Сьогодні спливає 115 років від дня народження колишнього гравця київського «Динамо» Миколи Балакіна, одного з найвідоміших арбітрів за всю історію українського шкіряного м’яча, члена однієї з найфутбольніших вітчизняних династій.
Спробуйте відшукати іншу родину, яка нараховувала б одразу п’ятьох футбольних персон, та ще не лише гравців і тренерів, а й арбітрів, причому – топ-рівня!
Володимир Балакін – не тільки учасник поєдинків у окупованому Києві (на історії яких згодом виник міф про «матч смерті»), але й один із перших тренерів таких зірок, як Валерій Лобановський, Андрій Біба, Олег Базилевич і Валентин Трояновський.
Як і його дядько, кілька сезонів у київському «Динамо» відіграв Ігор Балакін (ліворуч на фото вгорі), котрий, утім, більше запам’ятався українським уболівальникам виступами за клуби Вінниці, Харкова, Запоріжжя та Рівного.
Але, звісно ж, найвідоміший серед Балакіних – Микола Миколайович, перший із наших рефері удостоєний звання «Арбітр міжнародної категорії», колишній голова Федерації футболу УРСР, багаторічний очільник суддівської колегії України.
Кар’єру гравця поділив між київськими клубами «Локомотив» і «Динамо», провівши у вищому дивізіоні радянського футболу 74 матчі й забивши 20 м’ячів. Фланговий нападник, що вирізнявся швидкістю та потужним ударом, із динамівцями в 1944 році став володарем Кубка України.
У віці 36 років завершивши виступи в колективі Окружного будинку офіцерів, граючий тренер армійців перекваліфікувався в арбітра – пристав на пропозицію тодішнього голови республіканської Колегії суддів Степана Романенка. Почав одразу з Класу «Б» – другого за рангом дивізіону. Й уже за три роки перебрався до еліти, де в період з 1950 по 1965 рр. обслуговував 90 поєдинків чемпіонату СРСР.
Всесоюзну категорію отримав у 1952 році, міжнародну – двома сезонами пізніше. Відсудив близько двох десятків міжнародних зустрічей, зокрема й на рівні національних збірних.
Коли 1959 року Секції футболу УРСР був присвоєний статус федерації, попервах саме Микола Балакін очолював організацію. Згодом упродовж понад двох декад, із 1961 по 1983, керував Колегією арбітрів УРСР. Паралельно працював у Київському інституті фізкультури завідувачем першої в Україні спеціалізованої кафедри футболу та хокею, до створення якої в 1963-му був безпосередньо причетний.
І без наукового звання Микола Миколайович являв зразок прекрасного викладача, педагога і наставника. Причому не лише в футболі, де команди під його орудою ставали переможцями міських і республіканських змагань, а у й хокеї з шайбою. Замолоду, до речі, й сам вправно володів ключками обох видів – як у канадському різновиді, так і в бенді. А ще входив до збірної Києва з баскетболу!
Суддівський шлях обрали також його спадкоємці – син і онук. Олександр Балакін (на фото вгорі праворуч, в одній бригаді з батьком) увійшов до когорти провідних арбітрів національних змагань незалежної України, впродовж шести сезонів у Вищій лізі набравши актив із 74 матчів у якості лайнсмена. 37-річний Микола Олександрович Балакін одним із наймолодших серед вітчизняних рефері отримав шеврон ФІФА та продовжує кар’єру в колі представників футбольної Феміди.
Юрій КОРЗАЧЕНКО
