- Олексію Євгеновичу, команда провела два абсолютно різних тайми. Чи можна описати словами емоції, які ви відчували під час другої половини матчу?
- У перерві я попереджав хлопців, що не хотілося б мати такий другий тайм. Потрібно виходити на поле зібраними, як за рахунку 0:0. Але ми припустилися помилок і пропустили швидкий гол. Напевно, він вплинув на нас, а «Дніпро» відчув упевненість і пішов атакувати. Хоча вже за рахунку 2:2 у нас було кілька моментів, які ми повинні були реалізовувати та не доводити зустріч до серії 11-метрових ударів. Але значить, так повинно було сьогодні статися.
Загалом - хороша гра, хороший суперник. Як не дивно, ми завжди проводили краще другий тайм, а сьогодні краще виглядали до перерви. Зберемося разом після відпустки, коли вже вщухнуть емоції, обов'язково переглянемо матч і розберемося, що ми зробили правильно, а що - неправильно.
А так - хлопці молодці. За такої спеки та в графіку двох складних ігор із хорошими суперниками, ми витримали та, гадаю, заслужено виграли чемпіонат України.
- Після рахунку 2:0 наших хлопців надломило питання психології?
- Думаю, справа не в психології. «Дніпро» вийшов зарядженим, їм уже нічого було втрачати. А ми допустили низку помилок, які призвели до нашої нервозності, через яку «Дніпро» відчув, що може забити ще один м'яч. Так і вийшло. Хоча, як я вже казав, потім ми перебудувалися та створювали моменти. Але це дитячий футбол, хлопці ще підсвідомо можуть думати, що за рахунку 2:0 усе вже добре. А перемога може бути тільки коли пролунає фінальний свисток.
- З огляду на спекотну погоду, чи доцільно ставити матчі на пізніший час?
- Може, і треба було. Але в такому разі хлопці в спеку цілий день будуть маятися, сидіти на базі, а потім увечері виходити на матч. Чи буде у них бажання грати у футбол? Можливо, якби почали матч о 10-й ранку, було б не так спекотно. Але ми діємо відповідно до існуючого регламенту та всі перебуваємо в рівних умовах. Був призначений час, було дві команди та був футбол, який, я думаю, сподобався глядачам. Тому давайте більше звертати увагу на футбол, а не на побічні моменти.
- У вас сьогодні була особлива підтримка - підтримати академію прийшли ваші вихованці Цитаїшвілі, Мащенко.
- Було багато вихованців не тільки 2000 року народження, я бачив і хлопців 2002 року. Багато наших вихованців прийшли повболівати за свою школу й академію. Я радий, що мої вихованці були присутні на грі - крім згаданих хлопців, це Ващишин, Білошевський, Вівчаренко. Вони переживали, отримали емоції та адреналін, а після матчу - привітали з перемогою. Трохи раніше вони проходили це самі. А зараз хтось уже грає в «Чорноморці», когось підключають до першої команди «Динамо». Для наших хлопців це приклад того, що вони повинні прогресувати, старатися та рухатися вперед.
- Кого зі своїх вихованців ви наводите як приклад юним підопічним?
- Наводжу багатьох. Наприклад, у когось є бійцівські якості - людина ляже кістьми, але не пропустить суперника. Можна згадати хлопців із різних випусків - той же Яремчук, Циганков, з яким я працював на випуску. Ці футболісти своєю роботою, працьовитістю, бажанням доводять, що можуть грати не тільки в «Динамо», але й у збірній України та європейських клубах. Бєсєдін, котрий прийшов із харківського спортінтернату, також був у нас на випуску, і своєю роботою довів, що гідний грати в першій команді «Динамо» та національній збірній. Тому бажання повинно бути не тільки у батьків і тренерів, а й у хлопців. Вони мають прагнути прогресувати, рухатися вперед, ставити перед собою найвищі цілі та йти до них.
