- Настрій у команді позитивний, бойовий, хочемо і далі вигравати. У нас була серія матчів без перемог, але ми подолали її. Після успіху збірної України у відборі на Євро знаходимося в стані емоційного підйому.
- У вас досить щільний графік - як почуваєшся?
- Коли виграєш, втоми не помічаєш. Вона є, але в психологічному плані все чудово. Це допомагає з чистого аркуша готуватися до наступних ігор. Ментальне здоров'я дуже важливо підтримувати.
- У якому режимі зараз проходять тренування?
- Після матчу на наступний день ті, хто грав, відновлюються, потім проводять тренування, яке підтримує тонус. А ті, хто менше грає, завжди повноцінно тренуються. У такому ритмі важливо дотримуватися режиму сну і харчування. Кожен знає, скільки йому потрібно спати. На базі добре годують. У нас різноманітне харчування - риба, м'ясо, овочі, фрукти, усі види гарнірів.
- Чи всі вимоги Михайличенка розумієш?
- Так, я вже з таким видом футболу зустрічався, коли був у молодіжній збірній України. Тобто, були схожі тренування. Тому швидко адаптувався в «Динамо». У нас тривалі та інтенсивні тренування. Гадаю, у тренуваннях Михайличенка і полягає секрет нашої витривалості, сил, бажання. У нас і дисципліна присутня. Жодних запізнень, телефонів не повинно бути на загальних зборах, обідах, вечерях. У всіх є вільний час, коли ти можеш робити все, що тобі потрібно.
- Ти завжди даєш інтерв'ю, не відмовляєш ЗМІ. Це виховання або результат виступів у європейському клубі?
- Це виховання. Я відкритий, тому що вболівальникам цікаво дізнаватися про футболістів, атмосферу всередині команди. Звичайно, ми не все розповідаємо, але чимось поділитися можемо. Якби людям не було б цікаво, нас не питали б. Завжди радий поділитися, якщо це важливо вболівальникам.
- Досвід виступів у «Фенербахче» чого тебе навчив?
- Цікаво було спостерігати, як гравці світового рівня поводяться в повсякденному житті. Фани в Туреччині просто живуть футболом. Це теж потрібно відчути і побачити. У плані комунікації з виданнями потрібно домовлятися щодо кожного інтерв'ю з представниками роботи клубу зі ЗМІ. Тільки після їхнього дозволу гравці «Фенербахче» дають інтерв'ю.
- Чим запам'ятався кримський період кар'єри, коли грав за «Севастополь»?
- Чудові спогади, це мій перший професійний клуб. У мене залишилося багато друзів із «Севастополя» - Ігор Литовка, Вова Танчик, Вова Коваль, Андрій Ківа. З Русланом Малиновським до «Севастополя» був знайомий.
- Хотів би поїхати в Крим, відвідати друзів?
- Так, я провів там певний період часу, у мене залишилися друзі в Криму. З керівником «Севастополя» залишилися хороші стосунки, з ним теж хотілося б побачитися.
- Чим займаєшся у вільний час?
- Перебуваю в колі сім'ї. Коли приїжджають батьки, з ними проводжу час. Люблю побут. Іноді відвідую виступи «95 кварталу», «Ліги сміху». Подобаються піші прогулянки, походи в кіно, удома в затишній атмосфері посидіти, подивитися фільм із дівчиною, провести час із дочкою. Я сімейна людина.
- На вулиці впізнають?
- Як почав грати в збірній на постійній основі, то так. Коли перейшов до «Динамо», удвічі більше стали впізнавати.
- Попереду багато ігор. Що хотів би сказати вболівальникам?
- Хотів би сказати слова подяки за підтримку в кожному матчі. «Динамо» лідирує в Україні за відвідуваністю домашніх поєдинків, навіть коли граємо виїзні матчі, приїжджає багато вболівальників. Незалежно від результатів, вони завжди з нами і підтримують нас. Сподіваємося, що і надалі наші матчі будуть відвідувати, це надає нам дуже багато сил і енергії. Це неймовірні емоції. У кожному матчі намагаємося віддячувати нашим уболівальникам своєю грою і результатом.
Спілкувалась Ельзара Джапарова
Фото: Оксана Васильєва
