Перша половина сезону в «Динамо-2» суттєво відрізнялася від становища інших команд першої ліги. Передусім, календарем. Коли всі інші команди першості грали дев’ятий тур, динамівці лише розпочинали свій шлях цього сезону.
Причина загальновідома – переможний чемпіонат Європи, який пройшов у липні. Задіяна в ньому була мало не половина команди, не кажучи вже про головного тренера. Тож підготовка до сезону була не такою, як зазвичай.
Безсумнівно, свої наслідки залишив і феєричний чемпіонат Європи. Ці наслідки могли бути як позитивними, так і негативними. З одного боку, – патріотичне піднесення, а з іншого – фізична виснаженість. Хоча більшість із чемпіонів Європи покинули склад. Насамперед, це лідери – Коркішко, Гармаш, Петров, яких перевели ближче до першої команди. Проте, це були не єдині втрати – Дмитро Єременко відбув до Луцька, Чепілов – до Болгарії. Ще два ключові гравці «Динамо-2» зразка минулого сезону – Андрій Варанков та Денис Бойко – вирушили в оренду до «Оболоні». До речі, обидва просто відмінно проявили себе у вищому дивізіоні. Бойко одразу увійшов до числа найкращих воротарів УПЛ, а Варанков за перше півріччя став найкращим бомбардиром «пивоварів», забивши п’ять м’ячів. Для порівняння: за два повні сезони в першій лізі білоруський форвард забив усього дев’ять м’ячів.
Філософія існування «Динамо-2» полягає в тому, що кожного року команда втрачає своїх лідерів, які йдуть «на підвищення», і кожного року тренерам доводиться збирати новий колектив, ґрунтуючись, в основному, на випускниках академії. Ще одна специфіка роботи в «Динамо-2» – вік гравців. Найстарший тут – колись перспективний Олег Герасим’юк, 1986 року народження. Досвідчених гравців же немає в принципі. Зіграв дві гри Олег Допілка, який кілька років тому вважався основним гравцем першого складу «Динамо», але він ще влітку вирушив до Кривого Рога.
Затримка на старті сезону на місяць змусила проводити восени по два поєдинки в тиждень. Не треба пояснювати, що для молоді таке навантаження є нелегким. Тому слід віддати належне тренерському штабу, –попри всі несприятливі фактори, «Динамо-2» провело півріччя майже без спадів. Єдиним провалом була гостьова гра проти ПФК «Севастополь», яка завершилася нищівною поразкою – 0:5. Але все-таки не слід забувати, що кримчани – лідери чемпіонату.
Сильною стороною «Динамо-2» були домашні ігри. З 23 очок 18 здобуті саме в рідних стінах. І це зважаючи на те, що вболівальників збирається максимум 300, а якщо ще й гостьовий сектор заповнений, то домашня гра динамівців не відрізняється від виїзної. Але, як бачимо, саме на своїй базі в Кончі-Заспі молоді динамівці грають значно впевненіше.
Наразі «Динамо-2» посідає дев’яте місце –це середина таблиці. При цьому в молодих динамівців є ще матч у запасі, і, здобували перемогу, команда підніметься на шосту сходинку. Хоча, звісно, це місце для команди такого типу не є показником. Головне – кількість гравців, які закріпилися в першій команді «Динамо», чи хоча б у будь-якій іншій команді УПЛ.
А зараз пройдемося по персоналіях.
Воротарі
Упродовж першого кола на посту №1 було троє воротарів. І така кількість голкіперів – не дивина, тренерам треба було переглянути у справі якнайбільше виконавців. Першим номером команди вважається Артем Кічак. Цей воротар із прекрасними антропометричними даними вже давно захищає ворота «Динамо-2» і ніяк не може піднятися вище. До того ж, минулий сезон він переважно сидів у запасі – основним був нинішній «пивовар» Денис Бойко. Кічак додав у порівнянні з минулим роком, став упевненіше грати на виходах, тому, думаю, Артем не довго перебуватиме в першій лізі. Як і вся команда, він провалив матч у Севастополі і був навіть замінений після трьох пропущених м’ячів.
Другим воротарем команди вважається Артур Рудько. Його дебют припав на цей сезон, і особисто я від Рудька поки що не в захваті. Артур нерідко помилявся у відверто нескладних ситуаціях. Залишає бажати кращого його вміння грати ногами – кілька разів він невдалим прийомом м’яча організовував справжню «пожежу» біля своїх володінь.
Третім голкіпером номінально є Павло Поштаренко, в активі якого одна неповна гра. Дебют Павла в «Динамо-2» припав на дуже невдалий матч. Його випустили замість Кічака в сумнозвісному двобої проти «Севастополя», на той час динамівці вже «горіли» 0:3. Поштаренко отримав ще два голи, і після цього в рамці поки що не з’являвся.
Захисники
У цій ланці зібрані найдосвідченіші гравці. Звісно, якщо про футболістів, яким 20, можна говорити «досвідчені». Новак, Родина, Парцванія, Кушніров, Люлька, Бутенін – усі ці захисники вже не перший рік грають пліч-о-пліч у «Динамо»-2. Зіграність, щоправда, не допомагає динамівцям надійно оборонятися. За 15 матчів було пропущено 21 м’яч, це 12-й результат у першій лізі. Найкращим захисником був, однозначно, Тємур Парцванія. Чесно кажучи, я передбачав, що під час кадрової кризи в ланці захисту в основі «Динамо» Газзаєв переведе в першу команду саме Парцванію. Але Валерій Георгійович зробив ставку на Євгена Хачериді, й не прогадав. Парцванія, відмінно відігравши на євро, продовжував демонструвати надійну гру й у першій лізі. Непогано проявив себе й Євген Новак, тим паче, що він став капітаном команди, а це зобов’язує. Новак однаково надійно грає як у центрі захисту, так і на фланзі. Євген, до речі, провів кожен матч цього сезону без замін. Дуже здивуюся, якщо наступний сезон він знову почне в «Динамо-2».
Півзахисники
Лінія півзахисту, на мою думку, найсильніша в команді. Беззаперечний лідер – Сергій Рибалка. Цей талановитий півзахисник прийшов у «Динамо» два роки тому з харківського «Арсеналу» і, здається, досяг уже всього, чого можна досягти в «Динамо-2». Наразі він головний диригент атак команди. Виступаючи на позиції атакуючого хавбека, Рибалка, втім, став кращим бомбардиром команди. Та не одним Сергієм сильна середня лінія «Динамо-2». Відмінно проявляє себе на фланзі півзахисту ще зовсім юний Владислав Калитвинцев. На протилежній «бровці» діє Олег Герасим’юк, який свого часу не зміг закріпитися в першій команді. Зазвичай виокремлюється Євген Морозенко – дуже технічний гравець, який теж здебільшого грає на фланзі. Морозенко був би беззаперечним лідером колективу, якби не травми та проблеми з витривалістю. У розпорядженні тренерського штабу також є ще два півзахисники, які проводять перший рік у дорослому футболі, – Артем Щедрий та Дмитро Рижук. У діях Щедрого зазвичай багато метушні, зайвих рухів, хоча потенціал помітний. Рижук – опорний півзахисник. Не кожен матч проводить вдало, наявний брак, але, знов-таки, вимагати чогось більшого від цих молодих гравців не варто.
Нападники
Важко однозначно оцінити лінію нападу за перше коло. Улітку «Динамо-2» втратило свого головного бомбардира Дмитра Коркішка, а його функції так на себе ніхто й не взяв. На щастя, відмінно вписався у колектив Володимир Коваль, для якого це перший сезон на такому рівні. Вже в першій грі Коваль оформив дубль у ворота «Геліоса», у другому турі додав ще один м’яч у ворота ФК «Львова», але потім здав, і до кінця півріччя забив тільки два м’ячі. Пару Ковалю в тандемі форвардів по черзі складали Гриппа, Шевчук, Малин. На трьох вони забили лише два м’ячі – обидва на рахунку Малина. Хоча той же Шевчук ніколи не був чистим форвардом – він більше фланговий гравець, те ж саме можна сказати й про Гриппу. Михайло Малин у порівнянні з минулим сезоном, на жаль, не додав. Так, технічний, швидкий форвард, але при зустрічах з фізично сильними опонентами він зазвичай поступається. Хай би там що, але коли на рахунку нападників забитих м’ячів менше, ніж у гравців півзахисту, то це красномовно свідчить про невисокий клас форвардів.
Отже, попри певні незручності у зв’язку з графіком матчів та суттєвими змінами у складі, перше коло гравці та тренерський штаб можуть сміливо заносити собі в актив. Команда посідає місце в середині таблиці, а за вдалої гри в другому колі може поборотися й за першу п’ятірку. Звісно, за умови, що хребет команди буде збережений до весни.
* * *
Юрій КАЛИТВИНЦЕВ: «Не варто було очікувати дива»
«Динамо-2» дещо незвично для вболівальників посідає після першого кола лише дев’яте місце. Втім, не радіти тому, що середній вік команди не сягає й 19 років і під опікою Калитвинцева й Литовченка не було жодного легіонера, не можна. До того ж, команда залишила після себе досить непогані спогади, адже намагалася грати на своєму максимумі кожну гру.
Інша справа, що максимум у неї поки що не той – не обросли ще кістки м’язами в хлопців, як казав футбольний класик про брак досвіду в молодих виконавців. Про перспективи юнаків і підсумки першого кола погодився розповісти Юрій Калитвинцев.
– Недавно саме в інтерв’ю нашій газеті ви говорили, що переросли рівень дубля «Динамо» та юнацької збірної України. В «Динамо-2» ви, до того ж, працюєте в тандемі з Геннадієм Литовченком. Це, мабуть, ще одна проблема для вас?
– Яка тут може бути проблема, якщо ми вже три роки працюємо разом? А щодо тих моїх слів, то це справді так. Я обов’язково робитиму висновки і щось вирішуватиму (нагадаю, що в передноворічному інтерв’ю Юрій Миколайович сказав, що переріс рівень «Динамо-2», але жодних конкретних пропозицій поки що до нього не надходило. – Авт.).
– Коментуючи підсумки першого кола та його дострокове закінчення, ви заявили, що прикро зараз йти у вимушену відпустку, адже команда лише зігралася й незабаром мали прийти хороші результати. З іншого боку, в команди з’явилося більше часу, аби підготуватись до змагань. Можна чекати від «Динамо-2» лише прогресу з початком другого кола?
– Сподіваюсь, що так воно й буде, адже хлопці вже зрозуміли наші принципи, й кожен знає, що від нього вимагають на полі. До того ж, ми вже не один день з ними працюємо, тому, думаю, хоча б маленькими кроками, але ми будемо рухатись вперед.
– Чим ви й Геннадій Литовченко залишилися незадоволені після першого кола?
– Мені дуже важко в чомусь докоряти підопічних, адже велика група гравців тільки-но перейшла з дитячого футболу в дорослий. І одразу в першу лігу. Та можу вам сказати відверто, я чекав гіршого. Звісно, в першому колі могли виступити й краще, але все поки що йде за планом. Не варто було очікувати дива, адже потрібен час, аби адаптуватися в дорослому футболі.
– Мабуть, найнеприємнішою згадкою першого кола є поразка від ПФК «Севастополь» з рахунком 0:5?
– Зовсім ні! У нас тоді з різних причин не було великої кількості гравців, а тих, хто був, ми навіть не всіх на ім’я знали! Хлопці вийшли й зіграли на своєму рівні, хай і не на максимальному й невисокому. Звісно, рахунок 0:5 – це занадто, але ми навіть на нічию не заслужили в тому матчі.
– Можливо, після цієї поразки ви почали якось інакше оцінювати силу своїх гравців, чи ця поразка була просто непорозумінням?
– Ні, ми що очікували, те й побачили на футбольному полі. Тому жодних кардинальних змін не було. Та гра закінчилась цілком логічним результатом, хоча, повторюсь, рахунок міг бути й меншим. Утім, 0:3 суті б не змінило. Нічого страшного не сталося, тому не варто робити такий акцент на тому матчі. Одразу зробили висновки й рухаємося тільки вперед.
– Ви бачили ПФК «Севастополь» на власні очі. Команда готова, щоб грати в прем’єр-лізі?
– Можу лише сказати, що команда дуже цікава, думаюча, віддає перевагу атакувальному футболу А готова чи ні – сказати не можу.
– У ваших підопічних буде досить насичене друге коло, втім, ви заявили, що для динамівської молоді кожна гра – свято. Це й справді так, чи певною мірою жарт?
– Я це говорив цілком серйозно. Краще грати вдвічі частіше, ніж тренуватися двічі на день. Тому свят у нас буде в другому колі значно більше. А як вони будуть для нас закінчуватись – побачимо згодом.
– Артем Кичак, говорячи про підсумки першого кола, вважає, що «Динамо-2» нікому не поступалося за грою. А ви як вважаєте, адже результат не досить вдалий – лише дев’яте місце?
– Якщо не брати до уваги гру проти ПФК «Севастополь», яка є винятком, то ми показали десь кращу, десь гіршу гру, але я згодний з Артемом. Причиною програних ігор зазвичай були власні помилки через брак досвіду і майстерності. Але ми справді пристойно виглядали впродовж першого кола. У нас підібрався хороший, боєздатний колектив, в якого попереду я бачу непогані перспективи.
– До речі, щодо браку досвіду: важко працювати з однією із наймолодших команд серед всіх професійних в Європі, адже середній вік гравців «Динамо-2» не перевищує 19 років?
– Важко. Адже хлопці часто не знають, здавалося б, простих й елементарних речей. Їм постійно доводиться все розповідати в подробицях. Але коли бачиш результат цієї важкої праці, то стає приємно на душі. Втім, повірте, в нашого тренерського колективу дуже багато роботи, яку не повинні виконувати наставники команд майстрів-професіоналів.
– Неодноразово чув від одного колишнього «динамівця», що ваш тренерський тандем не часто ставить у склад Владислава Калитвинцева, який вже нібито готовий до рівня першої ліги, через етичні міркування з огляду на інших гравців. Ви відчуваєте певний дискомфорт у цьому плані?
– Владислав – син тренера Калитвинцева лише вдома, а в розташуванні клубу він такий самий, як і всі, незалежно від прізвища. Хоча в цьому сезоні Влад відіграв чимало ігор. Він ще дуже юний (хлопець 1993 року народження й відіграв у першому колі дев’ять неповних ігор. – Авт.), тому як тільки ми бачимо, що він заслуговує грати – він грає. Якщо ж знижує до себе вимоги – ні.
– Тепер щодо воротарської позиції: Артем Кичак виходив на поле часто – 10 разів. Утім, і Рудьку ви дали змогу пограти. У кого з них, на вашу думку, кращі шанси стати в майбутньому класним голкіпером?
– У нас два голкіпера однакові за класом. Починав грати частіше Артем, але потім і Рудько чимало грав, тому з початком другого кола все може бути навпаки. Перспективи в них справді чудові, адже, окрім того, що вони обоє талановиті, в них ще й здорова конкуренція існує. Тому, мабуть, цифри тут недоречні, бо вони однаково хороші воротарі.
– У «Динамо-2» немає жодного легіонера. Натомість, під керівництвом Мунтяна в молодіжному складі грають Теміле й Суарес. Тобто, це не принципово для «Динамо», якщо говорити про молодь?
– Зовсім ні, адже, скажімо, в другому колі ті ж Теміле й Суарес можуть грати за дубль під моїм з Литовченком керівництвом. Це просто так вийшло, що зараз у нас лише українці в складі.
– А яка з команд у структурі «Динамо» вища за рангом – «Динамо-2» чи молодіжний склад під керівництвом Мунтяна?
– Це неетичне запитання. Я на нього не відповідатиму.
– Ну, скажімо, якщо добре себе проявить хтось із гравців вашої команди, то його відправлять на підвищення до Мунтяна в молодіжну команду?
– Скажу лише, що в дубля й молодіжного складу завдання однакове – щоб футболісти зростали до рівня першої команди.
– Найвища оцінка дій тренера молоді – коли він делегує футболістів до першої команди. Особливо з приходом Газзаєва ви з Литовченком і Мунтяном робите це постійно. В чому секрет? Це курс Валерія Георгійовича?
– Це заслуга Мунтяна, Литовченка й Калитвинцева.
– За які місця в другому колі боротимуться ваші підопічні?
– Турнірних завдань ми перед гравцями не ставимо. Відштовхуємось від їхнього юного віку, а пріоритетним є інше: найважливіша гра – наступна.
Газета "Український футбол"
