Після поразки від литовського «Екранаса» динамівці не горіли бажанням давати інтерв'ю. Але все ж таки розповісти про невдачу погодилися Артем Сухоцький, Артем Бутенін і Сергій Шевчук.
Артем СУХОЦЬКИЙ, захисник «Динамо-2»:
- Звичайно, ми дуже засмутилися, що не виграли сьогодні, оскільки дуже хотіли перемогти, тим паче, що до фіналу залишалося зовсім небагато. Спочатку перед нами стояло завдання вийти з групи, потім, коли ми дізналися суперників краще, зрозуміли, що можна проходити далі.
- Але «Екранас» виявився сильнішим?
- Так, вони більш організовані, досвідчені і старші за нас. Хоча в перші хвилини це було менш помітно, але потім стало важче. Можливо, позначилася втома, адже напередодні ми проводили матч. Важкий графік дає про себе знати, та і на штучному покритті дуже важко грати й дихати.
- Пропущений гол – результат втрати концентрації?
- Напевно. Підсвідомо хлопці вже думали про пенальті. Наприкінці матчу ми грали без центру поля, і могли забити як ми, так і суперник. Просто литовцям пощастило більше.
- Серія пенальті була б більш справедливим результатом?
- Звичайно, але ще чесніше було б, якщо б ми виграли.
- До одинадцятиметрових ударів готувалися?
- Ні, ми збиралися все вирішити в основний час, але не вдалося. Хто би бив у разі потреби? Гадаю, Юрій Миколайович запитав би у хлопців, хто готовий. Міг би і я пробити, хотів би, принаймні.
- Які плани після повернення до Києва?
- Поки нам про це нічого не казали. У манежі проходить турнір Макарова, тому тренуватися нема де. Гадаю, нам дадуть кілька днів відпочинку, а потім приступимо до планової підготовки.
- Чим турнір запам'ятався для тебе особисто?
- У перших матчах я виходив на заміну, в останніх двох грав повністю, можу сказати, що здобув великий досвід, тим паче, що я вже давно не грав зі старшими хлопцями, а, в основному, з однолітками за молодіжний склад.
- У Москві раніше доводилося бувати?
- Одного разу, ще в Академії, коли ми приїжджали грати зі «Спартаком». Тоді теж програли, тому місто нефартове (посміхається).
* * *
Артем БУТЕНІН, півзахисник «Динамо-2»:
- Звичайно, ми засмутилися через поразку, до Києва ще не хочеться. За такої гри, яку ми показували в групі, мали проходити далі. Але доля розпорядилася так, що ми пропустили на останніх секундах, хоча могли ще й відігратися, не пощастило.
- Перед грою з «Екранасом» ви могли бачити другий тайм матчу «Актобе» - «Дніпро». Придивлялися до можливого суперника?
- Ні, ми про нього навіть не думали, для нас головним був поєдинок проти «Екранаса», а вже потім готувалися б до наступних.
- Втома вже накопичилася?
- Є трохи, як і в решти всіх команд, адже всі в рівних умовах. Не сказав би, що литовці були сильнішими, можливо, просто ми виглядали слабкішими. Результат міг би бути зовсім іншим.
- Здалося, що в першому таймі команди побоювались припуститися помилки…
- Так, ми придивлялися один до одного, пізніше стало помітно плюси і мінуси кожного. Про пенальті не думали, намагалися забити в основний час і не пропустити, але не склалося.
- Що тренер сказав після матчу з литовцями?
- Подякував за гру, за хороше ставлення, сказав, що і надалі будемо отримувати з цього турніру користь і виправляти припущені помилки.
- Які враження повезеш з Москви?
- Турнір, звичайно, хороший. Команди непогані, було б непогано проводити щось подібне в Україні, гадаю, це пішло б на користь розвитку футболу в інших країнах.
* * *
Сергій ШЕВЧУК, нападник «Динамо-2»:
- У порівнянні з попередніми суперниками, здалося, що литовці набагато сильніші, навіть захисники грали щільніше, тому нам сьогодні було важко. Крім того, на полі СК «Олімпійський» висока трава, і дуже втомлюються ноги, можливо, тому, фізично ми виглядали слабкішими за суперника. Та і втома накопичилася, напевно, позначилося те, що в нас ігри щодня.
- На матч плей-оф налаштовувалися по-іншому, ніж на поєдинки групового етапу?
- Тільки перед стартовим свистком у роздягальні відчував хвилювання і серце частіше стукало, але з виходом на поле воно минуло. Якщо чесно, я на 100% був упевнений, що ми пройдемо далі.
- Наприкінці гри вже чекали на серію пенальті?
- Так, мене замінили, я сидів на лавці і думав, що арбітр ось-ось дасть фінальний свисток. Дуже прикро, що все так сталося.
- Для тебе це перший Кубок Співдружності?
- Так, радує, що ми пограли з непоганими командами, було цікаво, і, гадаю, вище за рівнем, ніж турнір Макарова. Безумовно, ще хотілося залишитися в Москві, я навіть батькам сказав, що повернуся до Києва 25-го січня, а тут таке (посміхається).
Світлана Полякова, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ), з Москви (Росія)
