- Олександре Миколайовичу, команда провела два різних тайми. У чому, на ваш погляд, причина?
- Напевно, в якійсь непевності у власних силах. Хоча ми кажемо хлопцям, що, в першу чергу, необхідно поважати себе. Не переоцінювати свої можливості, а саме поважати себе.
Що стосується двох різних таймів, то «Зоря» недарма на сьогоднішній день перебуває на другому місці в таблиці. Луганці покарали нас за помилки. Хоча їх було небагато, лише чотири за матч, але в трьох випадках вони були фатальними. Реалізація божевільна! У нас теж були моменти, але, на жаль... Раджабов не зміг віддати останній пас, Хльобас не забив із п'яти метрів, коли йому ніхто не заважав, Панфілов, коли потрібно було віддати партнеру, який перебував у вигіднішій позиції, вирішив брати відповідальність на себе тощо. Не можна сказати, що хлопцям не вистачає майстерності, адже вони ще зовсім юні. Але якщо вони по ходу гри можуть перебудуватися, завести себе, значить, є якесь самолюбство. На жаль, ми даємо супернику фору в один-два м'ячі, і лише після цього починаємо грати.
По ходу матчу, повторюся, ми мали більше моментів, але десь блискуче зіграв воротар «Зорі», а десь не вистачило везіння й виконання. У принципі, що стосується малюнка гри та рухливості, ми виглядали досить непогано.
- Заміна воротаря в перерві стала наслідком незадоволення його грою чи була плановою?
- Тимофеєв та Бущан практично не мали ігрової практики. Вони не провели у другій частині першості жодної гри. Тому ми вирішили дати зіграти кожному з них по тайму. Заміна Тимофеєва в перерві не пов'язана з тим, що після першого тайму ми програвали у два м'ячі. Якщо в епізоді з першим пропущеним м'ячем Толя й міг врятувати, то в другому голі вина Боровика, який втратив свого опонента під час стандартного положення.
- Що казали підопічним у перерві? За підсумками матчу можете сказати, що, навіть поступаючись 0:2 після першого тайму, команда могла не лише врятувати матч, але й виграти?
- Судячи з того, скільки в нас було моментів, то цілком могли. Скоротивши рахунок до мінімуму, пішли в атаку і пропустили контрвипад. У хлопців уже не вистачило ані сил, ані емоцій. Пропускати на останній хвилині, маючи при цьому повну перевагу й не випускаючи суперника з його половини поля... На жаль, так буває.
Що казав у перерві? Що потрібно грати в футбол, не боятися, ризикувати. Хлопці це все розуміють, але, напевно, не вистачає поки впевненості в собі.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» Київ
