Про це і не тільки Євген розповів кореспонденту офіційного сайту «Динамо»:
- Що відчуваєте, забивши свій дебютний м'яч у Прем'єр-лізі?
- Сказати, що я дуже задоволений – нічого не сказати. Це неймовірно приємне відчуття, адже я вже давно не забивав, в тому числі й у 1-й лізі за «Динамо-2». Та до того ж ще й гол вийшов досить красивим.
- Чи задоволені, що тренер Вас знову повернув до центру поля?
- Звичайно. На цій позиції я почуваю себе комфортніше, як у своїй тарілці, і можу принести найбільшу користь. Хоча, в інтересах команди готовий зіграти на будь-якій позиції, куди б тренер мене не поставив.
- Але м'яч Ви забили якраз після того, як був замінений Допілка, і Ви змістилися на лівий фланг захисту...
- З тих пір пройшло всього пару хвилин, і я ще не встиг перелаштуватися з гри в середині поля на лівий фланг і освоїтися в захисті. В результаті, вдало підключився до атаки і забив м'яч.
- Чи можна сказати, що це був переломний момент у матчі, адже «Металург» довгий час самовіддано захищався?
- Мені здається, переломним все-таки був другий гол, а перший просто додав нам упевненості та рішучості. Ми стали менше нервувати, переживати за результат, почали грати спокійніше. Все-таки, матч із запорізьким «Металургом» був для нас якщо не вирішальним, то дуже важливим із точки зору турнірної таблиці. Він додав оптимізму та гарного настрою перед подальшими матчами.
- Чому, незважаючи на гол та активну гру в другому таймі, у Олександра Севідова були до Вас претензії у перерві?
- Претензії були до всієї команди, і я з ним повністю згоден. Дійсно, перший тайм ми провалили, не грали у свій футбол, багато чого не виходило, зокрема, не могли налагодити звичні командні взаємодії. Словом, гра вийшла сумбурною. А в перерві тренер нас підбадьорив, ми мобілізувалися, і другий тайм провели значно краще, він був повною протилежністю першому.
- Після двох гольових передач у минулому матчі Ви викликали великий інтерес з боку ЗМІ. Як ставитеся до підвищеної уваги?
- Намагаюся не надавати цьому великого значення. Перш за все, я займаюся своєю справою, граю у футбол і зосереджую увагу лише на тому, як принести своїй команді якомога більше користі. Так само роблять й інші наші футболісти. У матчі з «Таврією» я зміг віддати дві гольові передачі, дай Бог, щоб у наступному поєдинку це вдалося зробити комусь із партнерів. Адже головне, щоб команда перемагала, набирала очки і залишилася в Прем'єр-лізі.
- В останніх трьох матчах Ви виводите команду на поле з капітанською пов'язкою, що трохи незвично для орендованого футболіста. Як ставитеся до такої довіри з боку партнерів та тренерів?
- Для мене це підвищена відповідальність, і я серйозно ставлюся до цієї ролі. Розумію, що потрібно проявляти капітанські, лідерські якості, вести команду за собою, підтримувати хлопців у важку хвилину, підбадьорювати їх. А ще капітан повинен брати на себе ініціативу і відповідальність, приймати важливі рішення на футбольному полі. Ну і забивати м'ячі теж (посміхається). Не можу сказати, що у мене добре виходить усе з вищесказаного, але я намагаюся справлятися з цими обов'язками і не підводити команду.
- Завдяки успішній грі проти «Таврії» Вас було включено до збірної туру. Чи стежите за подібними рейтингами?
- Мені про це сказали хлопці з команди. Безумовно, таке визнання приємне. У найближчих матчах буду намагатися не зупинятися на досягнутому і не опускатися нижче певної планки.
- А ще фахівці помітили, що в тому матчі Ви сім разів йшли в обведення, і всі сім успішно!
- Можна і так сказати. Крім того, я грав на позиції, яка вимагає цього. Моїм завданням було загострювати гру, атакувати, віддавати гольові передачі.
- Олександр Севідов сказав, що якщо Макаренко дійсно був найкращим у минулому матчі на позиції в центрі поля, то він буде продовжувати використовувати ваші сильні сторони. І на підтвердження своїх слів знову випустив вас на цю позицію. Це дозволяє сподіватися, що тепер так буде постійно?
- Мені б цього хотілося. У захисті я не можу діяти настільки ж активно, оскільки, насамперед, повинен обороняти свої ворота і тільки при можливості підключатися до атак. А на позиції в центрі поля, під нападниками можна відходити назад не так глибоко, а більше допомагати попереду. Там виходить розкрити свої якості.
- Які Ваші плани на найближче майбутнє?
- Зараз для мене найголовніше добре закінчити чемпіонат в Ужгороді, завоювати з командою якомога більше перемог і поліпшити сформовану ситуацію. Я шалено хочу, щоб «Говерла» залишилася в елітному дивізіоні, команда, дійсно, на це заслуговує. І шанси для цього є. Ми втратили багато очок у матчах, коли були зобов'язані перемагати, але замість цього грали внічию або програвали. Але попереду у нас ігри з прямими конкурентами за виживання, і все в наших руках.
- Влітку закінчується термін вашої оренди в «Говерлі». Після цього плануєте завойовувати місце в основі «Динамо»?
- Я завжди говорив і повторю ще раз, що «Динамо» – мій рідний клуб. У мене ще діє контракт і звичайно, я повернуся до Києва. А далі буде вирішувати керівництво і тренерський штаб, зокрема, те, в якій команді мені тренуватися і грати. Безумовно, хотілося б отримати шанс у першій команді, зайве говорити про те, що це моя мрія ще з дитинства. Буду продовжувати робити все, що зможу, щоб заслужити його.
www.fcdynamo.kiev.ua
