Ці зустрічі вже давно стали традиційними та проводяться двічі на рік - напередодні новорічних та різдвяних свят, а також наприкінці квітня, у день чергової річниці трагедії або суміжний із ним.
Цього року зустріч відбулася не 26-го квітня, в день трагедії, а 27-го, адже вчора «Динамо» проводило півфінальний матч Кубка України. І самі діти, які зібралися в залі, привітали динамівців із виходом до фіналу турніру.
А на зустріч прийшли гравці першої команди Зураб Очигава та Роман Яремчук, які ще вчора гостювали в Миколаєві та здобули право зіграти у фіналі національного Кубка, а також головний тренер команди Сергій Ребров.
Компанію їм склав легендарний та титулований динамівець, голова ГО «Ветерани ФК «Динамо» Київ» Володимир Федорович Мунтян. Саме він першим звернувся до гостей:
- Це непроста дата, скорботна, до того ж цьогоріч вона випала на поминальний тиждень. 31 рік тому, коли сталася ця подія, київське «Динамо» грало у фіналі Кубка Кубків, перемігши «Атлетико». Знаменне досягнення, яке, втім, було затьмарене цією трагедією. Ми повинні пам'ятати про тих, кого з нами немає. На щастя, динамівські традиції були й залишаються, і ось уже 24-й рік ми раді зустрічам із вами. Всі ми важко переживали цю трагедію. Хочеться побажати вам міцного здоров'я, терпіння та мирного неба над головою.
Далі слово взяв Сергій Ребров:
- У той момент ніхто з нас не відчував масштабів цієї трагедії, хоч ми й розуміли, що щось погане сталося. Я щороку приходжу на зустріч із вами, і як тільки Матвій Борисович подзвонить, де би я не був, я намагаюся знайти на це час. Я прирівнюю цю трагедію до трагедії, яку несе в собі війна, тому що тут теж постраждали невинні люди. Ми повинні пам'ятати про загиблих та допомагати людям, які постраждали від цієї страшної трагедії. Я дуже радий, що президент нашого клубу ставиться до цього з розумінням, він кожного року приходить сам або передає вам подарунки.
Також хочу відзначити та подякувати Матвію Борисовичу, який постійно думає про вас. Раніше ми зустрічалися частіше, я міг приїхати й перед Новим роком. Цього року в грудні, якщо буде можливість, я із задоволенням приїду. Я радий, що клуб, у якому я працюю, в якому я прожив практично все життя, піклується про вас та допомагає вам. Добре, що сьогодні прийшли й молоді люди, які не застали цієї трагедії, але вони знають про неї, знають, що це теж частина історії нашої країни, і ми всі разом повинні шанувати та допомагати тим людям, які постраждали від цієї трагедії й сьогодні зібралися у цьому залі.
Потім ведучий зустрічі Олександр Липенко передав слово представникам нинішнього покоління футболістів «Динамо», молодим Зурабу Очигаві та Роману Яремчуку, які, до речі, вчора грали з перших хвилин у Миколаєві.
Роман Яремчук:
- Коли сталася ця трагедія, я ще не народився. Але ще у школі нам розповідали про масштаби цієї катастрофи, ми дуже серйозно ставимося до неї та, як можемо, намагаємося підтримати людей, які постраждали від її наслідків. Хочеться побажати тим людям, які пережили цю трагедію, терпіння, здоров'я та більше позитивних емоцій.
Зураб Очигава:
- Про Чорнобильську трагедію я вперше дізнався зі слів мами. Тоді вже всі знали про масштаби того, що сталося. Хочу подякувати всім, хто рятував нас від усіх наслідків того, що сталося, й побажати здоров'я тим, хто постраждав від цієї катастрофи. Нехай у них буде все добре, й вони завжди залишаються такими ж сильними духом.
Слова підтримки постраждалим від аварії на ЧАЕС висловили й ті, хто турбується про цих людей та організовує подібні зустрічі. Першою виступив Матвій Борисович Заміховський, завдяки ініціативі якого ці зустрічі регулярно проводяться у стінах динамівського будинку:
- У цьому залі сьогодні зібралося багато людей, але я згадую той час, коли в нас було не 137 гостей, а триста. Пам'ятаю, як усе починалося в 1994 році, коли до Ігоря Михайловича звернулися з проханням допомогти дітям, і він до цього дуже добре поставився. На Львівській площі тоді зібралася невелика група дітей, 15 або 20. І з цього почалася традиція, утворився фонд, з того часу почалася наша з вами дружба. І дуже добре, що стільки років ми продовжуємо організовувати ці зустрічі, й сподіваюся, що ніколи не прийде той час, коли ми не будемо зустрічатися. Дай Бог вам та вашим дітям здоров'я, й щоб у нас із вами все було добре.
Роза Альбертівна Ластовенко, благодійна організація «Родина»:
- Велика подяка клубу за те, що ми змогли зустрітися цього дня. «Динамо» у 1986 році грало так, що, незважаючи на всі ці події, його матчі дивилися в різних кінцях країни, вболівали та переживали, не знаючи про масштаби трагедії. Це стосувалося й нас, молодих людей, які не знали, що сталося, але розуміли, що сталося щось страшне. Сьогодні серед нас є люди, які зіткнулися з наслідками цієї трагедії і в той момент, і пізніше. З нами сьогодні тут Любов Олексіївна Сінькович, ініціатор та засновник організації «Квіти полину». Потім і ми створили благодійну організацію «Родина» за підтримки Матвія Борисовича та футбольного клубу «Динамо». Сьогодні кожен із нас стикається з іншою масштабною трагедією - війною, яка тягне за собою смерті людей. У цей нелегкий час ми вдячні клубу «Динамо» за ті сили, які ви нам надаєте, аби боротися з усіма негараздами. Ми навчилися боротися та долати проблеми, й ми їх переможемо.
Олег Липкань, благодійна організація «Квіти полину»:
- Це катастрофа світового масштабу, через яку постраждало дуже багато людей. Деякі з них присутні у цьому залі. Але ми всі, й ті, хто не постраждав, це переживали. Це трагедія для всіх, і ми всі це пам'ятаємо. Потрібно продовжувати жити та прагнути до кращого, незважаючи на всі проблеми. Ми не опускаємо руки, й у цьому питанні нам завжди допомагав футбольний клуб «Динамо» Київ. Я би сказав «золотий» клуб, у якому дійсно від щирого серця допомагають нужденним. З яких би питань до них не зверталися, у клубі завжди намагалися допомогти. Величезна вам подяка та низький уклін за все, що ви робите для нас.
Після теплих слів та спілкування всі гості отримали подарунки від ФК «Динамо».
Copyright © FC Dynamo Kyiv
