- До початку ЄВРО-2016 залишилося зовсім небагато часу. Які ваші очікування від цього турніру? Чого може досягти там збірна України?
- Це велике свято для всіх шанувальників футболу, а для кожного футболіста – серйозний виклик. Хочеться, щоб наша збірна виступила гідно й порадувала всіх жителів України. Зараз це як ніколи важливо, адже в нашій країні зараз дуже складна ситуація. У нас згуртована команда, з чудовими гравцями, тому ми віддамо всі сили заради хорошого результату.
- У відбірковому турнірі ви забили важливі голи. Чи зможете продовжити в тому ж дусі й у Франції?
- Хотілося би, звичайно, продовжити забивати й у Франції, але для мене головне – командні результати. Перш за все хочу, щоб успіху досягла збірна України. Якщо я стану при цьому забивати важливі голи, то все буде зовсім ідеально.
- Україна стартує на ЄВРО матчем із чемпіоном світу Німеччиною. Погравши півроку у «Штутгарті», ви, напевно, краще знаєте німецький футбол. У чому сильні та слабкі якості цього суперника?
- Так, напевно, я вже трохи зрозумів німецький футбол. І погоджуся з тими, хто вважає збірну Німеччини «футбольною машиною». Її характеризують дисципліна та мета виграти кожне єдиноборство. Але в той же час зараз у збірній Німеччини зібралися індивідуально дуже сильні футболісти.
- Багато хто вважає, що ваш матч із Польщею може стати вирішальним у групі. Ризикнете дати прогноз? Ваш колега по «Штутгарту» Пшемислав Титонь – гравець збірної Польщі. З ним майбутню зустріч обговорювали?
- Думаю, що кожен матч у групі буде вирішальним. Потрібно виходити на кожну гру з метою досягти результату. А головне завдання – це вихід до наступного раунду. З Титонєм на цю тему не розмовляли, але до ЄВРО ще є час усе обговорити.
- Що знаєте про збірну Північної Ірландії? Чи справедливо її вважають потенційним аутсайдером групи?
- Просто так не потрапляють на такий турнір, тому північноірландців рано записувати до аутсайдерів. У кожної команди є шанси, й це неодноразово доводили у футболі. Тим і прекрасний цей вид спорту – кожен може обіграти кожного.
- Незабаром буде оголошено склад збірної України на ЄВРО. Ваше місце у ньому не ставиться під сумнів, але чи вдасться потрапити до «основи» на самому турнірі?
- У нас багато хороших нападників у країні, тому я би не поспішав так заявляти. Кожен хоче потрапити до Франції та зіграти там. Для мене завжди було честю виступати за свою країну та допомагати їй. Я пишаюся, що народився в Україні. Тому мені важливо допомогти команді, й немає значення, зроблю я це в основному складі або з лави запасних.
- Як вам працюється з Михайлом Фоменко?
- Це досвідчений та дуже хороший тренер, який неодноразово доводив свою спроможність. Ось і зараз він вивів збірну на такий престижний турнір, це вже свідчить багато про що. З ним працюється легко, і сподіваюся, що ми не підведемо його у Франції.
- Нещодавно у штабі збірної з'явився Андрій Шевченко. Для вас, як для форварда, він був прикладом для наслідування в дитинстві? Які функції Шевченка у тренерському штабі?
- Звичайно, це величезна фігура в українському футболі. Я завжди захоплювався його грою, він був великим нападником. Я намагаюся прислухатися до кожного його слова, адже він дає дуже цінні поради для нападників. Зараз Шевченко стежить за гравцями, які виступають за межами України. А в таборі збірної допомагає головному тренеру. Гадаю, це серйозне посилення нашої команди в усіх планах.
- Що дав вам досвід гри в Німеччині? Чи радилися перед переходом із кимось із українських футболістів, хто грав у цій країні?
- Це безцінний досвід, який допоможе мені в майбутньому. У Німеччині один із найкращих національних чемпіонатів у світі, й багато хто мріє тут грати. Я радився з Борисом Тащі, який виступає за «Штутгарт». Хоча в будь-якому випадку я все одно хотів поїхати та зіграти у цьому чемпіонаті.
- Як справляєтеся з проблемою адаптації в Німеччині? Чи позначається мовний бар'єр?
- Я непогано розмовляю англійською, а в команді всі гравці нею володіють, тому в цьому плані проблем немає. Почав учити й німецьку, але за півроку великого прогресу, звичайно, не досяг. Адаптація дійсно дуже складна – я вперше переїхав та граю в іншій країні. У Німеччині життя кардинально відрізняється від нашого. Все доводиться пізнавати практично по-новому.
- Ви поїхали до «Штутгарта» в розквіті сил...
- Я розумів, що це один із найважливіших етапів у моїй кар'єрі, але дуже вже хотів зіграти в топовому чемпіонаті, тому коли з'явився такий шанс, я вирішив ним скористатися. Не скажу, що перехід складався легко – я доклав зусиль, щоб ця оренда втілилася в життя. Але я ні про що не шкодую, тому що отримав великий життєвий та ігровий досвід.
- Ви завжди грали під 22-м номером, як і ваш кумир Кака. Чому у «Штутгарті» змінили номер?
- Дійсно, на початку кар'єри я грав під цим номером через те, що під ним виступав Кака, а потім просто полюбив його та не хотів нічого змінювати. З приводу зміни, все дуже просто – коли прийшов до «Штутгарту», там цей номер був уже зайнятий.
- Розкажіть про атмосферу в команді, про колектив. Можливо, були розіграші, якими зазвичай зустрічають новачків?
- Мене добре зустріли, не було жодних проблем із колективом, тим паче я зустрів тут Бориса Тащі з України, а ще є Тоні Шунич, який теж непогано розмовляє російською. Жодних розіграшів не було.
- Наскільки важливою була підтримка Тащі?
- Звичайно, для мене це була дуже велика допомога. Він у всьому давав мені поради, підказував, за що я йому дуже вдячний.
- У «Штутгарта» складний кінець сезону. Чи вдасться фініш?
- Сподіваюся на це. Ми дуже добре почали другу частину сезону, але потім почалися складнощі, кілька матчів ми провели дуже невдало. Сподіваюся, на фініші допоможу «Штутгарту» залишитися в бундеслізі. Це дуже важливо для клубу.
- Ви відчули тиск преси або вболівальників у цьому сезоні? Для вас це новий досвід або ж усе можна порівняти з тим, що було в Україні?
- Пресу я не читаю, тому не відчув, до того ж мені поки складно розуміти німецьку. Звичайно, це новий досвід, тому він і цінний для мене.
- У «Штутгарті» ви в оренді до літа. Які подальші плани? Хотіли би залишитися в цій команді й у Німеччині?
- Так, оренда закінчується влітку. Я поки не думав про це, тому що є цілі й завдання до кінця сезону. Як мінімум до кінця чемпіонату Німеччини всі думки лише про футбол. Плюс, попереду ЄВРО. Для мене головне отримувати задоволення від своєї улюбленої справи та відчувати, що я потрібен. Права на мене належать київському «Динамо», тому в першу чергу я хотів би поговорити з керівництвом рідного клубу, а потім приймати рішення.
* Фото В.Раснера
Copyright © 2016 FC Dynamo Kyiv
