Віктор ЧАНОВ (воротар)
- Увесь 85-й рік я не грав. Михайло Михайлов нормально стояв. «Динамо» стало чемпіоном. Мені було 26. Я прийшов до Валерія Васильовича та попросив відпустити мене до «Шахтаря». На що він мені сказав: «Ти рано себе ховаєш». Я почав працювати з раннього ранку до пізнього вечора. Добре працював!У 86-му перед чвертьфінальною грою на Кубок Кубків із віденським «Рапідом» я зібрав у сумку теплі речі, щоб сидіти в запасі. Несподівано чую, що Валерій Васильович випускає мене в основному складі. Мудрий був чоловік. Окрилений, ти починаєш грати краще, намагаєшся не підвести тренера, тому що він тобі довіряє. Ну як, скажіть, після цього можна було б не зіграти, як треба, у фіналі проти «Атлетико»?
Олег КУЗНЕЦОВ (захисник)
- Скажу, коли виграли Кубок Кубків, це була, напевно, радість лише для Києва та для України. У Союзі нашу перемогу сприйняли доволі стримано. Прилітаємо до Москви після фіналу, а в аеропорту нас зустрічають лише дві людини зі Спорткомітету СРСР. Ніхто не приховував: було протистояння України та Росії, Києва та Москви, київського «Динамо» та московського «Спартака». От якщо б якась московська команда виграла Кубок Кубків, тріумф був би всесоюзного масштабу.
Сергій БАЛТАЧА (захисник)
- Моя участь у зустрічі викликала сумнів: за кілька місяців до того я порвав сухожилля на п'ятці, мав лягати «під ніж». Потрібно було вирішувати: або операція та розуміння, що більше у поєдинку такого рівня не зіграю, або ризик із усвідомленням того, що, в разі чого, назавжди піду зі спорту або навіть стану інвалідом. Про цю ситуацію знали всі: партнери, Валерій Лобановський, клубні лікарі. Я все ж таки вийшов, відігравши непогано (мадридці не організували жодної по-справжньому небезпечної атаки), утім, ще до перерви попросив заміну. Мексиканський мундіаль довелося пропустити, але я не шкодував.
Василь РАЦ (півзахисник)
- Запорука нашого успіху була у згуртованості. Ми відчували, що в нас є підтримка, є мудрий тренер, який усе нам пояснював, до слів якого ми дуже серйозно ставилися. Валерій Васильович нам сказав, що якби не було нас, то не було б і його такого, а якщо б не було його, то не було б і нас.
Олександр ЗАВАРОВ (півзахисник)
- Це потім уже, після матчу, подумалося: «Ай да молодці, виграли!», адже ми вийшли на поле та просто грали у футбол. Ця важка праця приносила нам задоволення, тому що був результат. Я вдячний хлопцям, своїм партнерам, за те, що вони допомогли мені розкритися (як і я, напевно, комусь у цьому допоміг).
Олег БЛОХІН (нападник)
- У Франції, коли ми приїхали, нас більше питали не про футбол, а чи не заряджені ми якимись частинками та ще чимось. А коли ми вже виграли, сказали, що ми «завдяки» Чорнобилю так бігали. Можливо, це зараз смішно, а тоді це зовсім не смішно було.
Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ (головний тренер)
- Перед зустріччю ми були впевнені лише в тому, що покажемо хорошу гру. У таких матчах результат планувати практично неможливо. Ми знали, що іспанці жорстко обороняються та вміло контратакують, а тому ставили перед командою завдання переграти суперника в тактиці та, не поступаючись йому в жорсткості, перевершити його у швидкості й узгодженості колективних дій. Загалом план гри команда виконала, хоча не було використано багато можливостей забити ще більше, ніж нам це вдалося.
Copyright © 2016 FC Dynamo Kyiv
