Кореспондент офіційного клубного сайту поспілкувався з ювіляром і дізнався, що ж означає для такої великої людини ця дата і як він планує її відзначати.
- 75-й День народження означає, що можна трішки озирнутися назад і згадати своє життя, той шлях, який пройшов. Адже якщо взяти і проаналізувати моє життя, то виходить, що я прожив його у футболі. Це допомогло мені по-справжньому зрозуміти, що таке дружба і колективізм. Завдяки футболу я здобув величезну кількість друзів, пізнав світ... Я не уявляв і не уявляю себе поза грою. Спершу як гравець, потім як тренер, а тепер як функціонер у клубній системі «Динамо». Все разом це складається в прожиті мною роки.
- День народження – свято радісне або сумне?
- Зараз, у мої роки, трошки сумно. Але якщо б у мене була можливість прожити життя знаву, то я б не захотів робити цього, не став нічого змінювати. Життя оцінюється не кількістю років, воно складається з безлічі моментів і миттєвостей, які потрібно прожити гідно.
- Як збираєтеся відзначати настільки пам'ятну дату?
- Нічого особливого влаштовувати не планував. Зустрінемося з друзями та колегами тут, на стадіоні «Динамо». Можливо, прийде хтось із уболівальників привітати. В усякому разі, в колі своєї родини. Все буде дуже скромно. Якби мені виповнювалося 50 або 60 років, то так, можна було б влаштувати свято, наприклад, в ресторані, як це власне тоді й робилося, але мені вже 75. Я вважаю, що «Динамо» – моя сім'я і гадаю, що до кінця своїх днів залишуся тут.
- Хто прийде привітати вас?
- У моєму житті було багато друзів, яких, на жаль, уже немає поряд. Це і Віктор Колотов, якого я привів у «Динамо», і дворазовий олімпійський чемпіон із водного поло Олексій Баркалов, і Леонід Островський, з яким ми ділили в «Динамо» одну кімнату багато років, і Вадим Соснихін, і Юрій Войнов, і Валерій Васильович Лобановський, з яким ми починали грати і тренувати...
Але буде й багато з тих, хто навіть вважає мене своїм футбольним хрещеним батьком. Зокрема це Володимир Мунтян. Прийдуть, напевно, і Олег Блохін, і Андрій Баль. Будуть, загалом, ті, з ким ми рука об руку прожили ці роки.
- Який День народження вам запам'ятався найбільше і що найбільш значуще вам дарували?
- Серпень – футбольний місяць. Рідко була можливість відзначати вдома. Найчастіше в цей день я був або на зборах із командою, або ж у нас був запланований якийсь матч. Традиційно вранці вибудовувалася команда, вітали іменинника. Десь ввечері могли скромно посидіти, відзначити. А що стосується презентів, то для мене найкращий подарунок – люди, які прийшли до мене. Подарунки бувають різні. Тобі можуть подарувати якусь дрібницю, але зробити це з любов'ю, і ця дрібниця стає дорогоцінною.
- 75 – не межа. Які нові вершини плануєте підкорити?
- Так, ще є сили працювати. Я прагну робити все від мене залежне, щоб «Динамо» повернуло собі втрачені позиції не тільки в Україну, але й на європейській арені. Хочу дожити до тих часів, коли «Динамо» знову буде вигравати Суперкубок Європи, а також стане тріумфатором Ліги Європи та Ліги чемпіонів.
Андрій Недбайло
