Сьогодні в конференц-залі стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського відбулася презентація нападника Андрія Шевченка в якості футболіста «Динамо». Разом із новачком команди в спілкуванні з представниками ЗМІ взяли також участь президент клубу Ігор Суркіс та головний тренер Валерій Газзаєв.
- Говорити про те, що я сьогодні щасливий, – нічого не сказати, – першим слово перед журналістами тримав Ігор Михайлович. – Ви всі чудово знаєте, що впродовж останніх кількох років я мав ідею повернути Андрія Шевченка до рідної команди. Це відбулося, і я вдячний усім людям, які сприяли мені в цьому, перш за все головному тренеру Валерію Газзаєву, який, прийшовши до клубу, підтримав мене з цією ідеєю.
Ми повернули не просто Шевченка-футболіста – ми повернули символ «Динамо» (Київ), Героя України, людину, яка зробила для команди стільки, скільки не зробив, мабуть, жоден політик для країни. Нагадаю, що в 90-ті роки команда, зокрема завдяки й Андрію, грала у півфіналі Ліги чемпіонів, після чого Шевченко пішов до «Мілана» і гідно представляв команду «Динамо» (Київ) і всю нашу Україну. Ми всі перевтілювалися, коли грав «Мілан», і вболівали за Андрія. Я впевнений, сьогодні мільйони хлопчаків, у тому числі й в нашій дитячо-юнацькій школі, будуть вішати у своїх кімнатах не портрети зарубіжних футболістів, а плакати з Андрієм Шевченком. Він повернувся для того, щоб принести користь команді «Динамо» (Київ). Як президент клубу, я впевнений, що він принесе нам величезну користь.
Щоб прибрати зайві розмови, відзначу, що він повноцінний гравець «Динамо», і підписано контракт за схемою 2+1. Сьогодні ми вручимо Андрію футболку з його улюбленим номером, який приносив йому славу в «Мілані». І я вітаю всіх нас з цією подією.
Після цих слів під оплески журналістів, що зібралися в конференц-залі, й уболівальників команди Андрій Шевченко отримав з рук Ігоря Михайловича футболку з номером «7» на спині та прізвищем «Шевченко». Андрій відбув обов’язкову в таких випадках фотосесію, а слово було надано головному тренеру команди Валерію Газзаєву.
- Безумовно, я дуже радий, що до нашої команди перейшов Андрій Шевченко. Говорити про його заслуги, гадаю, не варто. Це видатний футболіст і людина, яка, впевнений, допоможе нам як у матчах Ліги чемпіонів, так і в національній першості. Також хотів би відзначити в першу чергу, що Андрій Шевченко є безумовним прикладом для наших молодих футболістів, які будуть зростати і прославляти київське «Динамо» надалі. Ще раз хочу наголосити, що з Шевченком пов’язаний дуже великий період в історії клубу. Я сподіваюся на його високий авторитет і людські якості в майбутніх матчах. І я дуже радий, що Андрій гратиме у складі нашої команди, а мені пощастило працювати з видатним футболістом.
Нарешті, слово було надано головному винуватцю влаштованого заходу – Андрію Шевченку.- Перш за все, хотів би подякувати людям, які вплинули на мій перехід. З боку «Челсі» це Роман Абрамович, з боку «Динамо» – Ігор Суркіс. Велике спасибі головному тренеру за великий інтерес до моєї персони і за хороші слова, які були сказані на мою адресу. Мені дуже приємно працювати з Валерієм Георгійовичем. Історія нас пов’язує вже давно – коли Валерій Газзаєв працював із владикавказькою «Аланією», він виявляв велику зацікавленість у моїх послугах. Про перехід на той момент, напевно, говорити було складно, але такий факт мав місце бути. Зараз це здійснилося, ми будемо працювати разом, і я дуже цьому радий.
У цьому залі мене колись приймали в юні динамівці. Історія продовжується, і я справді дуже радий, що повернувся до рідного клубу. Десять років мого життя пройшли в різних країнах Європи, і прийшов час повернутися додому, ще раз порадувати вболівальників «Динамо» й усієї України. Багато слів сказано, але зараз потрібно братися до роботи. У нас дуже сильна група в Лізі чемпіонів, і чим вона сильніша, тим для нас краще.
- Паралельно «Динамо» провело кілька трансферів – Шевченко, Корреа, Гільєрме. Наскільки вони всі взаємопов’язані?
Ігор Суркіс: Природно, ми до останнього моменту не знали, чи вдасться нам здійснити трансфер Андрія Шевченка. Якби Андрій не прийшов до «Динамо», то Гільєрме, звичайно ж, відпущено не було. Ми не знаємо, коли відновиться Кравець, тому в такій ситуації дивно було б відпускати бразильця. Але з приходом Шевченка, гадаю, було цілком логічним відпустити Гільєрме до ЦСКА. Подзвонив мій друг Євгеній Гінер (президент ЦСКА – прим.) і запропонував дуже вигідну пропозицію – як з фінансової, так і зі спортивної точки зору. Я продовжую вважати, що це дуже талановитий футболіст, і дай Боже заграти йому в ЦСКА. Якщо він заграє там, у Гінера буде можливість викупити футболіста за 17 мільйонів доларів. Можливо, ми будемо шкодувати про це, але це футбол, і я гадаю, що ці два трансфери порівняти не можна. Шевченко – український патріот, який принесе ще багато користі «Динамо». Також я дуже вдячний Роману Абрамовичу. У нього була можливість в останню хвилину відпустити Андрія до іншого клубу, з ім’ям, але він пішов назустріч і дав згоду на перехід Шевченка до «Динамо», розуміючи і цінуючи традиції нашого клубу. І за це я йому вдячний, що, можливо, навіть втративши у грошах, він знайшов у собі силу волі і відпустив Андрія до нас.
Валерій Газзаєв: Я нічого додавати не буду. Абсолютно погоджуюсь із Ігорем Михайловичем. Єдине, що хотів би сказати, – на сьогодні ми маємо в своєму розпорядженні чотири форварди, гравців національної збірної України – Мілевський, Шевченко, Кравець і Ярмоленко. Тримати ще Гільєрме, гадаю, було б неправильно.
- Валерію Георгійовичу, чи плануєте ви завтра задіювати Андрія Шевченка в матчі з донецьким «Металургом»?
В.Г.: Оскільки Андрій тільки прилетів до Києва, то в нас із ним буде індивідуальна бесіда з цього приводу. Але завтра я планую випустити Андрія на поле. Тому приходьте всі на стадіон (сміх у залі).
- На якій позиції ви плануєте використовувати Андрія Шевченка у схемі «4-3-3»?
В.Г.: Виключно у нападі. На іншому місці я не планую використовувати Андрія.- Якою буде доля капітанської пов’язки? Чи перейде вона від Мілевського до Шевченка?
В.Г.: На сьогодні капітаном є Артем Мілевський. Ще раз хочу відзначити – Андрій Шевченко є генієм футболу і видатною особистістю, але в нас у команді є капітан, який відповідає всім вимогам. Формальним капітаном буде Мілевський, а неформальним капітаном – Шевченко (оплески).
- Андрію, як поставилася сім’я до переходу до «Динамо»?
Андрій Шевченко: Сім’я поставилася позитивно до мого переходу. Вони прилетіли разом зі мною до Києва, щоб підтримати мене морально. Щодо цього жодних проблем немає.
- Коли ти був юним футболістом, в «Динамо» була дідівщина – наприклад, молоді гравці чистили бутси старшим партнерам. Як це було в тебе і як буде зараз, коли ти повернувся до команди заслуженим ветераном?
А.Ш.: Мене дуже важко було змусити чистити комусь бутси, тому, гадаю, за рахунок свого характеру мені й вдалося побудувати свою кар’єру. Тому я так само ставлюся до молодих гравців, яким необхідно допомагати, дати впевненість у своїх силах.
- Який твій фізичний стан?
- Упродовж двох років, коли я приїжджав грати за збірну, журналісти ставлять одне й те ж питання з приводу мого здоров’я і фізичного стану. Я відчуваю себе нормально, фізичний стан хороший. Єдине – останнім часом у мене було мало ігрової практики. Будемо сподіватися, що надалі все зміниться і мій фізичний стан покращає.
- У найближчому майбутньому на «Динамо» чекають матчі з «Барселоною». Що для тебе означає ця команда і спогади про те, як «Динамо» перегравало каталонців більше десяти років тому?
А.Ш.: Це великий клуб, з яким я вдало грав як у складі «Динамо», так і в «Мілані». Можна віддати належне каталонському клубу, футболістам, які грають у складі команди, але в жодному випадку не можна боятися нікого. Ми до всіх ставимося з повагою, але й до нас мають ставитися так само. Звичайно, завжди спливатимуть у пам’яті матчі з «Барселоною» у складі «Динамо». Це хороші спогади про мою футбольну кар’єру, а хет-трик на «Ноу Камп» вартий багато чого.
- Також в одній групі з «Динамо» гратиме й «Інтер», який тренує колишній тренер «Челсі» Жозе Моуріньо…
А.Ш.: Давайте закриємо тему моїх стосунків із Моуріньо. Я завжди ставився до нього з повагою і вважаю його одним з найкращих тренерів у світі.
- Валерію Георгійовичу, в збірній України часто бувають ситуації, що футболісти, не бачачи продовження атаки і боячись брати на себе відповідальність, просто «вантажили» м’яча на Шевченка – мовляв, нехай там сам розбирається. Чи не відбуватиметься такого в «Динамо», і чи будете ви приймати якісь заходи в такому разі?
В.Г.: Мені неетично відповідати на це питання. У збірної України своя тактика, у «Динамо» – своя. Я точно знаю одне: Андрій принесе величезну користь київському «Динамо». А з погляду тактики й індивідуальних функцій, звичайно, він буде виконувати поставлені перед ним завдання як справжній професіонал.
- Андрію, сім’я постійно проживатиме в Києві?
А.Ш.: Звичайно, сім’я буде зі мною. Але говорити зараз про те, що дружина з дітьми постійно проживатимуть у Києві, дуже складно. Необхідно знайти можливість, щоб вони переїхали сюди, а це не робиться так швидко.
І.С.: Мені не дуже зрозуміле питання. Якщо я 2,5 місяці був відсутній у Києві, значить, я непостійно живу в Україні? (сміх у залі) Я відповім на питання, що пролунало, оскільки всі люблять борсатися в особистому житті. При розмові з Андрієм, коли обговорювався його трансфер до «Динамо», я запитав, які необхідно створити умови, щоб дружина з дітьми почували себе комфортно. Повірте мені, в Києві сім’я буде жити не гірше, ніж у Лондоні. І я це гарантував Андрію. Але для цього потрібен час. Незабаром його дружина з двома чудовими дітьми повернуться до Лондону, щоб зібрати речі. Але це відбудеться лише після того, як Андрій підтвердить, що його влаштовують запропоновані житлові умови. Більше того, у вівторок ми з Андрієм їдемо до американської школи, де доволі успішно займалася моя старша дочка, а зараз навчається молодша. Ми переговоримо з директором школи, щоб двох дітей Андрія влаштувати в підготовчу групу. А всі домисли залиште собі. Андрій – професіонал, і ніщо не заважатиме робити йому ту справу, заради чого він приїхав сюди.
А.Ш.: Я хотів додати – до американської школи з українським акцентом (оплески в залі).
- Ігоре Михайловичу, свого часу ви повернули Реброва, зараз повернули Шевченка. Каладзе сьогодні не потрапляє до заявки «Мілана». Чи не плануєте повернення Кахи до Києва?
І.С.: Ребров і Шевченко – це українці. Я хотів би, щоб наші юні футболісти рівнялися на таких людей, як Андрій і Сергій. Ми в боргу перед цими хлопцями, серед яких, не забувайте, і Валентин Белькевич, і Олександр Хацкевич, і Андрій Гусин. Це ціла плеяда гравців, які пішли з «Динамо». І ми зараз обговорюємо в структурі клубу, як організувати прощальний матч гравцям 90-х років. Але я щасливий, що ті футболісти, які грали в 1999 році в Лізі чемпіонів, – мова про Олександра Шовковського й Андрія Шевченка – продовжують свою ігрову кар’єру. Я, як президент клубу, зроблю все можливе, щоб ці футболісти грали якомога довше в команді і приносили користь. І я вдвічі щасливий, що в цьому мене підтримує головний тренер.
- Валерію Георгійовичу, кого з футболістів, які працювали під вашим керівництвом, ви могли б поставити в один ряд з Андрієм Шевченком за заслугами й обдарованістю?
В.Г.: Ще раз скажу, що на пострадянському просторі з більш обдарованим гравцем, який досяг високого світового визнання, як Андрій Шевченко, я не працював. Тому сьогодні можу сказати, що я дуже радий працювати з Андрієм. Справді, він є прикладом не тільки для українських гравців, але й для всіх футболістів пострадянського простору.
- Ігоре Михайловичу, під час відкритого тренування національної збірної ви давали інтерв’ю з приводу можливого приходу до «Динамо» Шевченка, і говорили, що готові надати йому певні умови в клубі й обумовлене з головним тренером місце у стартовому складі...
І.С.: У контракті цей пункт, звичайно, не прописаний. Є головний тренер, футболіст, і вони вже вирішуватимуть це питання між собою. Моє завдання – виконати фінансовий бік, прописаний у контракті й обговорений з Андрієм. На цьому моя місія закінчується. Природно, ми не брали Андрія як ікону та символ. Його хотів бачити в команді головний тренер Валерій Газзаєв, тому давайте наберемося терпіння. У нього ще є певний час до старту команди в Лізі чемпіонів, і, сподіваюся, в матчах за «Динамо» і національної збірної він поверне собі впевненість. Звичайно, він буде відчувати хвилювання, але він повернувся додому і ми всі маємо йому допомогти. Досвіду йому не позичати, і найближчим часом він порадує нас чудовими голами. Я в цьому не сумніваюся.- Андрію, яким ти бачиш своє майбутнє після закінчення футбольної кар’єри?
А.Ш.: Говорити про моє майбутнє, гадаю, поки що зарано. Я перейшов до «Динамо», оскільки я хочу грати у футбол. Бажання грати у футбол має бути однаковим в будь-якому віці – тільки ти починаєш свій шлях, чи тобі вже під сорок. Я отримую задоволення від футболу, тому я продовжую грати і жодних інших цілей перед собою не ставлю.
- Який останній матч за участю «Динамо» ти бачив?
А.Ш.: (пауза) Останній матч «Динамо»… На жаль, по телевізору мені було складно побачити якісь матчі, оскільки в Лондоні у мене не було українських каналів.
І.С.: Та й в Україні не всі бачать матчі за участю «Динамо»…
А.Ш.: Мені хочеться, щоб ця ситуація змінилася. Зараз в Україні ми можемо спостерігати за футбольним підйомом, і хочеться, щоб він розвивався.
- Матчі чемпіонату України не користуються високою популярністю. Ігоре Михайловичу, чи сподіваєтеся ви, що з приходом Андрія Шевченка люди підуть на стадіон і заповнюватимуть стадіон не тільки на матчах Ліги чемпіонів, але й внутрішньої першості?
І.С.: Коли Шевченко грав у «Мілані», я часто літав до Італії на матчі команди в Лізі чемпіонів. «Динамо» вилітало на ранній стадії, а «Мілан» продовжував свої виступи в плей-оф турніру. І я ловив себе на думці, що я вболіваю не стільки за «Мілан», скільки за Андрія Шевченка. В Італії мені доводилося зустрічати наших співгромадян, які говорили, мовляв, поїдемо і повболіваємо за Шеву. Мені здається, що його перехід має послужити стимулом для наших уболівальників. Що ще їх може розворушити, якщо не прихід мегазвезди Андрія Шевченка? Мені здається, що вони мають заповнювати стадіони не тільки під час матчів Ліги чемпіонів.
Команда Валерія Георгійовича виграє два стартові матчі в чемпіонаті з рахунком 5:0 і 6:0, а я не бачу, щоб кількість глядачів на трибунах істотно збільшилася. Я вчора був на красені-стадіоні «Донбас-Арена», і якщо в мене є привід, я скажу – честь і хвала моєму колезі Ринату Ахметову, який любить футбол більше за гроші. Я йому лише побажаю, щоб трибуни заповнювалися на кожному матчі, оскільки Ринат Леонідович вклав в нього душу і серце. У нас незабаром відкриється НСК «Олімпійський», де в 2010 році ми вже зможемо грати в Лізі чемпіонів, а матчі внутрішньої першості будемо проводити на своїй домашній арені.
Вчора в VIP-ложі «Донбас-Арени» я зустрів колишнього мера Києва, і звернув його увагу на те, що в Донецьку створена команда, де і мер, і губернатор працюють в єдиному пориві. Вони люблять футбол, своє місто і свою країну. Скажу вам відверто – в Києві я не відчуваю цього. Я хочу одного – отримати майданчик під стадіон, як це було зроблено в Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, і побудувати красень-стадіон; при цьому, природно, я погоджуюсь платити орендну плату за землю, оплачувати всі комунальні послуги. Можливо, нам не потрібен стадіон на 50 тисяч місць, оскільки у нас є ще НСК «Олімпійський», але 30-35-ть тисяч буде цілком достатньо. На нинішньому ж клубному стадіоні буде виступати молодіжний склад, де підростає талановита молодь. Гадаю, невипадково відразу десять футболістів стали чемпіонами Європи у складі юнацької збірної, три з яких вже знаходяться у розпорядженні Валерія Газзаєва. Із слів головного тренера, цілком можливо, в завтрашньому матчі відбудеться дебют не тільки Андрія Шевченка, але й когось із цих хлопців.
Нам мають допомогти. У фінансовому питанні нам допомога не потрібна. Через вас, журналістів, я хочу звернутися до мера міста: дайте нам можливість. Не все продається, не все купується – є речі вищі за гроші. І я гарантую, що за три роки я побудую красень-стадіон. Два роки тому, коли я казав, що мрію повернути Шевченка в «Динамо», багато хто відверто сміявся мені в очі. А це сталося. У мене такий вік, що словами не розкидаються. І я вам гарантую, що якщо мене викличе до себе мер міста і надасть 25-30 гектарів землі десь недалеко від центру, через три роки буде побудовано новий сучасний стадіон.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
