У січні 2001-го трансфер талановитого півоборонця Флорина Черната з бухарестського до київського "Динамо" викликав чималий резонанс. У Румунії знову підняли проблему відтоку з країни перспективної молоді, тоді як український гранд поповнив лави гравцем, за яким пильнували провідні клуби Старого cвіту. З того часу Чернат лише епізодично демонстрував притаманний високий рівень, так і не зумівши вибороти постійне місце у складі динамівців.
- Відверто кажучи, не шкодую, що доля занесла мене до Києва, - бере слово динамівець. - Наприкінці 2000 року навіть не уявляв, з клубом якого гатунку уклав контракт. Мені було відомо про постійні виступи киян у Лізі чемпіонів, багаторічну переможну серію в чемпіонаті країни, і більше нічого. Нині, ознайомившись з традиціями та історією, сподіваюся, що вписав нехай не яскраву, але помітну сторінку в майже вісімдесятирічний клубний літопис. Розумію, що на мене покладали набагато більші надії і дуже шкодую, що не всі з них зумів виправдати. Але попереду новий футбольний рік. Сподіваюся, для "Динамо" він буде ліпшим за попередні, а вагомий внесок для цього доведеться зробити і мені.
- Не втрачаєш надії повернути лідерство в команді, як це було 2002 року?
- То був чудовий сезон, без сумнівів, найкращий з усіх проведених мною за "Динамо". Тоді нам не вистачило дещиці для виходу до наступного раунду Ліги чемпіонів. Якби не епідемія травм, до другого групового турніру вийшли б ми та "Ювентус". Принаймні, за рівнем гри така підсумкова розстановка команд була б логічнішою... Але краще це залишити історії і готуватися до нових перемог.
- У Румунії в шістдесяти матчах ти відзначився сім разів, тоді як за аналогічної кількості поєдинків за "Динамо" майже втричі більше. Став більше уваги приділяти атаці?
- У бухарестському "Динамо" переважно грав на позиції лівого півоборонця, а в київській команді тренери випускають "під нападником". У центрі поля більший діапазон дій, чимало місця для маневрів. Аби грати в біло-блакитній футболці, треба бути справжнім універсалом. Не має значення, яка в тебе номінальна позиція: якщо, наприклад, оборонець прилучився до атаки, то він має робити це не гірше за нападника. Це ж стосується і дій гравців атаки в обороні. У київській команді в мене більше слушних моментів, тож чому їх не використовувати?
- Згадай найкращий матч за київське "Динамо".
- Без сумніву, це два поєдинки проти "Левськи" в квалі-фікації Ліги чемпіонів. Тоді чудово грала вся команда, але саме мої два м'ячі вивели команду до групового турніру. У мене є добірка відеокасет з найкращими матчами за київське та бухарестське "Динамо", "Отелул", молодіжну та національну збірні Румунії. Вищезгадані дуелі з болгарами посідають перші сходинки у символічному списку. Сподіваюся, цього року мені вдасться суттєво оновити колекцію.
- З чуток Інтернету: тебе хочуть бачити в своїх лавах чимало провідних клубів Європи. Не знаєш, звідки "ростуть ноги" у цих "новин"?
- Для мене це також загадка. Інколи, заходячи у "павутиння", викидаю на пальцях, до якого клубу мене цього разу продадуть. Я неодноразово казав, яка для мене честь грати у київському "Динамо". Виступати в цій команді - найвища мрія у кар'єрі професіонального футболіста і дуже неприємно бачити, як анонімні джерела "сватають" Черната до італійських чи бельгійських клубів. Я про це також дізнаюся з преси. Пам'ятаю, 2001 року, за кілька місяців до переїзду в Україну, агент казав про інтерес до моєї персони з боку голландського "Аякса" та німецького "Байєрна". Але пропозиція киян виявилася цікавішою, тож усі інші варіанти автоматично відпали. Після цього, підкреслюю, ніяких конкретних пропозицій до мене не надходило.
- У Румунії стежать за виступами в "Динамо"?
- Ще й як! Ледве не щодня телефонують журналісти, розпитують про новини. Були й кумедні випадки. Нещодавно по румунському телебаченню пройшла інформація, що ми з Тиберіу Гіоане нібито взяли українське громадянство і висловили бажання виступати за команду Олега Блохіна. Телевізійники зв'язалися з президентом румунської федерації футболу, який зазначив, що нічого про це не знає, але вважає нас справжніми патріотами Батьківщини, які ніколи не зрадять своїм принципам. За кілька годин про це повідомили мене та Тиберіу. Відтоді друзі, жартуючи, називають нас румунськими українцями.
- У наших збірних багато спільного, об'єднують, принаймні, фіаско в останній кваліфікації Євро-2004. У чому бачиш причини невдач?
- Різні збірні - різні причини. Мені краще казати про румунську "репрезентацію". У деяких матчах нам фатально не таланило, м'яч не йшов у ворота суперників. Іноді на заваді ставали арбітри, які призначали пенальті за просто кумедних обставин. Ми двічі втрачали перемоги на останніх хвилинах, повторивши хворобу "Динамо" в матчах Ліги чемпіонів. У нашій збірній назрів період зміни поколінь. Упевнений, за два роки змужніла молодь покаже справжню румунську збірну на світовій першості.
- На твою думку, хто в Румунії може стати "другим Хаджи"?
- Такі майстри народжуються один раз на сто років. Георгій - геніальний футболіст, зірка якого зійшла надто високо. У кожній країні є свої футбольні герої. В Україні - це Андрій Шевченко, у Франції - Мішель Платіні, у Бразилії - легендарний Пеле. На теренах Румунії нині не бачу гравців рівня Хаджи. Їхня поява продиктована волею Божою.
- У твоєму житті відбулася знаменна подія...
- Так, дружина Даніела подарувала хлопчика. Порадившись, назвали його Марко Михай. На Батьківщині не прийнято називати людей по батькові, тому новонародженому дають подвійне ім'я. Я став батьком, і емоції, які мене переповнили, важко передати словами.
Цитата
Мирча Луческу, тренер "Бешикташа" (колишній тренер збірної Румунії):
- Чернат виокремлюється на фоні всіх молодих румунських гравців, він - справжня перлина. У Флорина фантастична майстерність і відмінні здібності. Це чудово, що в Румунії продовжують народжуватися такі таланти, як Чернат, Муту, Ківу і Нікулає. Упевнений, нове покоління гравців приведе наш футбол до нових досягнень.
Дмитро Шаповал, газета "Український футбол".
