- Звичайно, ми скучили за Лігою чемпіонів, всі хлопці давно на це чекали. Нарешті, в цьому році вдалося потрапити до групового етапу. Але, звичайно, не можна так грати, як ми сьогодні. Із такою грою нам нема чого робити ані в Донецьку, ані в груповому етапі Ліги чемпіонів.
- Чому сьогодні «Динамо» більшу частину часу грало в обороні?
- Можливо, команда трохи втомилася, але, безумовно, це не виправдання. Майже всі наші футболісти грали в захисті. У нас був відчутний запас у рахунку після першого матчу – 3:1, й ми грали від оборони.
- Можливо, не варто було грати за рахунком?
- Звичайно, не варто було. Потрібно було атакувати, контратакувати, грати у відкритий футбол. Не заграватися, звичайно, але так, як ми грали сьогодні, – це катастрофа.
- Чи здригнулося серце, коли пропустили другий гол?
- Так, після цього до завершення матчу залишалося хвилин 12, і ми знову відійшли в оборону, почали відбиватися, а в них проходили передачі вперед. Лише коли Браун одного м'яча відіграв, трохи відлягло, але все одно, в разі, якщо б "Борусія" забила третій, він нам гарантував лише додатковий час. Слава Богу, що все добре для нас склалося.
- А що сталося в моменті, коли ви зрізали м'яча у власні ворота?
- Не те, щоб я хотів вибити м'яча, просто в них пішла передача з флангу, гравець зачепив м'яча, й він влучив мені прямо в голову, я навіть не встиг зреагувати й щось зробити. Якщо б він не торкнувся м'яча, я би його спокійно вибив.
- Ви пропускали попередні три єврокубкові матчі, напевно, більше за інших чекали на цей поєдинок?
- Звичайно, дуже хотілося, нарешті, зіграти, й у чемпіонаті, й у Лізі чемпіонів.
- Завтра із нетерпінням будете стежити за жеребкуванням?
- Чесно кажучи, навіть стежити не буду. Хто випаде – рано чи пізно й так дізнаюся. Переваг у мене немає, хто попадеться, той і попадеться.
Світлана Полякова
