Домашнє вогнище ПСЖ, нашого першого суперника на груповому етапі Ліги чемпіонів безумовно, заслуговує на особливу увагу. Ця арена непересічна і з архітектурної точки зору, і є вагомою частинкою європейської футбольної історії. «Парк де Пренс» був свідком безлічі видатних футбольних матчів. Тут в 1960 році піднімав над головою Кубок Європи київський динамівець Юрій Войнов, а через 12 років забивав перші голи після реконструкції ще один легендарний гравець «біло-синіх» Олег Блохін...
Від принців до простолюдинів
Історія цього стадіону почалася ще в кінці ХІХ сторіччя. Збудований він був 18 липня 1897 року неподалік від Булонського лісу. У той час спортивний майданчик мав велотрек навколо поля і трьохтисячні трибуни з невеликим навісом над центральною частиною. Тоді «Парк де Пренс» був велодромом. Він, до речі, так і називався «Стад-Велодром Парк де Пренс». Другу частину його назви, яка дожила до наших днів, можна перекласти як Парк Принців. Справа в тому, що у ХVІІІ сторіччі (ще за часів монархії) в тій місцевості, де надалі побудували стадіон (а тоді Булонський ліс і його околиці знаходилися за межею Парижа), часто любили відпочивати, полювати і здійснювати прогулянки король Франції та принци . Власне, звідси й назва місцевості та стадіону.
До речі, по сусідству з територією стадіону розмістився ще один знаковий об'єкт у світі спорту - корти знаменитого тенісного турніру Ролан Гаррос. Він же - відкритий чемпіонат Франції з тенісу, він же - один з чотирьох турнірів Великого шолома.
Повертаючись до стадіону, велотрек навколо поля на «Стад-Велодром Парк де Пренс» використовувався анітрохи не рідше, ніж саме поле. Наприклад, тут регулярно проходили кільцеві вело і мотогонки. А, починаючи з 1903 року (коли мсьє Анрі Дегранж була організована найзнаменитіша і найпрестижніша велогонка в світі - Тур де Франс), саме на «Парк де Пренс» проходив фініш "Великої петлі". Тривало це аж до 1967 року, після чого фініш Тур де Франс перекочував на інший паризький велодром.
Також «Парк де Пренс» із самого початку був традиційним місцем для проведення регбійних матчів. І ця особливість у стадіону залишається до нинішнього часу. Великий запас простору між кордоном поля і трибунами за воротами цьому сприяє. Таким чином, зміна регбійної розмітки на футбольну, а разом з нею і заміна регбійних воріт на "нормальні", тут звичне явище.
Досить сказати, що перший футбольний матч на цьому стадіоні був проведений пізніше, ніж регбійний. Але, все ж, нас «Парк де Пренс» цікавить як футбольний стадіон, тому його регбійне минуле пропустимо.
Масштабні зміни
Після того як на стадіоні почала проводити ігри збірна Франції, з'явилася потреба в збільшенні кількості глядацьких місць. В результаті, ще до Першої світової війни, місткість арени зросла до 10 000 глядачів. А коли Париж отримав право на проведення літніх Олімпійських ігор 1924 року, «Парк де Пренс» було знову реконструйовано. Його місткість збільшили вдвічі. Але головною ареною тієї Олімпіади стадіону стати не судилося. Через розбіжності між муніципальною владою і урядом Франції головним стадіон Олімпіади став «Стад Олімпік Ів-дю-Маноір» (фр. Stade Olympique Yves-du-Manoir).
Наступна реконструкція на «Парк де Пренс» чекала в 1932 році. Вона була масштабною та істотно змінила вигляд стадіону. Тепер він вже мав великі трибуни по всьому своєму контуру. Місткість їх склала 45 000. Обидві центральні трибуни мали широкий навіс над глядацькими місцями. Велотрек навколо поля залишився, але був дещо видозмінений.
Першим футбольним матчем на оновленому стадіоні стала товариська гра 9 жовтня 1932 року, проведена між паризьким клубом «Ред Стар» і «Атлетіко Більбао». На грі були присутні більше 10 тис. глядачів. Матч завершився з рахунком 4:2. У наступні роки на «Парк де Пренс» щотижня проходило по кілька матчів за участю різних паризьких клубів.
Взимку стадіон не рідко перетворювали на тимчасовий каток.
Світове визнання
У 1938 році «Парк де Пренс» став одним зі стадіонів, на якому пройшов футбольний мундіаль. Тут було зіграно три гри: два матчі 1/8 фіналу Німеччина - Швейцарія (перша гра завершилася в нічию 1-1, тому була перегравана) і півфінальний матч чемпіонату Угорщина - Швеція (5-1).
У 1948 році цей стадіон увійшов і в історію французького телебачення. Під час проведення чергового фінішу велогонки Тур де Франс, звідси було організовано першу в країні пряму телетрансляцію.
Через чотири роки 26 березня 1952-го на «Парк де Пренс» встановили штучне освітлення (загалом 186 прожекторів). Тепер ігри можна було проводити і у вечірній час. Зроблено це було напередодні фінального матчу Латинського кубку (один з перших єврокубкових клубних турнірів, що проводиться між федераціями Франції, Італії, Іспанії та Португалії). Фінал цього єврокубка на «Парк де Пренс» розігрувався двічі. У фінальному матчі 1952 року зустрічалися «Барселона» та «Ніцца». Гра завершилася перемогою каталонців 1:0. Вдруге фінал Латинського кубка на «Парк де Пренс» проходив у 1955 році. У вирішальному протистоянні зустрічалися «Реал» і «Реймс». І знову перемогу здобув іспанський гранд. На грі були присутні 39 000 глядачів.
Після цього Латинський кубок ще розігрувався двічі (у 1956 і 1957 роках), але був безнадійно приречений на зникнення. Адже вже в наступному (тобто, в сезоні 1955/56) стартував найбільш відомий клубний турнір в Європі - Кубок європейських чемпіонів.
Перший фінал КЄЧ довірили саме стадіону «Парк де Пренс». І історія повторилася. Як і рік тому, у фінальному матчі на поле цього ж стадіону вийшли «Реал» і «Реймс». І знову перемогу святкували лос бланкос, рахунок матчу 4:3.
Минуло кілька років і трапився перший в історії Європи континентальний чемпіонат між національними збірними. Як усі ми добре знаємо, Євро-60 виграла збірна СРСР. І головним стадіоном цього чемпіонату (складався з чотирьох ігор: двох півфіналів, матчу за третє місце та фіналу) став саме Парк де Пренс. Він прийняв півфінальний матч господарів турніру французів з югославами (рахунок 4:5), а потім і фінальний поєдинок СРСР - Югославія (2:1).
До фундаменту, а потім...
А вже в 1967 році Парк де Пренс був змушений поступитися місцем іншому соціально важливому інфраструктурному об'єкту Парижа - кільцевій автодорозі. Стадіон знесли і буквально на його місці проклали широку багатосмужну автостраду.
Деякий час подальша доля стадіону залишалася неясною. Існувала ймовірність того, що він міг залишитися стадіоном, який безповоротно зник. Але французька громадськість (і в тому числі засоби масової інформації) не дала цьому статися. Вона вимагала знайти компромісне рішення і відродити стадіон, який вже став до того моменту історичним.
Почалась напружена робота над проектуванням нового «Пак де Преса». Тепер вже проектувався не просто стадіон високого рівня, який був так необхідний і Франції, і Парижу зокрема. Проектувався цілий архітектурний ансамбль, що включав у себе і рішення, які стосувались кільцевої автомагістралі. І все це на дуже обмеженому просторі.
У 1969 році такий проект був готовий, і він був дійсно складним. Архітектором нової арени став француз Роджер Таіліберт. Будівництво нового стадіону на старому місці велося до 1972 року і обійшлося в 150 млн. франків.
В решті решт, новий «Парк де Пренс» отримав той зовнішній вигляд, з яким він дожив і до наших днів. Фасад стадіону виконаний в дуже оригінальному, ні на що не схожому стилі. З одного боку - це величезна важка конструкція поєднана залізобетонними перегородками. З іншого - еліпсоподібна форма, витончені архітектурні лінії і тонке «пір'я» по всьому фасаду. Безумовно, це будова свого часу, але навіть зараз вона вельми вражає своєю монументальністю.
Стадіон має двоярусні трибуни і дах, яка на 100 відсотків закриває глядацькі місця від негоди. Дах тут не є якоюсь окремою конструкцією, як це часто буває. На «Парк де Пренс» він являє собою природне продовження ребристого фасаду, що перетікає на верхню частину стадіону. Повністю бетонний дах був би надто важким, тому виконаний він з легких перекриттів, вбудованих між бетонних ребер. Для вечірнього освітлення поля в дах було вмонтовано 172 прожектори. Загальна місткість нової арени склала 49 700 глядачів.
Що стосується кільцевої дороги, то стадіон побудований буквально над нею. Зроблено це наступним чином. Ділянка широкого шосе, що проходить там, була взята в тунель. А вже над тунелем, і, відповідно, над дорогою, був побудований стадіон. У підсумку новий «Парк де Пренс» стоїть на старому місці, а в декількох метрах під ним (під Східною і частково під Північною трибуною) проходить бульвар Периферик, по якому здійснюється інтенсивний автомобільний рух.
Стадіон, звичайно ж, відповідав усім найвищим вимогам, які могли висунути до європейських стадіонів того часу. Єдиними недоліками можна вважати відсутність нормальної парковки на території стадіону і досить велику відстань до поля від трибун за воротами.
Початок нового життя, покладений Блохіним
Офіційне відкриття оновленого «Парк де Пренс» відбулось 25 травня 1972 року матчем олімпійських збірних Франції та СРСР. Це був відбірковий матч на мюнхенську Олімпіаду. І перемогу в ньому здобула радянська збірна з рахунком 1:3 (дубль на рахунку Олега Блохіна).
Тим часом, шляхом об'єднання клубів «Стад Сен-Жермен» і ФК «Париж», вже був створений новий клуб «Парі Сен-Жермен» (який, до речі, в 2010 році відсвяткував своє сорокаріччя). Для ПСЖ цей стадіон згодом і стане домашнім. Ну а також і для збірної Франції, для якої «Парк де Пренс» буде основним домашнім стадіоном аж до будівництва в 1998 році 80-тисячного «Стад де Франс» (фр. Stade de France).
Навесні 1975 року, вперше в своєму новому втіленні та вдруге в історії, «Парк де Пренс» прийняв фінал Кубка європейських чемпіонів. Фінальний матч «Баварія» - «Лідс», який завершився перемогою німців 2:0.
Приймав цей стадіон і третій для себе фінал Кубка європейських чемпіонів. Сталося це в 1981 році. Чемпіонський кубок звідси вивіз «Ліверпуль», обігравши у фіналі «Реал» 1:0.
Остання реконструкція на стадіоні пройшла в 2002 році та носила косметичний характер. На сьогоднішній день місткість «Парк де Пренс» складає 45 713 глядачів. В цілому стадіон де в чому застарів (у порівнянні з найкращими європейськими стадіонами). Але це, по-перше, відносно, а по-друге, тимчасово. Справа в тому, що на даний момент арена знаходиться в стадії проектування і очікування нової та вельми масштабної реконструкції. Після того як Франція виграла право на проведення Євро-2016, парижанами ведеться розробка проекту, згідно з яким місткість стадіону збільшиться до 54 453. Здійснити це планують за рахунок опускання поля на шість метрів вниз і "підтягування" трибун ближче до нього. У такому випадку доведеться подовжувати і дах. Є також концептуальний проект, згідно з яким дах закриватиметься.
Але це поки в майбутньому. А на даний момент «Парк де Пренс» являє собою затишний великий стадіон, який має в своєму розпорядженні всі необхідні атрибути європейської футбольної арени (наприклад, клубний фірмовий магазин ПСЖ, сучасний конференц-зал, два кольорові відео-табло, належні умови для проведення телетрансляцій, фінтнесс-центр, ресторани і т.д.).
Тут регулярно проводяться різного роду заходи, як конференції чи концерти. Тут, як і раніше, виношують великі амбіції та плани на майбутнє. Тут, як і раніше, грає найближчий суперник київського «Динамо» «Парі Сен-Жермен».
Місткість: 45713 глядачів
Освітлення: 1 650 люкс
Ярусів: 2
Розмір поля: 105х68 м
Дах: 100% глядацьких місць
Рік побудови: 1972 р.
Остання реконструкція: 2002 р.
* з використанням матеріалів sportoboz.ru
