Із 9-го до 12-го травня тринадцятирічні підопічні Юрія Єськіна та Павла Нєвєрова боролися за перемогу серед 72-х команд, що брали участь у турнірі.
- Цей турнір неофіційно навіть називають малим чемпіонатом світу, оскільки на ньому було представлено дуже багато збірних, зокрема, Білорусі, Ізраїлю, Хорватії, Німеччини, Бельгії та навіть Гаїті, - розповів наставник нашої команди Юрій Єськін. - Усі 72 команди були розподілені на вісім зон по 9 учасниць у кожній. Організація була просто грандіозною. На попередньому етапі відбулися ігри в зонах – це вісім матчів із скороченим регламентом два тайми по 12 хвилин. У перший день ми зіграли чотири матчі, у другий – два, а в третій – три.
Основними суперниками в нашій групі стали бразильська «Вілла-Нова Пассо», «Серветт» (Женева, Швейцарія), академічна група «Бристоль 29», а також кілька французьких команд. У підсумку, швейцарців ми перемогли 2:0, «Бристоль 29» – 1:0, бразильців переграли з рахунком 2:0, і таким чином, пройшли до фінальної стадії. Також зазначу, що в попередній частині ми несподівано втратили кілька очок із другорядними французькими командами, коли грали не на основному, а на другорядному полі. Зате святкували перемоги над фаворитами змагань, які претендували на вихід із групи. Для того, щоб посісти перше місце, нам не вистачило одного забитого м'яча для кращої різниці з «Серветтом».
У підсумку, з другого місця ми вийшли до 1/8 фіналу, де на нас чекало московське «Динамо», яке посіло у своїй групі перше місце. Росіян ми також переграли 2:0, потрапивши до вісімки найсильніших команд, за якими визначався рівень турніру, в якому можно було блискуче себе перевірити. Після цього в чвертьфіналі зустрілися з «Олімпіком» із Ліона, й виявилися сильнішими за нього, вигравши з мінімальним рахунком 1:0.
А в півфіналі жереб звів нас із бельгійським «Андерлехтом», майбутнім переможцем турніру, який, до речі, був тріумфатором змагань і минулого року. Так сталося, що ми поступилися 0:3. До цього моменту ми вже були фізично виснаженими, й хоча раніше не пропускали, ця гра склалася для нас невдало. На перших хвилинах грубо помилився наш захисник, і ми отримали швидкий гол. А специфіка цих матчів така, що той, хто забив першим, отримує певну перевагу, оскільки часу на те, щоб виправити становище, дуже мало. Через ще одну помилку захисника в центральній зоні наприкінці першої 12-хвилинки отримали ще один м'яч та відігратися вже не спромоглися.
Таким чином, ми мали грати за третє місце з французьким «Сент-Етьєном», але регламентом турніру такий матч не було передбачено. Відбувся лише фінал, в якому «Андерлехт» переміг французький «Ренн» 2:0. Щоб визначити бронзового призера, рахували коефіцієнт за попередніми іграми за кількістю перемог тощо. За цим показником організатори визначили нас на третє місце.
Загалом ми привезли три кубки – за друге місце у групі, участь у півфіналі та за третє місце за підсумками всього турніру. Також найкращим бомбардиром нашої команди став півзахисник Станіслав Сорокін, на його рахунку шість голів.
Підбиваючи підсумки, можу сказати, що «бронзу» на такому турнірі можна вважати успіхом. До цього краще виступала лише динамівська команда 1994-го року народження, яка свого часу виграла цей турнір. Напевно, краще ми зіграти не могли, враховуючи високу інтенсивність турніру та обмеженість із вибором складу, також між іграми було мало часу для відновлення, та й далека дорога вплинула. Загалом же французи приймали нас дуже добре, хлопці жили в сім'ях. Повертаючись додому, ми також провели три ночі в автобусі, але відстоювалися у столицях – Берліні, Парижі, Празі, тож для хлопців поїздка мала й пізнавальний характер. Ну а найяскравіші враження, безумовно, залишило відвідування Діснейленду.
www.fcdynamo.kiev.ua
