Саме такий шлях обрав для себе Олександр Яковенко, який став гравцем київського «Динамо» 2 лютого 2016 року.
Як не дивно, але футбольну освіту майбутній гравець «біло-синіх», який народився в Києві 23 червня 1987 року, отримав зовсім не в команді, де успішно виступав його батько Павло, а у футбольній школі «Локомотив». Після цього шлях Яковенка-молодшого лежав до Харкова, де він провів у складі «Металіста» вісім матчів у 2004-му році, забивши при цьому свій дебютний гол.
Наступний сезон він уже зустрів за кордоном у складі бельгійського «Льєрса», а міг і в німецькому «Шальке-04», де побував на перегляді та справив хороше враження. Так чи інакше, але вже в першому сезоні у складі скромного бельгійського колективу 18-річний півзахисник зіграв 24 зустрічі й відзначився п'ятьма забитими голами, зробивши тим самим свій внесок у «срібло» в чемпіонаті та виграш Кубка Бельгії.
Потім знову пішла зміна обстановки й два сезони в «Генку», що завершилися запрошенням до брюссельського «Андерлехта». Там він вразив спочатку всіх чудовим голом 13 березня 2008 року в Лізі чемпіонів у ворота мюнхенської «Баварії», після чого, відчувши впевненість у власних силах, провів, мабуть, свій найкращий, поки що, відрізок футбольної кар'єри, зігравши в сезоні 2012/13 у всіх турнірах 38 поєдинків, у тому числі й дев'ять у Лізі чемпіонів, забивши при цьому дев'ять голів (два в ЛЧ).
Ставши двічі чемпіоном Бельгії та погравши, крім цього, в оренді у «Вестерло» та «Левені», Яковенко влітку 2013 року отримав привабливе запрошення від італійської «Фіорентини», яке з готовністю прийняв. Там, однак, у нього все склалося не дуже вдало: «Моя рідна позиція – зліва в півзахисті, але прийшовши до «Фіорентини», мене зробили центральним нападником, і перші півроку я грав саме на вістрі атаки. Адаптувався, справи йшли непогано, допоки не отримав травму».
Другу частину сезону 2013/14 він почав уже в оренді в іспанській «Малазі», в якій 8 лютого 2014 року свій дебют у Примері відзначив забитим голом. Затриматися на Піренеях герою нашої розповіді не судилося, й виною тому був зовсім не футбол, а складне становище клубу, у складі якого Олександр навіть зіграв 12 лютого у спарингу проти київського «Динамо».
Зігравши в першій половині сезону за голландський «Ден Хааг», Олександр Яковенко в лютому 2016 року підписав контракт до кінця сезону з правом пролонгації ще на три роки з київським «Динамо».
- Для мене «Динамо» (Київ) – це клуб, за який я вболівав із самого дитинства. І завжди мріяв грати саме тут. Так склалася доля, що останні десять років я виступав за різні європейські клуби, але якби була можливість перейти в «Динамо» раніше, я би з радістю вхопився за неї.
Символічно, що в нашому клубі 28-річний півзахисник обрав знаковий для нього 7-й номер.
- Мені завжди подобалася ця цифра. До того ж, мій батько грав під сьомим номером, тому сімка завжди була особливою для мене. У мене були різні номери в інших клубах, але на бутсах у мене завжди красувалася цифра «7».
Перейшовши до табору «біло-синіх», Олександр Яковенко впевнений, що зможе принести користь клубу, який завжди був для нього по-справжньому близьким.
- У всіх командах у мене були як хороші, так і погані моменти. Але, гадаю, пік моєї кар'єри ще не настав, у мене ще все попереду. Хочу сподіватися, що він настане саме в київському «Динамо».
Олег Задерновський
Copyright © 2016 FC Dynamo Kyiv
