Він встигнув спробувати славу на смак та встояти під ударами долі, ставши лише сильнішим та впевненішим у собі.
Спочатку став чемпіоном України з баскетболу...
Олександр народився в Києві 10 квітня 1987 року. Як і всі хлопчаки, із раннього дитинства почав займатися спортом. Причому не одним видом, а кількома відразу – футболом, баскетболом, хокеєм та навіть тенісом.
Із часом на перший план у Рибки вийшли баскетбол та футбол, і саме в такому порядку, адже в 11 років майбутній голкіпер «Динамо» навіть став чемпіоном України з баскетболу у своїй віковій групі. Не виключено, що навички гри руками надалі вплинули на його позицію на полі.
У той же час у дитячій футбольній школі «Динамо» Олександр успішно навчався майстерності під керівництвом Олександра Мороза, а потім і Віктора Кащея.
Традиційно для дітей, свою кар'єру Рибка починав в атаці, але Віктор Кащей, знаючи про успіхи свого підопічного в баскетболі, а також звернувши увагу на його серйозні антропометричні дані, ризикнув поставити хлопця у ворота, і не помилився, відкривши для «Динамо» та України чергову зірку. Зробивши остаточний вибір на користь футболу, Олександр вирушив у тривалий похід крутими сходами дитячо-юнацького спорту, діставшись до його вершини в 2005 році.
Герой Мадрида!
Уперше одягнути футболку першої команди «Динамо» голкіперу пощастило 5 березня 2005 року в поєдинку чемпіонату України проти маріупольського «Іллічівця». Незважаючи на те, що 18-річний голкіпер пропустив м'яч від Едуарда Цихмейструка, завдяки влучним ударам Діого Рінкона та Сергія Реброва «біло-сині» повернулися з Маріуполя з перемогою.
Першого гучного успіху та шансу заявити про себе привселюдно воротарю довелося чекати ще близько сезону, коли в статусі другого голкіпера молодіжної збірної України він вирушив до Португалії на ЧЄ-2006 (U-21).
Зоряним часом Олександра на тому турнірі, де першим номером «жовто-синіх» був Андрій П’ятов, став півфінал проти команди Сербії та Чорногорії. Основний час матчу завершився без голів, а на другий додатковий тайм та ймовірну серію пенальті наставник збірної Олексій Михайличенко випустив саме Рибку. Спочатку Олександр парирував небезпечний удар в одній з останніх атак у матчі, а потім виграв для українців серію 11-метрових, де «жовто-синім» посміхнувся успіх із рахунком 5:4. На жаль, фінал того турніру виграли голландці, а Україна фінішувала другою.
Дебют Олександра на єврокубковій арені надовго запам'ятався вболівальникам киян, а самому голкіперу – назавжди. На заповненому «Сантьяго Бернабеу» в Мадриді проти «Реала», в поєдинку групового турніру Ліги чемпіонів, на 69-й хвилині на полі з'явився 19-річний Рибка, замінивши в рамці воріт Олександра Шовковського, який заробив 11-метровий та червону картку. Було це 26 вересня 2006 року.
Легендарний голландець Рууд ван Ністелрой, готуючись пробивати пенальті, побачив зовсім юного хлопця, який біжить до воріт, та по-батьківськи кинув йому в руки м'яча, щоб той відчув упевненість та ритм гри. Олександр подякував форварду за цей жест, але пенальті, на жаль, парирувати не зміг, хоча і м'ячів у тій зустрічі, яку «біло-сині» програли з рахунком 1:5, не пропускав. Більше того, матч із «Реалом» запам'ятався всім тим, що в одному з епізодів у боротьбі з Серхіо Рамосом молодий страж воріт отримав удар ліктем у голову, але встав та дограв матч до кінця. Подальше ж медичне обстеження показало, що Олександр грав зі струсом мозку.
Але насичений та успішний рік, як показали подальші події в кар'єрі Олександра, часом не обходяться й без негативу. Після одного з матчів «Динамо-2» через сутички з гравцем столичного ЦСКА та тодішнім головним тренером «армійців» Юрієм Максимовим, голкіпер отримав 10 матчів дискваліфікації та вдруге за два місяці опинився на лікарняному ліжку зі струсом мозку.
Піти, щоб повернутися
Знову про молодого й перспективному голкіпера Олександра Рибку заговорили вже в 2010-му році, коли після завершення контракту з «Динамо» (Київ) він на правах вільного агента взимку перейшов до столичної «Оболоні», відігравши ще сім матчів у чемпіонаті 2009/10. Варто зазначити, що в лавах «пивоварів» багато молодих футболістів з усієї країни завжди отримували свій шанс і, що найважливіше, доволі часто його використовували. Це стосується й Рибки, який із перших днів у лавах «біло-зелених» зарекомендував себе як надійний та впевнений голкіпер.
У сезоні 2010/11 київський колектив попив чимало крові у грандів вітчизняного футболу й не лише у них, посівши доволі високий 10-й рядок. Чималий внесок у це досягнення й в активі самого Рибки, який узяв участь у 22-х поєдинках. Новий же сезон 2011/12 знову розпочався для Олександра з «Оболоні», але вже в якості суперника – влітку 2011-го екс-воротаря «Динамо» запросив до своїх лав донецький «Шахтар».
Вихованець «біло-синіх» відразу закріпив за собою перший номер у воротах, відтіснивши на лавку запасних усе того ж Андрія П’ятова. Рибка блищав не лише в національній першості, взявши участь у 19 із 20 поєдинків першої осінньої частини чемпіонату, але й у груповому турнірі Ліги чемпіонів, хоча і його впевнена гра в поєдинках із російським «Зенітом», португальським «Порту» та кіпрським АПОЕЛом не вберегла «гірників» від провалу.
Упевнені виступи Олександра звернули на себе увагу й тренерського штабу національної збірної України, у футболці якої він дебютував 11 жовтня 2011 року проти Естонії, не просто відстоявши «на нуль», але й відбивши пенальті.
Варто відзначити, що після того, як Олександр пішов із київського «Динамо», проти «біло-синіх» він виходив на поле тричі. Одного разу у складі «Оболоні», коли саме «пивовари» святкували успіх із рахунком 2:0, а також двічі у складі «Шахтаря». По одному разу в матчі чемпіонату України (0:0) та 1/8 фіналу Кубка країни (2:3 на користь донецької команди), в результаті не програвши своїй колишній команді жодного матчу.
Здавалося б, нарешті, кар'єра Рибки пішла вгору й перед ним відкриваються нові перспективи, як 13 січня 2012 року розгорнувся ще один скандал за участю футболіста...
Молодий, але досвідчений та унікальний
У крові воротаря було виявлено заборонений препарат – фуросемід, який входив до складу сечогінного засобу, що приймався воротарем для схуднення. Власне сечогінний засіб забороненим не був, а ось фуросемід – препарат, що допомагає виводити з організму сліди інших допінгових препаратів. 30 січня того ж року УЄФА, відхиливши потім усі апеляції, винесло максимально суворий вердикт – два роки без футболу, що поставило хрест на надіях Олександра зіграти на домашньому Євро-2012.
«Шахтар» вирішив підтримати свого голкіпера, запропонувавши тому трирічний контракт, але сам Олександр відмовився, залишив стан «гірників» та опинився поза футболом й без клубу на тривалий період часу.
У такі періоди на перший план виходить сім'я, а також підтримка рідних та близьких. Не залишився осторонь і президент ФК «Динамо» (Київ) Ігор Суркіс, який дозволив голкіперу тренуватися з «Динамо-2», а потім і з першою командою. За певний час Рибка заслужив і повноцінний трирічний контракт із «біло-синіми».
«Усе залежатиме від мене, адже була дуже велика перерва в ігровому плані. Розмова була нормальною. Президент сказав, що всі хочуть мене бачити в команді, а при підготовці та в іграх усе буде залежати від мене. Сказав мені: «Працюй, доводь, усе можливо повернути на колишній рівень».
Як люди поставляться до того, що я грав у «Шахтарі»? Гадаю, дійсно футбольні люди – з розумінням. Це все футбольне життя. Усім відомі приклади, коли виконавці переходять із «Мілана» до «Ювентуса», з «Барселони» до «Реала»... Буду доводити все своєю грою, намагатися заслужити на симпатії вболівальників. Це справа часу», – сказав Олександр у своєму першому інтерв'ю знову в якості гравця рідного для нього»Динамо».
Варто відзначити, що в особі Олександра Рибки «біло-сині» отримали молодого, але в той же час досвідченого та талановитого воротаря, до всього іншого, чемпіона України у складі одразу двох різних команд («Динамо» та «Шахтар»), а подібне досягнення є по-своєму унікальним!
© www.fcdynamo.kiev.ua
