На церемонії підписання угоди між «Динамо» та НСК «Олімпійський» були присутніми багато ветеранів київського клубу. Багато з них здобували на цій арені чимало славних перемог, тому для них повернення на «Олімпійський» – подія знакова. Деякі з них вперше побачили оновлений «Олімпійський». Саме час поділитися враженнями, а також згадати пам’ятні матчі бурхливої футбольної молодості.
Олег БАЗИЛЕВИЧ, нападник «Динамо» 60-х років:
- Вважаю, відбулася знакова подія – «Динамо» повернулося на «Олімпійський». Звичайно, старий стадіон залишиться для мене ріднішим. Але навіть у його нинішньому вигляді, підходячи до поля, відразу згадується, як забив Яшину, як хтось із партнерів віддав хорошу передачу. Тобто шалено красива оболонка відразу наповнюється життям, історія трансформується в сучасність, тут живе її дух, її ніхто не забув.
Який ігровий момент найбільше запам’ятався? Знаю, що вболівальники часто згадують мій гол, який було забито в 1961-му році в «бессарабські» ворота, в яких стояв Лев Яшин. Він у той час користувався величезним авторитетом, тому забитий м’яч став знаковим. А коли пересів на тренерську лаву, безперечно, можу виокремити поєдинок проти «Баварії». Його згадую з певним смутком, адже справа не в тому, що ми тоді перемогли, а в тому, що з цим стадіоном пов’язані наші найкращі матчі.
Заповнити стадіон зараз буде дуже важко. «Динамо» бере на себе величезну відповідальність і має грати з повною віддачею, щоб люди приходили з очікуванням великого дійства. У наш час ми здобували інтерес глядачів рівнем гри команди.
* * *
Євген РУДАКОВ, воротар «Динамо» 60-70-х років:
- Коли дивлюся на цей стадіон, мені, перш за все, згадується матч у складі збірної СРСР проти Іспанії. Ми мало знали про суперника, отримували інформацію лише з преси. А коли вийшли на поле, зрозуміли, що маємо справу із сильним суперником. На трибунах стадіону був аншлаг, нам не хотілося не виправдати надії вболівальників. Для нас було важливо, що матч проходив не в Москві, а в Києві, адже у збірній тоді було відсотків 70 динамівців. Тому ми серйозно налаштувалися та вдало зіграли.
А другий знаковий поєдинок – у Суперкубку проти «Баварії», у складі якої виступали корифеї світового футболу. Ми же на той час на євроарені ще не вигравали нічого серйозного. Тим не менш, це не завадило нам здолати німців із усім їхнім зоряним складом.
Під час матчів «Динамо» на цьому стадіоні мене з трибун підтримувала дружина з дочкою. Але футбольна доля складається не лише з перемог, були й невдалі матчі, в основному, проти московських команд «Спартака» та ЦСКА. З ними завжди було дуже важко.
На сучасному «Олімпійському» я встигнув вийти до чаші стадіону, вид, безперечно, бездоганний. Для футболістів буде справжнім святом грати тут. Шкодую, що мені не довелося виступати на такому красені.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
