- Як ти почуваєшся після реабілітації в Словенії?
- Почуваюся з кожним днем усе краще і краще. Працюю не лише над гомілкостопом, але ще і над загальним тонусом тіла. Займаюся на кардіотренажерах, роблю силові вправи. Але одна справа тренуватися в залі, інша - на полі.
- Які будуть наступні кроки у відновленні?
- Зараз уже потроху бігаю на полі. Якщо не буде больових відчуттів, буду збільшувати навантаження крок за кроком. Але думаю, що все позаду.
- Як підтримуєш ментальне здоров'я?
- Дуже важко морально під час травми, коли ти не можеш грати і допомагати команді. Уже скільки місяців повноцінно не тренувався. У «Динамо» таке вперше, коли я пропускаю стільки ігор. Добре, що мене підтримують друзі, мої близькі. Партнери по команді щодня підбадьорюють мене. Найголовніше в такий період налаштовувати себе на позитив.
- Підбиваючи підсумки сезону, чи можеш ти занести його собі в актив?
- Два місяці тому я сказав би, що для мене це був відмінний сезон. Але ми не виграли чемпіонат і Кубок. Друге місце в чемпіонаті - це не результат для «Динамо». У нас була мета стати чемпіонами України і ми не досягли її. Але загалом ми грали добре, і в Європі теж.
- А в чому тоді причина другого місця в чемпіонаті України?
- Коли грали з «Шахтарем», відчували, що ми сильніші за «гірників». Ми втрачали очки там, де не повинні були цього робити, наприклад, із «Карпатами», де суперники завдали всього пару ударів по наших воротах і забили два голи. А у нас у тому матчі було багато моментів, але вдача була не на нашому боці. У матчі з «Челсі» у нас в атаці грав Денис Гармаш. Ряд динамівців не змогли зіграти через картки, травми. Збіг обставин. У цьому сезоні у нас не було фарту.
- Ти бачиш, як росте команда?
- Звичайно. Я вже в «Динамо» півтора року. Команда у нас молода. Клуб хоче, щоб молоді футболісти грали в першому складі і це дуже добре. Однозначно, у наступному сезоні ми будемо ще сильнішими.
- Хто з молодих гравців помітно прогресував у професійному плані?
- Ще в минулому сезоні Вітя Циганков блискуче себе показав. Але, думаю, найбільший крок уперед зробив Віталій Миколенко. Він не грав так багато минулого сезону. Але коли почав грати, кожен матч був на хорошому рівні. У нього велике майбутнє. Ще потрібно відзначити Євгена Ісаєнка та Дениса Попова. Незважаючи на свої юні роки, вони тренуються з нами і це чудово. Тільки потрібно ретельно працювати та брати приклад із Миколенка, Шапаренка, Циганкова. Усі футболісти викладаються на 100%, залишаються після тренувань, відпрацьовують додатково. Віктор Циганков - справжній професіонал. Він думає тільки про футбол. У нього великі амбіції.
- Хто з молодих гравців найперспективніший на твій погляд?
- Важко сказати, але, думаю, це Віктор Циганков. І він доводить це на полі. Вітя - лідер команди вже два роки. Якщо він зробить правильний крок уперед, то в нього буде світле майбутнє.
- Який найяскравіший момент за сезон можеш виділити?
- Я виділю два - коли забив «Олімпіакосу» в Греції на останніх хвилинах і коли виграли Суперкубок.
- «Динамо» - єдина команда, що не пропустила від «Аякса» в Лізі чемпіонів сезону 2018/2019 вдома... Очікували, що «Аякс» пройде так далеко?
- Звичайно, пам'ятаю ці ігри. Вони контролювали м'яч, а ми за ними бігали. «Аякс» показав, що це хороша команда. І ми бачили, яке чудо вони створили в Лізі чемпіонів. Ми знали, що там є футболісти хорошого рівня, але не думали, що вони так далеко пройдуть. Добре запам'яталися Де Йонг і Тадич. Думаю, вони найкращі в «Аяксі».
- Як ти особисто і команда сприйняли поразку в Лізі Європи від «Челсі»?
- Нам хотілося, щоб суперник був не таким складним, як «Челсі». До того ж, я отримав жовту картку з «Олімпіакосом» і не зміг зіграти. Потім ще захворів, була ангіна, була невдала смуга.
- Як протікає твоє життя за межами поля?
- Дуже люблю гуляти по Києву, особливо по Хрещатику. Це прекрасне місто з великою кількістю пам'яток і хороших ресторанів.
- У тебе дуже гарні стосунки з молодими динамівцями. Чому Колю Шапаренка називаєш «кішкою», а він тебе «собакою»?
- Шапу я люблю (сміється). Він дуже милий і як людина хороша. Він випромінює позитивну енергію. Не знаю, чому кішка. Коли я його побачив уперше, то відразу захотілося так його називати. І футболіст він теж висококласний. А собакою він мене називає, бо де кішка, там і собака, вони завжди поруч (сміється).
- Навесні «Динамо» підписало Де Піну - наскільки легко гравці взаємодіють із ним на полі?
- Він хороший футболіст. Добре, що Карлос прийшов у «Динамо», ще й в потрібний момент. Було дуже багато травмованих футболістів, і потрібно було щось із цим робити. Думаю, він ще залишиться в команді.
- Якою мовою ти спілкуєшся з партнерами по команді?
- Російською. У цьому мені допоміг Томаш Кендзера. А спочатку був мовний мікс - російська, українська, польська, словенська. І це було дуже смішно. Микита Бурда за нами з Кендзьорою стежив із нерозумінням того, що відбувається (сміється).
- У наступному сезоні ми побачимо інше «Динамо»?
- Так. Як мінімум за рахунок того, що відновляться травмовані футболісти. До того ж, молоді футболісти набирають обертів і прогресують.
