Підопічні Валерія Кінашенка та Віталія Хмельницького були сповнені рішучості взяти реванш за торішню прикру поразку від харків'ян. Відзначимо, що цей поєдинок через перебір жовтих карток пропускав Сергій Косовський.
Цього разу ініціативою з перших хвилин спробували заволодіти суперники киян. Перший удар по воротах завдав Ігнатенко – було небезпечно, але трохи неточно. Динамівці ледь не відповіли виходом віч-на-віч Мочуляка, але передача з глибини поля виявилася занадто сильною, і воротар виявився першим на м'ячі.
Перші 10 хвилин вийшли активними. За цей час, мабуть, найреальніший момент мав Ренат Мочуляк, який промчав із м'ячем до воріт, обіграв захисника та пробив – воротар парирував удар, але влучив у Євгена Смирного, атака продовжилася, м'яч певний час метушився у штрафному майданчику, але у ворота так і не влучив.
До середини тайму динамівці повністю облаштувалися біля воріт «Металіста» й загрожували ним доволі регулярно. Небезпечні удари виходили у Данила Лісового, Владислава Апостолюка, Богдана Винниченка, але хлопцям або трохи не вистачало влучності, або впевнено діяв воротар. Лісовий також відзначився ефектним стрімким проходом, коли він увірвався до штрафного майданчика трохи лівіше центру, обіграв на шляху двох захисників, але, на жаль, далеко відпустив від себе м'яча. Довелося вступати у гру й Вадиму Санжаревському, коли після подачі з флангу головою з кількох метрів пробивав Колюжний, а незабаром метрів із 11-ти по центру Суханинський. Але вже за кілька хвилин останній виправився: Ігнатенко подав штрафний із лівого флангу, і він, краще за всіх зорієнтувавшись у штрафному майданчику, головою переправив м'яча до сітки.
Весь другий тайм наша команда не відходила від воріт харків'ян. Ледь розпочалася друга половина зустрічі, динамівці розіграли чудову атаку, в завершальній стадії якої відмінно спрацювала зв'язка Лісовій – Смирний. Перший на швидкості пробіг лівим флангом і навісив до штрафного майданчика, а другий завершував передачу головою, але воротар у стрибку кінчиками пальців все ж зміг витягнути м'яча з-під поперечини. Відразу здалося, що м'ячу вже нема куди летіти, окрім як до сітки воріт, після потужного удару Винниченка, але на його шляху якимось незбагненним чином знову опинився воротар! Незабаром Шарило пасом запустив лівим краєм Лісового, той знову обіграв двох суперників, але поспішив пробити – і м'яч пролетів над поперечиною.
Ще один відмінний небезпечний прохід вдався все тому ж Шарилу, але і цього разу воротар був на місці. Після подачі з кутового Смирному не вистачило зовсім трохи, щоб замкнути дальню стійку. Знову Лісовий із кількох метрів влучив у воротаря! Цих моментів, мабуть, могло б вистачити матчів на п'ять, але для перемоги в сьогоднішньому поєдинку виявилося недостатньо.
Таким чином, показавши хорошу гру, динамівці залишилися без медалей у фінальному турнірі ДЮФЛУ (U-15).
Щоправда, без індівідульної нагороди представник команди не залишився. Найкращим гравцем турніру було визнано нападника «Динамо» Данила Лісового.
Валерій КІНАШЕНКО (післяматчевий коментар):
- Почути, що ми показали непогану гру на турнірі, від фахівців, які спостерігали з боку, – приємний для нас комплімент. Команда, справді, виглядала непогано, але такого тотального невезіння я ще не бачив. М'яч не йшов у ворота, коли це було потрібно, коли, здавалося, що летіти йому вже нема куди – ані в цій грі, ані з «Шахтарем», ані з запорізьким «Металургом». Лише з BRW-ВІК забили. Не пощастило й коли «Шахтар» вирвав перемогу в «Металурга» на останніх хвилинах. А моменти біля наших воріт не суперники створили, а ми привезли їх собі самі.
За великим рахунком, претензій до команди в мене немає. Все, що ми планували, хлопці виконали, а тактичні схеми, які готували на цей турнір, реалізували, все працювало, як потрібно. Єдине, повторюся, кілька людей за рівнем своєї майстерності не дотягують до більшості основних гравців. Враховуючи, що футбол – це комбінаційний вид спорту, дуже важлива взаємодія. Якщо людина не розуміє, що їй потрібно робити в тій чи іншій ситуації або не може це виконати технічно, зрозуміло, що відбирати м'яча доводиться потім всій команді. Хлопці, яких ми взяли, перспективні, інша справа, що дуже повільно зростає футбольна майстерність. Але така робота дитячого тренера – потрібно терпіти й чекати. Не зрозуміло, що краще – досягти результату за поганої грі або поставити хорошу гру, але не досягти результату. Золота середина, це коли збігається перше й друге.
Також справа в психології хлопців, які на цьому рівні поки не можуть тримати удар. Визначаючи план на сьогоднішню гру, ми виходили з того, що вчора витратили дуже багато зусиль, щоб переграти BRW-ВІК. До останньої хвилини залишався шанс посісти перше місце. Ми задіяли основних гравців, а «Металіст» учора випустив усіх, хто мало грав або не потрапляв до складу, адже їм було достатньо взяти лише одне очко. І сьогодні харків'яни виглядали свіжішими. Нам довелося грати тим же складом, за винятком Косовського, який є дуже важливою ланкою в нашій команді, і Гайдука, в якого була серйозна травма. Якось вдалося його відновити, й на характері він зіграв другий тайм. Він – капітан команди, і його поява додала позитивного запалу.
Загалом, гадаю, четверте місце не відображає справжнього стану сил, хоча, потрібно віддати належне «Металісту» – це дуже хороша команда, за своєю грою вона ще минулого року сподобалася. У ній добре поєднується й тактичне вміння, й технічна готовність футболістів, і хлопці в них фактурні. Загалом, грали рівні команди. Враховуючи наш фізичний стан, в першому таймі ми намагалися зіграти на контратаках – були передумови для взяття воріт, але не вистачило майстерності. А з середини другого тайму в нас уже не було виходу, тому останні 20 хвилин потрібно було пресингувати, адже яка різниця, як програвати. Я вдячний хлопцям, розумію, як їм було важко після синтетики знову вийти на в'язке поле. Нічого не залишається, будемо працювати.
За відсутності травмованого Ярослава Гайдука, функції капітана команди виконував захисник Артем Ярмоленко. Він і прокоментував матч за третє місце з «Металістом»:
- На матч ми налаштовувалися серйозно, дуже хотіли перемогти, довести, що ми сильніші, але трохи не дотиснули суперника. Звичайно, на турнірі довелося зіткнутися з певними труднощами, адже в Києві, у своїй зоні, ми не зустрічаємося з командами такого рівня, які були тут. Безперечно, сьогодні нам було важче відіграватися. Ми знову перейшли на натуральний газон після вчорашньої синтетики. На зеленій траві грати набагато краще та приємніше, адже на штучному газоні й спина боліти починає, і зв'язки можуть «полетіти».
Очевидно, що тут команди набагато сильніші, недарма це фінальна стадія ДЮФЛ, де зібрані найкращі. Та й нервова напруга вища, відповідальність велика. Якщо щось піде не так, можна пропустити необов'язковий гол, а перелаштуватися потім дуже складно. Важко сказати, в чому саме ми сьогодні поступилися «Металісту», напевно, всі вже втомилися, все ж таки проводимо четвертий матч за п'ять днів, та й не звикли ми до такого тиску, в матчах чемпіонату він набагато менше відчувається. Що стосується капітанської пов'язки, мені вже доводилося бувати капітаном, коли Гайдук пропустив два місяці через травму, тож певний досвід у цьому плані в мене вже є.
Після матчу тренер сказав, що докладно розбирати ігри будемо вже в Києві. Взагалі, прикро, що ми відпустили «Шахтар», «Металург», не змогли вийти до фіналу...
Фінальний турнір ДЮФЛ (U-15). Матч за 3-є місце
29.06.2013. Верхнє поле стадіону «Україна». 100 глядачів
«Металіст» – «Динамо» – 1:0 (1:0)
«Металіст»: 1. Онуфрійчук, 14. Малиновський, 5. Гудзь (к), 25. Скаржинський, 4. Сулаєв, 7. Колюжний, 16. Суханинський, 21. Дехтяренко, 11. Ігнатенко, 27. Алексеєв (6. Мазун, 62), 23. Єсип (24. Бейтлінг, 68).
НЗ: 12. Герасименко, 9. Сергієнко, 10. Суровикін, 22. Фесик, 19. Осауленко.
«Динамо»: 1. Санжаревський, 4. Гамула (2. Гайдук, 36), 16. Мазур, 20. Ярмоленко (к), 6. Арутюнян, 8. Бабан, 5. Смирний, 3. Апостолюк (15. Шпирка, 63), 24. Винниченко, 19. Мочуляк (11. Шарило, 36), 10. Лісовий.
НЗ: 30. Макарчук, 25. Ледньов, 14. Зубков.
Гол: Суханинський (28).
www.fcdynamo.kiev.ua
