Йому 18, він закінчив динамівську академію та зараз виступає за команду «Дніпра» U-19.
- 17-го вересня о 17.00 «Дніпро» грав із «Чорноморцем» на виїзді – ти вийшов на заміну в другому таймі. До того часу вже знав, що сталося трьома годинами раніше?
- Я дізнався відразу після установки. Мені зателефонував друг, я вийшов із роздягальні, передзвонив – і він мені повідомив про це. Тож я знав про те, що сталося, ще до гри. Але я вважав правильним вийти на поле та зіграти. Ми перемогли 3:1.
- Ти спеціально приїхав на матч пам'яті з Дніпропетровська? Тренер відпустив тебе без проблем?
- Так, без проблем, він увійшов у моє становище та відразу відпустив. Заради цього матчу я й приїхав, довелося пропустити одне тренування, але нічого страшного, я надолужу.
- У центрі поля ти зустрівся з тренером молодіжної команди “Дніпра” Дмитром Михайленком. Обмінялися кількома словами під час матчу?
- Я його бачив ще до гри, й на кладовищі трохи з ним поговорили. Він намагається не акцентувати увагу на тому, що я втратив батька й, гадаю, це правильно, так для мене навіть краще, напевно... На тренуваннях, у колективі трохи відволікаюся.
- Було видно, що ти дуже хотів забити м'яч, для тебе це було важливо?
- Так, хотілося відзначитися голом, і мені, загалом, давали можливості, кілька разів бив по воротам, проте забити не зміг. Але це не найстрашніше.
- Які враження залишилися від зустрічі? Як гралося з такими футболістами, як Шевченко, Каладзе, Бєланов, Безсонов, Протасов?
- Якщо чесно, відчуття залишилися змішані. Гадаю, матч вийшов видовищним. Але з відтінком гіркоти. Було трохи ніяково, боляче усвідомлювати, що граєш у пам'ять про свого батька, якого більше немає. Під час самої гри це якось менше помічалося, але варто було подивитися вбік – усюди висіли плакати та фотографії з його зображенням... У цьому матчі мав грати іншиий Андрій Гусін…
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
* фото В.Раснер
