- Артеме, з якими емоціями, з яким настроєм підписували угоду з «Динамо»? Які надії та очікування пов'язуєте з цим кроком у своїй кар'єрі?
- Які можуть бути емоції, коли переходиш до топ-клубу?! Звичайно ж, лише найпозитивніші! Я щасливий, мої рідні теж раді за мене. Хочу досягати максимальних результатів у складі нового клубу, радувати своєю грою вболівальників, виправдати надії, які на мене покладає головний тренер.
- Як давно ви дізналися про інтерес збоку «Динамо»? Чи були у вас інші варіанти продовження кар'єри?
- Перед грою «Динамо» - «Ворскла», в якій кияни оформили чемпіонство, до мене підійшли Сергій Ребров та Рауль Ріанчо й запитали, як я дивлюся на те, щоб перейти до «Динамо». Я їм відповів, що пішки прийду до Києва, якщо доведеться (сміється). Далі вже питанням про перехід займався мій агент.
Що стосується інших варіантів... Хіба можна думати про якісь інші пропозиції, якщо тебе запрошують до київського «Динамо»?! Так, у мене були й інші пропозиції, в тому числі з Росії. Ще взимку звали до московського «Динамо». Зараз жартую: добре, що відмовив, адже вони вилетіли з вищої ліги. Хоча все одно не перейшов би туди.
- Які футбольні якості вважаєте своєю сильною стороною? Яку позицію вважаєте своєю основною?
- Найкраще та найкомфортніше мені грається на лівому фланзі півзахисту або атаки. Але за необхідності можу зіграти й на правому фланзі. Що стосується сильних якостей, не хотів би себе розхвалювати. Одне можу сказати – мені потрібно добре працювати, оскільки за останні півроку трохи випав через травми, хвороби. Потрібно додавати в усіх компонентах.
- Що за пошкодження вас переслідували навесні, чому «випадали» зі складу?
- Спочатку надірвав задню поверхню стегна, потім захворів, після чого ще раз захворів... Зіграв протягом весни лише чотири матчі у стартовому складі, а у ще одній грі, з «Динамо», вийшов на заміну. Загалом, трохи не склалася в мене весняна частина сезону. Сподіваюся все виправити й надолужити вже найближчим часом.
- У «Ворсклі» ви грали під сьомим номером і в номері телефону у вас багато сімок. Тож із вибором ігрового номера в «Динамо» сумнівів не було, тим паче, що «сімка» саме звільнилася?
- «Сімка» не лише звільнилася, її вже встигли зайняти (сміється). Наскільки я знаю, Олександр Гладкий обрав собі сьомий номер. Тому я вже не встиг.
- Спробуєте домовитися з Олександром чи оберете інший номер?
- Не знаю, подивимося. Загалом, не проблема, якщо доведеться взяти інший. Номер поки не обирав, оскільки не було можливості – в моїй родині сталося лихо, померла близька людина, й я відразу ж після підписання контракту поїхав назад, до Полтави.
- У Києві будете жити один чи плануєте забрати сім'ю?
- Ні, до Києва їду один. Спочатку буду жити на базі, а з часом, можливо, підшукаю житло.
- Ви народилися у Стрию, однак футболом почали серйозно займатися вже після переїзду до Полтаву? Хто був вашим першим тренером?
- Першим тренером був Станіслав Іванович Басюк, тренер ДЮСШ ім. Горпинка. Потім я навчався у різних тренерів, але більше за все на дитячо-юнацькому рівні тренувався під керівництвом Сан Санича Їжакова в ДЮСШ «Молодь». Уже від нього, закінчивши інтернат, я потрапив до «Ворскли», підписавши контракт у 2007 році.
- Хто з тренерів найбільше вплинув на розвиток вашої вже професійної кар'єри?
- Важко сказати, кожен давав мені щось своє, особливе. Хтось більше працював над психологією, а хтось – над фізикою або тактикою. Завдяки роботі під керівництвом поки останнього мого тренера, Василя Сачко, я потрапив до київського «Динамо». Свого часу Микола Павлов підтягнув мене до першої команди, він весь час зі мною спілкувався, довіряв мені, давав грати, хоча у мене не все складалося. Я вдячний йому за підтримку. Він мені дав поштовх, щоб я досяг рівня гри у вищій лізі.
- Яким ви бачите головного тренера «Динамо» Сергія Реброва? Чого очікуєте від роботи під його керівництвом?
- На жаль, я поки що не знаю Сергія Станіславовича особисто. Але мені він здається хорошою людиною, чуйним наставником. Судячи з того ігрового прогресу, який демонструє «Динамо» з моменту його призначення на посаду головного тренера, він дуже кваліфікований спеціаліст. Сподіваюся, що у нас буде хороше взаєморозуміння, й я зможу закріпитися в основному складі команди.
- Наскільки вам імпонує та модель гри, яку використовує «Динамо» останні два сезони, з акцентом на володінні м'ячем?
- Скажу на власному досвіді: проти «Динамо» грати дуже важко. Вони здорово перебудовуються, видно, що дуже багато працюють над тактикою. Я поки не можу сказати, наскільки мені буде легко вписатися в ігрову модель, адже я за такої тактики не грав. У будь-якому випадку, знадобиться певний час на адаптацію. Але вірю, що мені вдасться підлаштуватися під ту модель, яку буде використовувати тренер.
- До речі, які матчі проти «Динамо» вам запам'яталися найбільше? Влітку 2012-го року ваш гол приніс «Ворсклі» перемогу над «біло-синіми»...
- Так, це, звичайно, найбільш пам'ятний матч. Тоді у нас відбулася зміна тренера. На старті сезону я пропустив кілька ігор, а новий тренер поставив мене до складу, й я одразу забив. Та ще й приніс команді перемогу. Я був тоді дуже щасливий! Був ще вдалий матч за рік, коли ми зіграли з киянами внічию 2:2 удома. Я тоді забив гол із пенальті та віддав гольову передачу.
Загалом, я не так часто грав проти «Динамо». Але остання домашня гра, в якій ми поступилися з рахунком 0:4, теж запам'яталася, тільки з негативним відтінком. Нас ніби катком переїхали.
- У вас на рахунку вже є два матчі за національну збірну України. Перехід до «Динамо» додасть шансів отримувати запрошення та закріпитися у збірній?
- Усе буде залежати від того, як я буду грати. Свіжий приклад хлопців із «Зорі» показує, що у кожного є шанс потрапити до збірної.
- Чи вболівали ви в дитинстві за київське «Динамо»?
- Звичайно! Краще скажіть, у кого з хлопчиків, які захоплюються футболом, вдома не висіли плакати з Андрієм Шевченком?! (сміючись) Друг мого батька знайомий із Олегом Лужним. Пам'ятаю, як якось Лужний приніс мені журнал «Динамо» з автографом Андрія Шевченка. Тоді я пишався, хвалився всім пацанам.
- Тобто Андрій Шевченко був вашим футбольним кумиром у дитинстві?
- З наших, українців – звичайно ж, він. Але якщо брати весь світ, моїм кумиром був «Зубанчик» Роналдо.
- Напевно, у вас була ігрова футболка з його ім'ям на спині?
- На жаль, не було. І зараз немає.
- На своїй сторінці в Instagram у день фіналу Ліги чемпіонів, який відбувся зовсім нещодавно, ви виклали зображення з емблемою мадридського «Реалу». Окрім «Динамо» був варіант із трансфером до «Реалу» або просто вболівали за «вершкових» у фіналі?
- (сміється) Не лише у фіналі, насправді, я затятий уболівальник «галактікос». Дуже давно вболіваю за «Реал», і, звичайно, був дуже задоволений, коли мадридський клуб виграв Лігу чемпіонів.
- Кілька років тому в інтерв'ю ви розповідали, як в дитинстві захоплювалися грою «Барселони»...
- Так, гра «Барселони» мені, безумовно, завжди подобалася, думаю, як і всім. Але під час Ель Класіко я завжди вболіваю за «Реал».
- Наостанок скажіть кілька слів про свої амбіції, плани в новому клубі.
- Хочу досягати разом із «Динамо» лише перемог у кожній грі, й у чемпіонаті, й у Кубку, й у Лізі чемпіонів. Скрізь намагатися досягати лише максимальних результатів.
Спілкувався Ігор Бондаренко
Copyright © 2016 FC Dynamo Kyiv
