- Олександре, чи вдалося Вам відпочити після сезону?
- В принципі, так. Відпочив добре. Відпочивати завжди добре.
- Ви встигли взяти участь у прощальному матчі Кахи Калазде. Які враження від зустрічі з друзями?
- Чесно кажучи, поспілкуватися навіть не вдалося. Уявляєте, крім мене до Кахи приїхало багато друзів, представників різних команд, не тільки гравців. Був Галліані, були брати Суркіси, Фатіх Терім – це ті, кого я встиг помітити. Була фактично вся команда «Мілана», у якій грав Каха. Так що у нього турбот вистачало. У будь-якому випадку, я йому встиг сказати, що для міністра він виглядає чудово, а ось спортивну форму злегка розгубив. Він набрав 10 кілограмів. Я так розумію, що роботи у нього достатньо, робота нова, йому цікава. З його ставленням до справи, яке у нього було протягом усього періоду поки ми грали разом, вважаю, він буде підходити до всього із розумом і однозначно зробить все, залежне від нього, щоб його робота була успішною.
- Приклад Кахи Каладзе Вас не надихнув років так через декілька...
- Ось через декілька років і поговоримо.
- Чи дивилися Ви матчі збірної України?
- Не вдалося подивитися. Стежив за ходом подій по онлайну в інтернеті. Звичайно, я був приємно здивований, особливо після того, як команда залишилася у меншості, хлопці показали такий результат. Виходить, що я бачив гол, а потім не було у мене зв'язку, він з'явилася лише після завершення гри. Я спочатку не повірив, думав, що якась помилка, чесно кажучи. Важко було припустити, що так все складеться. Тим більше, що перед грою були певні складнощі, було травмовано декілька футболістів, хтось захворів. Але хлопці змогли, і тепер кожна наступна гра найважливіша.
- Багато хто повірив, що збірна зможе пробитися у фінальну частину ЧС-2014. Ви не шкодуєте, що прийняли рішення піти зі збірної?
- Жаліти про щось не у моїх правилах. Рішення прийнято, воно обгрунтоване. Я довго думав, радився, розмовляв про це. Зараз я можу більше часу провести з родиною, коли хлопці готуються до матчу збірної. І це було важливим аргументом для мене. Це не рішення одного дня. Я заздалегідь планував після Євро-2012 закінчувати кар'єру в збірній. На жаль, вийшло так, що я закінчив зі збірною до Євро-2012.
- Зараз Ви вже можете спокійно оцінити минулий сезон для «Динамо», провальний сезон, за словами багатьох гравців і тренерів?
- За свою кар'єру я навчився досить швидко відходити після невдач. 21-й сезон я вже, до речі, починаю. Однозначно, минулий сезон був провальним, ті завдання і плани, які були поставлені, не виконані. У нас була якась така «шатанка» по ходу сезону. Хороші матчі змінювалися взагалі якимись незрозумілими, абсолютно жахливими. І я вважаю, що ми не заслужили друге місце. Ми програли своїм основним конкурентам п'ять матчів з шести. Це говорить багато про що. Але зараз посипати голову попелом не можна. Я вважаю, зараз потрібно всі сили спрямувати на те, щоб, по-перше, зрозуміти помилки, які ми допустили по ходу сезону. Це потрібно зробити і тренерському штабу, і кожному гравцеві окремо. Гра складається з дій окремих гравців, і складається, звичайно, сумарна якість. За результат відповідає, безумовно, тренер, але за якість своєї гри відповідає кожен окремий гравець. Потрібно це приймати нормально, зважено ставитися до тих помилок, які ми зробили, і в першу чергу визнати ці помилки. Часто буває так, що амбіції пеленою стоять у очах і не дозволяють адекватно дивитися на речі.
- На зборах після сезону команда розібрала і усвідомила помилки?
- Було невелике зібрання одразу після останньої гри, але це було швидше напуття, щоб відпочити добре, щоб скинути весь негатив, який залишився після сезону. Але, безумовно, на перших зборах зважені оцінки будуть дані, і обов'язково всі якщо не на горіхи отримають, то будуть розібрані ті помилки, які були допущені як у грі команди, так і у грі окремих гравців.
- Вчора стало відомо, що Тарас Михалик отримав статус вільного агента. Як поставилися до цієї новини?
- Життя не стоїть на місці. Тарас, безумовно, був одним з лідерів, одним з тих людей, хто своїм ставленням до справи, своєю поведінкою був прикладом для багатьох хлопців. Він провів досить багато часу в команді, відіграв пристойну кількість ігор і поряд з ним працювати завжди було дуже цікаво, тому що він був принциповим, непоступливим. Може, не все у нього виходило останнім часом, але це новий виклик для нього, нова вершина, і я тільки буду радий, якщо він подолає ту смугу, яка у нього була, і заграє на своєму рівні. Так що йому тільки удачі можна побажати, і хочеться, щоб він довів усім своїм уболівальникам, які у нього вірять і його люблять, що він гідний грати на високому рівні.
- Ви особисто вже побажали Тарасу удачі, може, знаєте, де він продовжить кар'єру?
- Так, я йому зателефонував. Я не можу розповісти. Чесно скажу, мало не проговорився, але це та інформація, яка не від мене повинна виходити.
- Ви грали в останньому матчі сезону, замінили Максима Коваля, як зараз себе почуваєте, чи готові розпочати сезон у повну силу?
- Психологічно готовий. Все-таки 38 років відрізняються від 20 років. Буде, я думаю, диференційований підхід в плані фізичних навантажень. Тому що у психологічному плані немає ніяких проблем, бажання, мотивація присутні, не те щоб на такому ж рівні, але після минулого сезону хочеться доводити. У нас із Максом дуже хороші взаємини, часто ми спілкуємося з приводу зіграних матчів, епізодів. У моїй особі він завжди знаходить підтримку. Я думаю, що навіть якщо у нинішній ситуації місце у воротах буде знову довірено Максу, ми також продовжимо спілкуватися. Наш діалог відкритий і досить великий, працювати з ним одне задоволення. Він амбітний, але при цьому він досить жорсткий і вимогливий до себе. Це завжди вітається, завжди приємно працювати і конкурувати з такими гравцями, які, якщо у них щось не виходить, стають навпаки більш мотивованими і йдуть далі.
- У «Динамо» попереду матчі «Об'єднаного кубка» проти «Зеніта» та «Спартака». Наскільки Вам цікаві такі матчі?
- Це хороші суперники, які мають авторитет у всій Європі, проповідують інший стиль гри і напередодні підготовки до сезону ці матчі можуть бути дуже корисні, щоб перевірити стан команди, командну взаємодію. Це якщо не брати до уваги спортивний результат, хоча він теж має значення. Ці матчі можуть бути дуже інформативними для команди перед початком чемпіонату.
- Багато говорять, що цей турнір може стати своєрідною перевіркою ймовірного Об'єднаного чемпіонату. Як Вам ідея проведення подібного чемпіонату?
- Я думаю, що в плані спортивного інтересу – це було б дуже цікаво, але кожен ставить перед собою певні завдання. Гравці ставлять завдання вигравати у кожному матчі, незалежно від суперників, керівництво та тренери точно так само, у президента клубу можуть стояти й інші завдання – матеріальні. А те, що стосується Федерації футболу, то для них це може бути бідою, бо як визначати місця у єврокубках? Кому віддавати перевагу, за якими критеріями? Тут дуже багато питань, над якими ще варто поламати голову.
- Останнім часом у ЗМІ з'являється інформація про те, що гравці «Динамо» незадоволені обстановкою у команді: Кранчар хоче піти, Хачеріді складно працювати із Блохіним. Ця роз'єднаність відчувається?
- Чесно сказати, із Хачеріді теж не так вже й просто працювати. У нього є своє певне бачення. При тому, що цей гравець володіє хорошими даними, і він здатний грати на дуже високому рівні. Але через свою поведінку, характер, відносини він не дотягує до тих перспектив, які можуть бути.
- Але ж Євген вже змінився. Допоміг вплив команди?
- У тому числі. Але хотілося б, щоб вплив команди був не з-під палиці, а щоб він підходив до цього всього усвідомлено і розумів, що на футбольному полі результат залежить від дій усіх гравців як єдиного організму. Якщо десь хтось на цьому тлі випадає за своїм баченням, сприйняттю, своєю поведінкою, емоційним відношенням, то це може бути проблемою для команди у першу чергу, а потім і для гравця.
- У «Динамо» змінився спонсор, якісь зміни у зв'язку з цим трапилися?
- Я ще не встиг відчути.
- Цілі на сезон для команди вже озвучені?
- Цілі на сезон для «Динамо» Київ завжди одні й ті ж. Їх озвучувати навіть не потрібно.
- Але і «Шахтар», і «Металіст», і «Дніпро» теж заявили про те, що будуть боротися тільки за чемпіонство. «Динамо» у своєму нинішньому стані може нав'язати боротьбу цим командам?
- Чи зможемо – покаже рівень нашої готовності, і з яким настроєм ми підійдемо до цього чемпіонату. А те, що завдання перед нами стоять завжди максимальні, навіть обговорювати не має сенсу.
- Зараз у пресі часто обговорюють питання про те, що «Шахтар» нібито починає сезон вже з запасом очок від клубів, які фактично належать Рінату Ахметову. Ви як ставитесь до цього?
- Ми живемо в дуже цікавій країні, молодій країні, де формується багато що і у політиці, і у відносинах, і у бізнесі. На жаль, поняття чесності і честі не так важливі. На перший план виходить влада грошей. Я б не хотів, щоб це стосувалося спорту. Я в це дуже не хочу вірити. Хочеться, щоб грали нормальний чемпіонат. Дійсно, чуток дуже багато. Іноді дивишся ігри, і виникають питання в голові: «Як такого роду ситуації можуть відбутися?». Наприклад, грають принциповий матч, який для обох команд має величезне значення, а там всього лише одна жовта картка за затягування часу, образно кажучи. Це дивно. На мій погляд, коли команди налаштовані на боротьбу, коли є бажання, коли доводиться стримувати емоційні пориви, і всього лише одна жовта картка... Але я не можу стверджувати щось.
- Якщо Ви говорите про попередження, то значить судді теж залучені до процесу. Чи можна зараз бути абсолютно впевненим у якості українського арбітражу?
- Кожен повинен займатися своєю справою. Бувають помилки як у суддів, так і у гравців. Ніхто не застрахований від помилок, ми всі люди, на жаль, нам властиво помилятися. Але при всьому цьому я хотів би згорнути тему суддівства в інше русло. Завжди перед матчами з нашими прямими суперниками піднімається тема суддівства. Потім починається гра, і найчастіше в останні пару років претензії до суддів після матчів виникають у нас, а не у наших суперників. Це така психологічна війна йде. Може, у цій війні всі засоби хороші, тиск на суддів починає виявлятися ще перед грою, а потім у грі... Але я не намагаюся зараз перенести результат минулого сезону на суддівські помилки. Ми дійсно грали не в той футбол, який від нас чекають уболівальники. Але дрібниць у футболі не буває.
Але це моя суб'єктивна точка зору, і вона не має ніякого відношення до гравців. Гравці виходили на футбольне поле і в своїй більшості виконували те, що вони вміють робити – грали у футбол. Все інше – це закулісні ігри, які найбільш неприємні. Тому що, як би там не було, кожен грає у ту гру, у яку вміє грати. А те, що бувають суддівські помилки – це вже не від гравців залежить.
- Багато футболістів «Динамо» кажуть, що їм непросто із Олегом Володимировичем. У тренера якісь особливі вимоги, які нелегко сприймаються?
- Мене дивують деякі моменти, коли гравці кажуть: «Ось, які жорсткі у нас системи штрафів». Я завжди задаюся питанням: «Чому жорсткі?». Я за свою кар'єру був оштрафований два рази за такі речі, як запізнення на 3-5 хвилин на теоретичне заняття. Це за 20 років. І для мене ці правила чомусь виходять не жорсткими. А для інших вони жорсткі. Так може проблема не в тому, що ці правила є, а в тому, що їх не потрібно порушувати. І тоді не буде ніякої жорсткості, не буде інших неприємних ситуацій. Все, в першу чергу, у свідомості гравців. Вони не розуміють, що футбол – це не тільки любов усього життя, але і робота. І потрібно працювати. Зрозуміти це потрібно із самого початку. Це основне упущення дитячих тренерів. Тому що вони повинні говорити дітям, що футбол – це не лише задоволення.
- Але ж не всі діти у школах стають згодом футболістами...
- Так, але успіху досягають ті, хто розуміють, що таке дисципліна, які працюють, складають для себе план і слідують йому. Правильно вибудувана позиція дозволяє уникнути питань із дисципліною та жорсткістю. Зрозуміло, що всі люди індивідуальні, і буває несприйняття. Ти не можеш бути хорошою людиною для всіх, з тієї причини, що у людей просто інша біоенергетика.
- Вважаєте, що невдоволення гравців криється тільки у жорсткій дисципліні і взаєморозумінні? Чи є проблеми і в ігровому плані?
- Є нові вимоги, і під них потрібно підлаштовуватися. Але чомусь мені підлаштовуватися завжди було легко, при якому б тренері я не грав. А у інших виникають проблеми. Всі особистості, всі індивідуальності, але іноді потрібно тримати свої амбіції при собі і більше бути орієнтованими на результат команди. А особистий ріст при цьому буде завжди.
- У нинішньої команди є перспективи зростання?
- У нас молода команда, і кожен повинен зрозуміти, що мало просто виконувати вимоги. Потрібно творчо підходити до виконання. Ось тоді ми з машини станемо таким механізмом, який буде не прямолінійно рухатись, а вміти хитро лавірувати і добиватися результатів. Якщо нас десь підтискають, то ми можемо за рахунок якоїсь хитрості (я образно зараз висловлююсь) вирішити поставлене завдання. Але фінальний акорд ставлять особистості, індивідуальності. Хороших гравців у команді багато, чи зможуть вони реалізувати той потенціал, який у них є, ось це вже питання.
- Усі футболісти називають Вас лідером команди. Ви особисто бачите у команді свого наступника, людину, яка зможе брати на себе відповідальність?
- Я не хочу називати прізвища. Кожен з гравців здатний це зробити. Потенційно лідери всі, але іноді лідер буває яскраво вираженим, а іноді буває лідер у плані ставлення, поведінки. Не кожен може взяти за руку і сказати: «Давай!», Але загальне бажання, емоційний настрій має бути видно. Організм команди не може існувати без гравців, має бути повне взаєморозуміння.
- А як знайти взаєморозуміння, якщо, припустимо, багато легіонерів «Динамо» так і не можуть освоїти російську, ну просто не хочуть...
- У багатьох країнах є така практика, коли одним з пунктів контракту гравця прописано, що вже через півроку ти повинен знати мову і вміти давати інтерв'ю. Я не знаю, чи є такий пункт у контракті наших гравців. Але я вважаю, що якщо цього пункту немає, то це упущення, тому що йде непорозуміння навіть тих вимог, які нам висуває тренер. Перекладач – це завжди перекладач, зіпсований телефон просто через людський фактор. Щось може бути сказано в одній інтонації. Я розумію, що мова повинна бути гранично проста без жодних алегорій, порівнянь та іншого. Все має бути грамотно і зрозуміло, тоді можна говорити і з перекладачем. Але на командному зібранні, де відбувається розбір гри, все має бути чітко. Розбирається положення, де і як у тій чи іншій ситуації повинен відпрацювати гравець, чому людина зіграла так, а не інакше. І все це вимоги, які висуваються. А якщо людина не знає мови, вона може просто напросто навіть схитрувати десь.
- Складається враження, що легіонери в «Динамо» відчувають себе досить вальяжно, це насправді так?
- Я спілкувався із багатьма російськими гравцями НХЛ, і вони розповідали, що їм навіть забороняють між собою спілкуватися на іншій мові, окрім англійської. Ти знаходишся в команді, ти повинен розмовляти і підкорятися законам того місця, куди приїжджаєш. Це нормальна ситуація. І ті гравці, які приїжджають сюди, повинні підкорятися нашим правилам. Але у нас ще ментальність пострадянська. Ми повинні з широкими обіймами зустріти, показати все найкраще, мовляв, ви наші гості і буде у вас все чудово, тільки грайте. Може, краще зустрічати словами: «Грайте, і все у вас буде добре». Слова ті ж, але зміст інший.
- Олег Володимирович може змінити ситуацію?
- Олег Володимирович намагається це зробити. І не всі сприймають. Важко, коли ти приходиш, у тебе була одна манера поведінки, потім тебе намагаються перебудувати. Природно, це викликає ломку. Будь-яку звичку нелегко викорінити. Але було б бажання.
