Представляємо суперника – «Сток Сіті»
Ліга Європи по-своєму є унікальним турніром. Іноді вона підкидає в суперники клуби з такої глибинки, що ще спробуй їх розшукати на карті старенької Європи. Одним із таких суперників і є англійський «Сток Сіті», в матчі з яким 1 грудня і визначиться подальша доля київського «Динамо» у другому за значенням клубному турнірі Старого Світу.
Горді, але бідні
На межі старого та нового тисячоліть навряд чи хто-небудь із прихильників «Сток Сіті» міг навіть у найсміливіших своїх мріях уявити участь свого клубу в одному з кубкових турнірів старенької Європи. Клуб животів у нижчих лігах англійського футбольного співтовариства та заробляв на скромні зарплати своїм гравцям і тренерам лише шляхом не дуже активної торгівлі місцевими вихованцями, які із задоволенням залишали дрімучу англійську провінцію в пошуках кращої футбольної долі. Єдиною гордістю місцевих фанатів залишався лише факт того, що їхній «Сток Сіті», заснований у 1863 році, дав світу футбольного ідола національного масштабу Сера Стенлі Меттьюза та мав свого часу у складі таких знаменитостей, як найкращий англійський голкіпер усіх часів Гордон Бенкс, чемпіон світу 1966 Сер Джеффрі Херст та блискучий воротар Пітер Шилтон. У лютому 1965-го Меттьюз провів свій останній матч за рідний клуб і завершив легендарну кар’єру, яка розпочалася у віці 17 років у далекому 1932 році! Великий Стен завершив свій життєвий шлях 23-го лютого 2000 року й назавжди залишився символом червоно-білих. Провести в останній шлях свого найбільш знаменитого футболіста прийшли більше 100,000 шанувальників його таланту. Його прах було поховано в центральному колі нового стадіону клубу «Британія», офіційно відкритого ним же в серпні 1997-го. Наступної подібної за масштабом події, але за більш приємного приводу, шанувальникам «Сток Сіті» довелося чекати майже 11 років. У травні 2008-го року скромний клуб із глибинки, здивувавши багатьох експертів та вболівальників, через 23 роки повернувся до еліти англійського футболу...
Ісландські візитери
Ніхто у Сток-он-Трент до цих пір так і не може зрозуміти, як їхній улюблений футбольний клуб потрапив до сфери інтересів інвесторів із далеко не футбольної Ісландії. Але факт залишається фактом. В останній рік старого століття консорціум із країни гейзерів, очолюваний маловідомим дилером із експорту/імпорту шин Гуннаром Гісласоном, придбав лише за 6.6 мільйонів фунтів (9.5 мільйонів доларів) 66% акцій «Сток Сіті». Перший же крок нового власника відразу налаштував проти нього місцевих фанатів, оскільки посаду головного тренера він віддав не комусь зі значущих фігур, а такому ж, як і він, практично невідомому співвітчизнику Гудйону Тордарсону. Ісландське пришестя стало причиною маси анекдотів, коміксів, знущальних телесюжетів, але не принесло клубу головного – обіцяного виходу до англійського футбольного вищого світу.
Повернення до коріння
Шестирічне правління ісландських бізнесменів, які з’явилися казна-звідки, було припинено за обопільною згодою сторін. У травні 2006 року місцевий магнат Пітер Коатс, скориставшись своєю золотою акцією, мудро залишеною ним ще з часів його правління у клубі до приходу північних острів’ян, повністю викупив акції прибульців та погасив усі залишені ними борги. Подібна угода обійшлася старому-новому власнику за мізерні для нього чотири мільйони фунтів стерлінгів (або п’ять мільйонів доларів).
Із цього моменту й починаються нинішні щасливі часи англійської попелюшки у селянському сарафані, адже її ощасливив своєю любов’ю та увагою найзаможніший принц графства Пітер Коатс. Необхідно відзначити, що нинішній власник «Сток Сіті» є неабиякою фігурою. Народжений у Сток-он-Трент Коатс заробив свої перші мільйони за допомогою фірми, яка забезпечувала продуктами харчування футбольні стадіони. Але це був лише початок. Його зоряний час прийшов у 2000 році, коли він заснував букмекерську компанію bet365. За минулі роки його дітище не лише зміцніло, а й вибилося у світові лідери, приносячи своєму власнику щорічний прибуток у 358 мільйонів фунтів (або 540 мільйонів доларів). Звичайно, для настільки заможного й відданого прихильника не коштувало особливих зусиль викупити до клубної власності стадіон «Британія» та вкласти ще 7 мільйонів фунтів стерлінгів (10.5 мільйонів доларів) у новий сучасний тренувальний комплекс у Клейтон Вудс.
Зростаючі апетити
Сказати, що щедрий власник «гончарів» (прізвисько клубу через розвиток керамічної промисловості в регіоні) із першого дня свого правління у клубі витрачав гроші направо й наліво, не можна. Тоні П’юлісу, якого Коатс повернув на тренерський місток у 2006 році, для вирішення завдання щодо виходу до Прем’єр-ліги було виділено 11 мільйонів фунтів стерлінгів (17 мільйонів доларів). Але апетит, як кажуть, приходить під час їжі і, впоравшись із поставленим завданням у 2008 році, менеджери клубу для збереження елітної прописки отримали у своє розпорядження вже бюджет у 54 мільйони фунтів (84 мільйони доларів). Свого апогею витрати Коатса досягли цього сезону, коли лише на придбання в «Тоттенхема» нападника Пітера Крауча було витрачено 10 мільйонів фунтів, яких, нагадаємо, майже вистачило свого часу на вихід до Прем’єр-ліги! Але ж окрім нього команду поповнили такі непересічні виконавці, як колишній захисник мадридського «Реала» Джонатан Вудгейт (5 мільйонів фунтів), гравець збірної Гондурасу Вілсон Паласіос із «Тоттенхема» (6 мільйонів фунтів) та нападник із «Бірмінгем Сіті» Кемерон Джером (4 мільйони фунтів).
Незважаючи на серйозне підсилення, поки у Прем’єр-лізі справи у «Сток Сіті» йдуть так-сяк. Команда посідає 12-е місце, вигравши із 13 матчів лише чотири, при цьому маючи негативну різницю забитих та пропущених м’ячів (13:23). При цьому відносну причину невдач у чемпіонаті в самому клубі бачать у його участі в Лізі Європи. Із цим важко погодитися, оскільки, як правило, Тоні П’юліс саме на єврокубкові матчі виставляє напіврезервний склад. Поки в Європі резервісти справляються із поставленими завданнями. Будемо сподіватися – поки що.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
