім уже він перейде на стадію спортивного вдосконалення.
- Зараз у клубах Прем'єр-ліги на ключових ролях багато нещодавніх випускників «Динамо», наприклад, ті ж Орест Кузик, Сергій Мякушко та інші, які в перспективі могли стати гравцями основного складу «Динамо». Як Ви вважаєте, чого не вистачає багатьом талановитим вихованцям клубу, щоб пробитися в основну команду?
- У тих же Мякушка, Кузика все-таки трохи не вистачає саме тієї індивідуальної швидкості, яка повинна бути у гравця основного складу київського «Динамо». Ось вам відразу приклад – яка висока планка, які вимоги. І таких футболістів ми можемо назвати зараз десяток. «Динамо» – це клуб, у якому повинно бути все на найвищому рівні: швидкість, техніка, вміння.
- У ДЮФШ «Динамо» є всі умови для того, щоб дитина чи юнак, рішуче налаштований присвятити своє життя футболу, нічого не потребував на шляху до цієї мети?
- Безумовно. Наш клуб – це приклад того, як потрібно турбуватися про майбутнє. Наприклад, рік тому на базі ДЮФШ «Динамо» на Нивках відкрилося нове тренувальне поле. Нам постійно допомагають, на сьомому полі клубної бази ми проводимо матчі першості України. У нас усе літо діє табір, причому безкоштовний. Цей фактор показує, наскільки політика керівництва клубу постійна в питанні розвитку академії. Створені максимально прийнятні умови для того, щоб футболісти почувалися комфортно, не страждали від неякісних полів, м'ячів, форми або ще чогось, що заважало б їм рости як футболістам. На сьогодні у нас телефон обривається, до нас приходить маса хлопців, дзвонять тренери та батьки. Під час наборів стало набагато більше охочих опинитися в структурі «Динамо». Цей факт не може не радувати і нас, і це величезний плюс керівництву клубу.
- Чи понесуть якісь витрати батьки, якщо захочуть віддати свою дитину до академії «Динамо»?
- Клуб бере на себе всі витрати. Ті діти, які пройшли відбір, знаходяться у структурі. Ми маємо по дві команди різного віку до того, як вони переходять в академічну групу в 13 років. Плюс ми пов'язані договірними зобов'язаннями вже з десятьма школами в місті та області, зараз уже укладаємо договір із одинадцятою. Тобто ми надаємо цим тренерам і командам методичну допомогу, іноді надаємо поля для тренувань, організовуємо спаринги, беремо участь із ними в турнірах. І маємо звідти віддачу, у нас тісний союз у структурі міського і обласного футболу. Ми дружимо і контактуємо з тренерами практично з усієї України задля того, щоб найперспективніші хлопці виявилися саме в наших командах школи та академії.
- Наскільки задоволений президент «Динамо» роботою академії? Як часто ви на зв'язку, обговорюєте питання академії, як він реагує на потреби академії?
- Напевно, всі наші питання вирішуються. А чи задоволений президент – думаю, почуття незадоволеності має бути завжди. Не буває такого моменту, коли можна сказати, що у нас усе гаразд, рухаємося так, як і рухалися. Ні, цього не може бути ні у президента, ні у мене як керівника академії, ні у когось із тренерів, які працюють у тренерському штабі. Те, що було добре вчора або сьогодні, уже завтра застаріє. Тому ми і говоримо про те, що якість має поліпшуватися, обсяги і кількість повинні зростати, а кількість потім перейде в якість. Зокрема й кількість переглянутих гравців для селекції – банк даних повинен бути максимально об'ємним. Саме таке почуття незадоволеності має нас весь час приводити до того, що ми будемо не тільки підкорювати вершини, а й прагнути до того, щоб підкорювати їх частіше.
- Які почуття ви відчуваєте, коли бачите вже зараз на ключових ролях у першій команді хлопців, які зовсім ще недавно були в молодіжній команді, юнацькій, до цього і в академії, «Динамо»?
- Ми бачимо те, що йде українізація команди і хлопцям надається можливість проявити себе. Мене це не може не радувати, тому що це наочний приклад для всіх тих, хто сьогодні навчається у школі та академії – хлопці, усе у ваших руках, головах і ногах. Виходьте, доводьте, працюйте – і ви обов'язково будете помічені, побачені. Тут теж іншого шляху немає, крім того як працювати, працювати і ще раз працювати.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
