- Місто хороше, мені подобається – невелике, затишне. У колективі майже всі динамівці, також знаю хлопців із «Шахтаря», тому влився дуже легко, й проблем із адаптацією не було взагалі. Єдине, до чого потрібно було звикнути, – це до вимог тренерів та відчути ту гру, яку хоче бачити головний тренер.
- Як порозумілися з новим тренерським штабом? Легко знайшли спільну мову?
- Думаю, так. Мені імпонує те, що В'ячеслав Грозний хоче бачити на полі. Ті дії, яких він вимагає від мене в центрі поля, – грати в один-два дотики – звичні для мене. Відчуваю, з такою тактикою мені буде дуже зручно грати.
- Чи відрізняються ваші обов'язки на полі в «Динамо-2» та «Говерлі»?
- У «Динамо-2» я грав суворіше, частіше потрібно було зберегти м'яча, потримати його, а тут більше граю вперед, потрібно показувати не стільки результат, скільки правильну гру.
- А тактика «Говерли» відрізняється?
- Ми граємо від своїх сильних сторін, на своїх сильних якостях, адже в нас немає такого підбору гравців, як у «Динамо». Намагаємося швидко переходити з оборони до атаки та проводити гострі контратаки, якщо граємо від оборони з сильним суперником. Звичайно, тактика відрізняється. У «Динамо» в трикутнику дві людини грають дуже активно, наприклад, Буяльський та Мігель включаються до зони. У «Говерлі» такого немає, тому що частіше залишаються два опорних, і свободи попереду не так багато, як у Києві.
- Чи змінився щоденний розпорядок у зв'язку з тим, що немає заїздів на базу?
- Якщо ти зосереджений лише на футболі, сам влаштуєш собі такий розклад, щоб усе було підпорядковано йому. Вранці встали, поснідали, пішли на тренування, прослухали теорію, позаймалися своїми справами – тож нічого нового. Єдине – живемо не на базі, як було в Києві, а в готелі або знімаємо квартиру. Загалом, усе влаштовує.
- «Говерла» непогано розпочала сезон – відібрала очки у «Дніпра», «Ворскли»... Вся справа в зіграності або є інші причини?
- У «Динамо» же ми всі грали не в одній команді: хтось уже був тут в оренді, інші грали в дублі, решта в «Динамо-2». Хоча, звичайно, ми всі один із одним знайомі, знаємо сильні якості партнерів. 10-ти днів нам вистачило, щоб відчути один одного. Безумовно, ми ще граємо не на всю свою міць, але, думаю, з часом буде складатися ще краще, з'являться награні комбінації. А поки перші три матчі ми грали строго від оборони, проти «Дніпра», «Ворскли» та «Шахтаря» не можна було по-іншому. Якби ми грали з ними у відкритий футбол, очок би не відібрали.
- Ви граєте в основному складі, які перші враження від Прем'єр-ліги та гри на цьому рівні?
- Я, можна сказати, з дитинства чекав на цей шанс! У день першого поєдинку з «Дніпром» лише прокинувся вранці й уже хотів грати, не міг дочекатися часу початку зустрічі. Цілий день був у передчутті, емоції переповнювали! Мені здається, достатньо пограти сезон у Прем'єр-лізі, щоб уже почуватися впевнено.
- Вам немає різниці, налаштовуватися на лідера чи аутсайдера?
- Звичайно, ні. Просто з донеччанами граємо другим номером, а з «Металургом» – першим, це єдина різниця. У запорожців ми мали вигравати, по грі ми їх перевершували, але не забили свої моменти. А в цьому випадку суперник зазвичай карає – так і сталося наприкінці гри.
- Який матч із проведених найбільше запам'ятався?
- Напевно, перший із «Дніпром» – тоді нам і гра вдавалася, і результату непоганого домоглися, і емоції переповнювали. Із «Шахтарем», звичайно, у нас особливо шансів і не було. Хоча перший тайм зіграли 0:0, усі розуміли, що їхній клас поки що вищий, ніж наш. Добре, що не поступилися з великим рахунком – грати з ними у відкритий футбол не можна було, цього не можуть робити й інші команди, ані перша «Динамо», ані «Фенербахче». Трималися, скільки могли, але в підсумку зазнали поразки – все одно 90 хвилин в обороні не зіграєш.
- Як грати з досвідченими, майстерними суперниками, які виступають у Лізі чемпіонів або грали у фіналі Ліги Європи? Наскільки складно їм протистояти?
- Чесно кажучи, мені здається, «Дніпро» нас трохи недооцінив – футболісти вийшли на поле трохи розслабленими, словом, із ними можна було грати. Як для першого матчу, думаю, ми з ними боролися нормально. Тим паче вигравали, моменти виникали... А з «Шахтарем» було дуже складно: вони добре тримають м'яча, просто так із ним не розлучаються, тим паче в них усі технічні гравці.
- В'ячеслав Грозний сказав, що є домовленість із президентом «Динамо» про те, що ви зможете зіграти проти своєї команди в календарному матчі...
- Він нам теж про це казав, хоча в орендній угоді, яку ми підписали, було зазначено, що ми не можемо грати проти киян. А якщо й зіграємо, то «Говерла» зобов'язується виплатити велику суму. Безумовно, дуже хочеться зіграти з «Динамо», це буде дуже принциповий матч. Думаю, буде цікаво й тренерам подивитися нас на рівні першої команди, а якщо ми добре себе проявимо, в усіх будуть питання з приводу легіонерів тощо.
- Як ставитеся до двозначної ситуації, яка може виникнути, якщо ви вийдете на поле проти свого рідного клубу?
- Справді, палиця із двома кінцями. Можна зрозуміти й «Динамо», в якому гравці отримують зарплату, яке їх виховало. Це ж не дитячий садок – команда бореться за золоті медалі, тому клуб, звичайно, може заборонити грати своїм орендованим футболістам. Але, з іншого боку, наприклад, у випадку з Калитвинцевим, «Чорноморець» на нього розраховував, готувалися на зборах, будували свою гру, відштовхуючись від Влада, який дуже добре проявив себе в попередніх поєдинках. Тож праві й одні, й інші. Якщо ми добре зіграємо проти «Динамо», відберемо очки й команда втратить чемпіонство – кому від цього краще? Але в той же час, ми не можемо виходити на поле та здавати гру – це некрасиво по відношенню до «Говерли», що неправильно, й ніхто так не зробить, тому що ми виходимо грати у футбол, а не займатися підпільними справами. Якщо нам дозволять узяти участь у матчі, будемо грати на повну силу, захищаючи кольори «Говерли», в якій зараз перебуваємо.
- Матч «Говерла» – «Динамо» можна порівняти з поєдинками основного складу та «Динамо-2»?
- Так, це були дуже цікаві матчі, іноді навіть вболівальники приходили дивитися. Тоді гра йшла кістка в кістку, якщо чесно, намагалися доводити, що всі хочуть грати в першій команді – ніхто не хотів поступатися, в тому числі й тренери.
- Ваша оренда розрахована на півроку, які потім плани?
- Звичайно, я прийшов до «Говерли», щоб пограти у Прем'єр-лізі, щоб мене побачили на більш високому рівні. Взимку в мене вже добігає кінця контракт із «Динамо», й що буде далі – поки не знаю. Я маю проявляти себе, якщо покажу себе з хорошого боку, сподіваюся, «Динамо» продовжить контракт. А там подивимося, врешті-решт, у футбол не лише в «Динамо» можна грати.
- Що потрібно, щоб звернути на себе увагу та повернутися до «Динамо»?
- Бути лідером в «Говерлі», й це правильно. Якщо будеш ключовим гравцем тут, значить, ти чогось вартий, тебе можуть подивитися на рівні основних гравців «Динамо». А якщо ти тут посередність, то як можеш боротися за місце у складі «Динамо»?
- Кого ви готові «посунути» з нинішніх гравців основи «Динамо»?
- У центрі поля в них дуже серйозна конкуренція. Я розумію, що потрібно бути дуже добре готовим у всіх компонентах: як функціонально, так і тактично. Сподіваюся, що зможу. Буяльський? Він уже дуже хороший гравець й явно переріс рівень «Говерли» та доволі непогано грає в «Динамо». Я можу зіграти й опорним півзахисником, але Рибалка дуже сильно виглядає, мені дуже подобається, як він грає, до динамівської тактики він дуже добре влився.
- Приклад Мякушка та Буяльського, безумовно, надихає, а ось Цуріков не заграв у «Динамо»...
- Можливо, гра перших двох імпонує тренеру. Цуріков – блискучий футболіст, але, можливо, він не підходить під їхню тактику. Можливо, він змінить свою гру, і його заберуть наступного разу або отримає пропозицію від якоїсь іншої команди. Якщо він не підходить «Динамо», думаю, клуб розгляне варіанти з інших клубів. Також можливий варіант, якщо заграєш, то кияни викуплять тебе за гроші.
- У «Говерлі» ви поки ще не забивали м'ячів із дальніх та середніх дистанцій, не виконували стандартних положень...
- Думаю, це тимчасово. Поки ми грали лише з трьома лідерами чемпіонату, й на ударну позицію я не так часто виходив – більше грав опорним півзахисником у центрі поля. Лише з «Ворсклою» було кілька моментів, в тому числі й на 90+4 хвилині. Думаю, все налагодимо, будемо додавати й більше грати на атаку, першим номером, а не другим. Адже якщо атакувати, то й моментів буде більше. Перші ігри в мене, дійсно, пішли не дуже, відчуваю це по собі – можу краще.
- Чого б ви хотіли досягти з досвідом, отриманим у «Говерлі»?
- Максимум – потрапити до першої команди «Динамо». А якщо не складеться, вважаю, В'ячеслав Грозний дає хорошу школу як тактичну, так і технічну, щоб грати в якомусь іншому топ-клубі.
Світлана Полякова
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
Ще більше новин на офійній сторінці київського «Динамо» у Facebook
