Навіть ювіляр, при своїй блискучій пам'яті, не в силах перерахувати футболістів, яким за свою тривалу лікарську діяльність надав допомогу. Скількох у складній ситуації в буквальному сенсі поставив «на ноги», продовживши кар'єру у великому футболі. Незважаючи на всі заслуги та високі державні нагороди, в житті Володимир Ігорович залишається скромною й завжди готовою прийти на допомогу людиною. Але тільки не в тому випадку, коли почув прохання про інтерв'ю офіційному сайту ФК «Динамо» напередодні ювілею. «Я чесно та відповідально виконую свою роботу, це головна відповідь на всі питання. А якщо вам цікаво щось дізнатися про мене, запитайте краще у наших керівників, інших лікарів або футболістів», – тихим голосом відповів Володимир Малюта. Людям, які стільки років у «Динамо», дійсно, є що розповісти про свого колегу, друга, вчителя.
Резо ЧОХОНЕЛІДЗЕ, генеральний директор ФК «Динамо» (Київ):
- Вперше я познайомився з Володимиром Малютою в 1975 році. Тоді київське «Динамо» проходило підготовчий збір на Чорному морі, в Гантіаді, в санаторії «Україна». Поряд тренувалися багато інших команд з усього СРСР, і ось тоді у футбольному середовищі пішли розмови, що до Києва Валерій Лобановський запросив відомого лікаря з Сибіру на прізвище Малюта. Що він, нібито, творить неймовірні речі, про які в той час радянська медицина ще й не знала. А в мене тоді були проблеми з ахілловим сухожиллям, ніяк не міг відновитися, й лікар тбіліського «Динамо», який до цього познайомився з Малютою на медичній конференції в Москві, порадив звернутися до нього. Як зараз пам'ятаю нашу зустріч, здивувала шикарна шевелюра на голові й товсті лінзи в окулярах. Володимир Ігорович оцінив проблему, прописав відновлення, до якого входили вправи на піску, що не практикувалися досі, й за місяць я знову вийшов на футбольне поле,
Наша нова зустріч відбулася в 2007 році. Володимир Малюта великий авторитет у спортивній медицині, його знання та досвід безцінні. Під час перегляду матчу лише після зіткнення футболіста він іноді каже, яка у нього проблема. Такі лікарі не мають віку, він живе своєю роботою, постійно дізнається щось нове, дискутує, спілкується з колегами. Часто звертаються колишні футболісти й за свою допомогу він ні в кого нічого не просить. Його люблять та цінують, в останні роки він живе в Кончі-Заспі, несучи в побут бази спокій. Навіть персонал знає, до кого можна звернутися в разі проблеми. Це лікар із великої літери, і по життю – однолюб. Медицина та «Динамо» назавжди в його серці. Велике щастя, що понад сорок років тому Валерій Лобановський запросив Володимира Малюту до Києва, в успіхах клубу дуже велика і його заслуга.
Леонід БУРЯК, півзахисник «Динамо» 1970-1980 рр.:
- Протягом усього життя, не лише під час ігрової кар'єри, я багато співпрацював із Володимиром Ігоревичем. Як на мене, він опинився та продовжує перебувати на тому місці, де має бути. Це високопрофесійний спеціаліст, який допоміг не одному поколінню динамівських футболістів, дуже якісно виконуючи власні обов'язки. Як зростав клуб, здобуваючи все нові й нові регалії, так підвищував свою кваліфікацію й Володимир Ігоревич.
Із тим поколінням він не міг бути вимогливим. Хто грав у «Динамо», той знає, що в команді все підпорядковано футболістам. Одна з його визначальних рис – це уважність до своїх пацієнтів. Бували у хлопців незначні травми – тільки одружилися, хотілося вдома побути – а він уже о восьмій ранку на порозі будинку з ліками, які потрібно було прийняти з його рук. У нього величезний запас знань, і те, що він досі працює й допомагає цьому поколінню футболістів, зайвий раз свідчить про його високу кваліфікацію.
Я та моя родина з великою повагою ставимося до Володимира Ігоревича, й до цього часу вдаємося до його послуг. Коли є якісь проблеми, їдемо до нього, він дивиться, консультує, лікує. Так, як він знає футболістів, саме динамівських, напевно, не знає жоден спеціаліст. Хотів би привітати його з таким поважним віком, побажати йому благополуччя та щоб наша команда якомога рідше засмучувала його.
Вадим ЄВТУШЕНКО, нападник «Динамо» 1980-х років:
- Познайомитися з Володимиром Ігоревичем мені довелося в 1979 році, коли прийшов до «Динамо». Можу охарактеризувати його як професіонала з великої літери. Будучи лікарем футбольної команди, вже тоді він багато чого вмів та був обізнаним спеціалістом у своїй справі. Навіть не боявся робити міні-операції, що на той час було чимось неймовірним! Навіть зараз, у вже поважному віці, він залишається затребуваним, має важливу функцію у структурі «Динамо». Звичайно, було багато смішних історій, пов'язаних із ним, але зараз не буду їх згадувати, адже ми говоримо про поважну людину (посміхається). Відзначу лише, що всі дуже поважали його в колективі. А інакше не можна було, адже, окрім своїх безпосередніх функцій, пов'язаних із медициною, він також піклувався про здоровий раціон футболістів, робив для нас свіжовичавлені мультивітамінні соки з моркви, капусти, буряка тощо, якими частував після тренувань.
Леонід МИРОНОВ, старший лікар ФК «Динамо» (Київ):
- У листопаді 1975 року я був слухачем курсів підвищення кваліфікації для лікарів клубів 1-ї та 2-ї ліг, а лекції нам читав тоді тільки запрошений до «Динамо» з кемеровського «Кузбасу» лікар Володимир Малюта. Отримана інформація виявилася дуже корисною, ми немов губки вбирали її. Кажу це, бо за радянських часів спортивної медицини як науки взагалі не було, її ніхто не визнавав. Єдиний факультет спортивної медицини на всю величезну країну був в естонському місті Тарту, але потрапити до нього вчитися простій людині було неможливо. З того часу минуло багато часу, ми неодноразово з Володимиром Ігоровичем перетиналися, особливо часто у 80-му році, коли київський СКА, в якому я тоді працював, проводив тренування на базі в Кончі-Заспі. У нас було інтенсивне спілкування з Малютою та Берковським. За радянських часів Володимир Ігорович був родоначальником футбольної медицини, він перший, хто втілив у життя різні новаторські ідеї, які до цього застосовувалися в авіаційно-космічній медицині та інших закритих системах. Він це все активно застосовував, експериментував. Чудовий лікар із наукової роботи, кандидат наук із хірургії. За радянських часів ні в чому не поступався спортивним лікарям із Москви, де традиційно збиралися кращі з кращих. І зараз Малюта дуже активний у своїй роботі, допомагає всім нам, будучи наставником. Він настільки талановитий у своєму вдосконаленні, що знаннями навіть у вузьких напрямках міг дати фору будь-якому професору університету. Намагався знаходити істину в будь-якій проблемі, ніколи не зупинявся на половині шляху. Так склалося, що весь свій талант та енергію Володимир Малюта спрямував для медико-біологічного забезпечення команди «Динамо» Київ. Вважаю, клубу дуже пощастило, що такий професіонал та чудова людина все своє життя присвятив «Динамо». Щиро вітаю з ювілеєм, довгих років життя та творчості, дорогий Володимире Ігоровичу!
Copyright © FC Dynamo Kyiv
