- Олександре, чи не постають зараз у вашій пам'яті моменти матчу Ліги чемпіонів із мюнхенською «Баварією», який відбувся у квітні 1999 року? Чи не вважаєте ви, що тоді були ближче за все до здобуття цього престижного трофею?
- Мене вже одного разу запитували, який матч у своїй кар'єрі я хотів би переграти. Таких матчів два. В першу чергу, це гра з «Баварією» в Лізі чемпіонів. Також матч за збірну проти Словенії в тому ж 99-му.
Тепер щодо моїх відчуттів у тій грі. Мої помилки, безумовно, вплинули на результат, забрали у команди таку величезну можливість виграти Лігу чемпіонів. Але оглядатися на свої помилки потрібно для того, щоб стати сильнішим, пережити їх та не припускатися їх у майбутньому. Якби не було тих подій, можливо, не було би мене такого, яким я є зараз. І те, що сталося, безумовно, погано для команди загалом. Але я не живу минулим. Переживаючи кожного разу події минулого, я позбавляю себе можливості витрачати свої сили та енергію на те, щоб стати сильнішим у своєму майбутньому. Моє майбутнє складається не з минулого, а з того, що я роблю зараз, у цю хвилину.
Мені дуже прикро, що так сталося, я дуже сильно переживав. 2000, 2001, 2002 роки – у моєму житті тоді сталося багато подій, і, повірте, я розплачувався ще доволі довго за це. Були травми, серйозні травми, й стояло питання про те, буду я продовжувати грати чи ні. На мені ставили хрест, говорили, що я завершу кар'єру, але це тільки зробило мене сильнішим та впевненішим у собі.
Деякі події в житті нам даються не просто так. Потрібно через них пройти для того, щоб проаналізувати їх та стати сильнішим, для того, аби вийти на нову сходинку, стати кращим.
- Ви стали першим голкіпером, який не пропустив жодного м’яча на Чемпіонаті світу в серії пенальті. Чи є у вас секрет відбиття 11-метрових?
- Я ніколи не намагався змусити гравця пробити в той кут, у який би я хотів. Це як філософія, як айкідо. Я намагаюся зрозуміти, що хоче робити гравець, який виконує 11-метровий удар, і своїми рухами не змусити його змінити рішення, не змінити кут, у який він збирається пробити. Але я буду в тому куті.
- Який матч у кар’єрі ви вважаєте найкращим?
- Якщо не брати до уваги пенальті, пригадується матч із «Шахтарем», фінал Кубка України, який відбувся в Києві. Ми перемогли з рахунком 2:1, пам’ятаю, що другий гол забив Олег Гусєв, коли ми грали в меншості. Це була одна з найкращих моїх ігор.
- А як же матч, у якому ви забили вирішальний гол після ефектного замаху в післяматчевій серії пенальті, принісши «Динамо» трофей?
- Насправді, у мене інший погляд на цей гол. Під час 11-метрової серії я уважно спостерігав за тим, як діє у воротах Ян Лаштувка. І коли підходив до м’яча для удару, розумів, що єдиним правильним рішенням буде пробити саме так. Тобто я бив на основі аналізу його дій. А замах таким вийшов тому, що ще під час розбігу він уже кинувся в кут. Я просто швидко проаналізував ситуацію та пробив саме так.
- Як би ви охарактеризували еволюцію футболу від 90-х і до сьогоднішніх днів? Як буде розвиватися цей спорт надалі?
- Гра дуже сильно прискорюється. Якщо взяти записи матчів різних часів та включити їх паралельно, ви побачите величезну різницю у швидкості роботи із м'ячем, у швидкості пересування гравців на футбольному полі. Після революції у футболі Валерій Васильович Лобановський казав, що йому не потрібна команда зірок, а потрібна команда-зірка. На сьогоднішній день «команда-зірка» складається із «зірок», де амбіції й інтереси кожного гравця підпорядковані інтересам команди, де кожен на футбольному полі є ланкою величезною ланцюга, кожен гравець залежить від інших гравців, при цьому реалізує свій потенціал, свої сили та індивідуальну майстерність по максимуму. Це робить футбол прекрасним. Еволюція футболу рухається до того, що комбінації будуть ускладнюватися, взаємодії між гравцями пришвидшуватися, гравці будуть ще більш універсальними. Думаю, футбол буде рухатися у цьому напрямку.
- Який найбільш прикрий гол у вашій кар'єрі?
- Насправді, прикрих голів у кар'єрі воротарів буває доволі багато. Причому часто прикрими є не ті голи, під час яких ти припустився помилки. Коли ти помиляєшся, ти аналізуєш, у чому була причина, та робиш висновки. Прикро, коли ти, наприклад, дістаєш м'яча кінчиками пальців, при цьому він влучає у стійку й відлітає у ворота. Такі голи набагато прикріші. Ти начебто все зробив, яких-небудь півсантиметру – і м'яч не опинився би у воротах. Ти починаєш думати, ну чому так...
- Чи не шкодуєте ви, що не перейшли до якого-небудь клубу із Західної Європи?
- Свого часу, безумовно, я хотів перейти, я думав про це, навіть будував для себе якісь плани. Зараз я про це анітрохи не шкодую й навіть не думаю. Не бачу сенсу витрачати свої переживання на події, які в моєму житті не відбулися.
- Кого з гравців, із якими ви грали, ви хотіли би бачити на полі у вашому прощальному матчі?
- Є люди, яких я би дуже хотів бачити на полі, але їх уже немає...
- Чи були у вашій кар'єрі моменти, коли ви хотіли піти з футболу?
- Були неприємні думки, такі думки закрадалися. Але це була хвилинна слабкість, або навіть радше бажання додати мотивації грати надалі. Коли щось не складається, йде не так, як ти хочеш, легше за все відступити, піти в сторону, зайнятися чимось іншим. Але я точно знав, що від цього мені легше не стало би. А легше мені буде лише тоді, коли я зміню ситуацію. Нехай не вийду з неї переможцем, але зроблю все, щоб подолати ці труднощі.
- Якби ви були тренером, кого з гравців, з якими ви грали, ви би взяли до своєї команди мрії?
- Справа в захисті – Лужний, в центрі – Федоров та Ващук, зліва – Несмачний. У середині поля – Калитвинцев та Белькевич. Щоправда, два атакуючих гравця в центрі півзахисту – велика розкіш сьогодні. Потрібно мати гравця, спрямованого на оборону – Андрій Гусін. Також із задоволенням взяв би Юрія Максимова. На лівому фланзі півзахисту – Косовський, на правому – Гусєв. А попереду – Шевченко та Ребров. Вийшло 11 польових, але я воротаря не назвав.
- Згадайте найкращий сейв у вашій кар'єрі.
- Важко відповісти однозначно. Я згадую епізод у матчі з «Рубіном» у Лізі чемпіонів. Був дуже непростий момент у другому таймі, коли Домінгес пробив через себе, м'яч відскочив від землі й я відбив його однією рукою. Футбол – гра, в основі якої лежать закони фізики. А далі відіграють роль навички та координація, над якими працюєш кожен день у тренувальному процесі. Гравець, який уміє аналізувати та робити висновки, швидко приймає рішення. Такий гравець може досягти міжнародного рівня та грати на рівні з найкращими футболістами світу.
- Що би ви порадили собі 18-річному?
- У першу чергу, я би йому сказав, що найважливіша гра – це та, яка попереду. Та гра, яка вже пройшла, вже не має жодного значення у твоїй кар'єрі та твоєму житті. Це вже історія, це – минуле, а тобі потрібно дивитися в майбутнє, але жити в сьогоденні, тут і зараз. Заслуги, медалі, які висять на стіні, не мають жодного значення. Це може мати значення зараз, коли закінчилася кар'єра. А коли ти граєш, ти маєш думати не про те, що ти виграв, а про те, як ти провів свою гру, про те, як домогтися наступної перемоги, для того щоб у кожній грі ставати сильнішими, для того щоб із кожним днем зростати та ставати кращим. Адже єдина людина, на яку ти маєш рівнятися, – це ти в минулому, а єдина людина, за яку ти маєш ставати кращим – це ти справжній, сьогоднішній.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
