Володимир Безсонов:
- Перш за все, хочу подякувати тим, хто організував Матч пам'яті, а також уболівальникам, які прийшли на цей матч пам'яті наших друзів.
Андрій Баль був універсальним гравцем, як на футбольному полі, так і в житті. Ті футбольні якості, якими Андрій володів, відомі всім, щоб у цьому переконатися, достатньо побачити його знаменитий гол у ворота бразильської збірної. Він грав скрізь – і на лівому фланзі, і на правому, як в обороні, так і в середині поля, і в нападі. І скрізь грав на відмінно. Таким самим він був і тренером, коли передавав свій досвід молодим хлопцям. Він був душею колективу, випромінював сміх, гумор. Чудова людина, прекрасний сім'янин, люблячий чоловік. У нього залишилася прекрасна сім'я – дружина та син.
У мене в мобільному телефоні досі Андрій Баль стоїть на першому місці, й коли хтось дзвонить, я кидаюся до телефону, до цього часу думаю, що це він, а потім згадую, що його вже немає.
Ми пам'ятаємо багато перемог за участі цих хлопців, і вони назавжди залишаться в наших серцях. Ми завжди будемо їх пам'ятати, можливо, будемо щороку проводити ці матчі, щоб молодь, яка сьогодні тут знаходиться, наслідувала їхній хороший приклад, і традиції київського «Динамо» тривали вічно. А хлопцям вічна пам'ять, ми їх ніколи не забудемо.
Олег Протасов:
- Я думаю, всі із задоволенням відгукнулися на запрошення взяти участь у матчі пам'яті. Ми не могли не бути сьогодні тут. Дякую вболівальникам, які заповнили трибуни стадіону, чесно кажучи, ми не очікували, що їх збереться стільки. Напевно, й погожа, сонячна погода сьогодні посміхалася на честь хлопців, які пішли від нас. І ми всі знову зустрілися. Шкода, що вже без них, але це життя, люди будуть, як і раніше, любити футбол. Ми втратили наших хлопців дуже рано, але так вирішила доля, наспіхом відібравши їх від нас. Давайте дивитися вперед, будемо згадувати тих, хто пішов, вони все своє життя прожили у футболі, й ми зобов'язані робити те ж саме – продовжувати жити заради футболу, допомагати, як можемо.
Присутні змішані почуття, тому що ми зустрічаємося різними поколіннями. Хлопці, які пішли, об'єднали нас, адже Андрій Баль був старшим за Гусіна та Белькевича. Тож, сьогодні на поле вийшли обидві команди – й молодші, й старші. Це історія «Динамо». Дуже шкода, що ми зустрілися із сумного приводу. Але я впевнений, що будуть у нас і хороші, веселі приводи.
Дмитро Михайленко:
- На запрошення зіграти в матчі пам'яті я, звичайно ж, відгукнувся одразу. Такі зустрічі мають бути. Ви же бачили, скільки людей прийшли сьогодні на стадіон. Не кожен матч Прем'єр-ліги збирає стільки вболівальників. Я знав, що люди прийдуть, але такої кількості глядачів, чесно кажучи, навряд чи хтось очікував. Це показник того, що зустріч відбулася не дарма. Шкода, що привід для зустрічі сумний. Будемо сподіватися, що ми будемо збиратися з приводу більш радісних подій у майбутньому.
Життя йде, життя триває. Підростають нові покоління футболістів. Сьогодні поруч із ветеранами грав діючий футболіст Олег Гусєв, вийшов на поле Андрій Гусін-молодший. У нього є всі шанси в подальшому перейти до команди U-21. Хлопець талановитий, працелюбний. Йому потрібно терпіння та необхідно додавати, а так у нього все є.
Василь Кардаш:
- Із Андрієм Гусіним мене пов'язує більше 20 років дружби – ми разом починали грати ще у Львові. Потім наші шляхи на певний час розійшлися, а знову зустрілися ми з ним уже тут, у Києві, дуже здружилися та товаришували досі. Андрій був дуже надійним другом, і ця надійність передавалася й на полі. Все, чого він досяг, він домігся завдяки своїй працездатності. У Андрія чудова сім'я. У нього залишилася дружина та троє прекрасних дітей, один із них – футболіст-початківець – Андрій Гусін-молодший. Сподіваюся й вірю, що він буде продовжувачем славетного прізвища Андрія Гусіна. Важко говорити, але, справді, життя так складається, що йдуть найкращі. Нехай земля їм буде пухом, а від нас – вічна пам'ять.
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
