До січня 2012 року Бадр Ель Каддурі на правах оренди виступає за шотландський «Селтік». Судячи з усього, цей етап кар’єри для захисника можна назвати вдалим. Більш докладно про перебування на британських островах Бадр розповів клубному сайту.
- Бадре, у чемпіонаті Шотландії ви граєте практично в кожному матчі. Очікували, що відразу займете місце в новій для себе команді?
- Звичайно, сподівався на це. Ще до підписання контракту мені казали, що в «Селтику» немає лівого захисника, їм потрібен гравець на цю позицію. Так і склалося, в чемпіонаті граю практично завжди.
- У матчі з «Рейнджерс» вам вдалося навіть м’яча забити, вивівши команду вперед. Нажаль, зберегти перемогу не вдалося...
- Коли граєш, віддаєш усі сили для перемоги своєї команди. Саме перемога є нашою метою. Забити м’яч, та ще у грі з "Рейнджерс", дуже приємно. Але потім ми пропустили і програли. Так склалося, це було дуже серйозне дербі. На матчі між цими командами чекає вся Шотландія.
- Яке враження справила атмосфера в Old Firm Derby?
- Це одне з найкращих дербі в усьому світі. Раніше про нього багато чув, а тепер зміг узяти участь, відчув його. Це неймовірно! Люди весь тиждень лише й говорять про цей матч. Наша наступна зустріч із «Рейнджерс» буде 28 грудня, а вже зараз усі квитки продано.
- Вам до душі британський футбол?
- Дуже важко. Я звик у Марокко та в Україні грати в інший футбол, більше тримати м’яча, створювати комбінації. У Шотландії навпаки, все будується на боротьбі та довгих передачах. Можна сказати, тут на гравців припадає велике навантаження, а від самого футболу отримуєш менше задоволення. Це зовсім інший футбол. Але теж дуже цікавий.
- На ваших позиціях у «Селтику» позначається неможливість участі в Лізі Європи?
- Коли підписував контракт, ніхто не знав, що «Селтик» буде грати в Лізі Європи. Лише днів за десять стало зрозуміло, що ми займемо місце «Сьйона». Хороша новина, але для мене, звичайно, після цього стало важче. У деяких іграх чемпіонату, які йдуть перед Лігою Європи, я не виходжу на поле. Тренер хоче подивитися гравця, якого буде задіювати в єврокубках.
- Для «Селтика» важливіше перемогти в чемпіонаті Шотландії, чи успішно зіграти в єврокубку?
- Мені здається, в першу чергу важливіше виграти чемпіонат та Кубок Шотландії. Якщо в цих турнірах іде все добре, тоді ставляться завдання й у єврокубках.
- Ваша позиція залишилася незмінною – лівий фланг захисту?
- Так, дуже багато доводиться працювати. Часом відчуваю, що повернувся на вісім років назад, коли було багато сил і дуже багато бігав по полю.
- Як спілкуєтеся з партнерами, із англійською проблем немає?
- Все гаразд. У Глазго люди розмовляють із сильним акцентом, їхнє спілкування між собою зрозуміти дуже важко. Але зі мною всі використовують просту англійську. Я російську вивчив у перший рік після переходу до «Динамо», а з англійською взагалі проблем немає.
- Із ким із партнерів по команді в хороших стосунках?
- Навіть не можу нікого виокремити. «Селтик» – великий клуб, тут усе на найвищому рівні. З боку гравців, обслуговуючого персоналу відчуваєш дуже шанобливе ставлення, всі тобі намагаються допомогти, підтримати. Я навіть не встигнув відчути себе новачком, настільки швидко пройшов процес адаптації.
- Родина мешкає у Глазго?
- Ні, у Касабланці. Діти ходятьдо садку та школи. Я вирішив, що їм немає сенсу на три-чотири місяці змінювати місце проживання.
- Яка атмосфера на «Селтик Парк», стадіон заповнений завжди?
- Тут футбол дуже люблять і дістати квитки на матчі «Селтика» дуже складно. На кожній грі мінімум п’ятдесят тисяч глядачів, підтримка просто неймовірна. У «Селтика» тисячі вболівальників в Англії, США, Європі, багато подорожують разом із командою на всі матчі. Фани «Селтика» вважаються найвідданішими у світі.
- Глазго більш футбольне місто, ніж Київ?
- Напевно, так. У Глазго є дві великі команди – «Селтик» та «Рейнджерс». Місто поділено на дві частини, кожна сім’я вболіває за одну з команд. Часом здається, тут усе життя крутиться навколо футболу.
- Після переходу до «Селтика», до України більше не приїжджали?
- Одного разу навідався, забрав речі. Часу не вистачає, у «Селтика» дуже щільний календар. Дуже сумую за Києвом, за друзями. Прожив у ньому дев’ять років, місто стало для мене рідним. Мене також викликають до збірної, я там основний гравець, можна сказати, ветеран команди. У цьому році провів за збірну кілька хороших матчів, у них мене визнавали найкращим гравцем.
- Із ваших вуст іде суцільний позитив. Нам дуже приємно, що у вас все добре в особистому житті, у футболі...
- Насправді, я дуже радий своїм позиціям і в збірній, і в «Селтику». Шкода, в Україні матчі з моєю участю не показують. Гадаю, проведені за «Селтик» чотири місяці підуть мені на користь. Це дуже хороший досвід.
- Термін оренди завершується наприкінці січня. Не знаєте, як далі буде складатися ваша кар’єра?
- Поки немає часу займатися цим питанням. Зараз я граю у футбол, отримую задоволення. Буду приймати рішення, коли термін оренди підійде до завершення.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
