- Як проходить твій день на карантині?
- Встаю зранку, п'ю каву і відразу їду на базу. Оскільки в саме приміщення нам заходити заборонено, то доводиться їхати відразу в тренувальній формі. Потім повертаюся додому і відпочиваю - в основному, дивлюся фільми.
- Може, з'явилися якісь нові хобі?
- В принципі, нічого особливого. Тренуюся лише з влученням м'яча в баскетбольну корзину.
- Нещодавно в мережі з'явилося відео, як ти взяв участь разом із Денисом Поповим і Крістіаном Біловаром у челленджі з перевдяганням...
- (сміється) Це нас дівчата вмовили, ми не хотіли. Я взагалі грузин, Поп - серйозний пацан...
- Але вийшло кумедно!
- Це так. Ми ще помаду нанесли - взагалі катастрофа.
- Загалом, на карантині не сумуєш...
- Ось від нудьги і вирішили зробити таке.
- А яку музику любиш слухати?
- Я, в принципі, меломан, тому слухаю все підряд. Когось виділити, хто більше за інших подобається, не можу.
- А наспівати щось можеш?
- Чесно кажучи, на думку взагалі нічого не спадає. Виходить, лише коли в душі миюся (посміхається).
- Ти розповідав, що в дитинстві займався грузинськими танцями для того, щоб розвинути швидкість у ногах. Танцювальні навички залишилися досі?
- Одного разу довелося станцювати. І це було жахливо. Хоча в компанії не було жодного грузина, і ніхто не розумів, добре я танцюю або погано. Навпаки, усі дивувалися, як у мене класно вийшло. Це було на весіллі у сестри Дениса Попова. Десь збереглося відео, але я його не люблю дивитися.
- Яка кухня краще - грузинська чи українська?
- Напевно, грузинська. Я в Україні давно живу і іноді сумую за грузинськими стравами, коли давно не їм.
- А сам готуєш?
- Яєчню, салат - це максимум, що можу приготувати. Пластівці ще вранці молоком залити - це моя фірмова страва.
- А де в Києві можна скуштувати смачні грузинські страви?
- Є ресторан «Шоті», також непогані «Хачапурі і вино», «Хмелі-сунелі», «Мана-Манана». Багато є місць, насправді. Але я, щоб поїсти грузинські страви, чекаю, коли мама приїде до мене в гості, або я сам поїду до Грузії. Удома завжди смачніше.
- Чи була у тебе практика спілкування з носієм англійської мови? Чи не було проблем зі спілкуванням?
- А я англійську мову добре знаю. Коли я тільки приїхав до Києва, то спілкувався виключно англійською. Також я досконало знав грецьку мову, тому що вчив її у школі. Коли ж приїхав сюди, то треба було посилено вчити російську, а ось грецьку практично забув, на жаль, - лише пару слів буквально пам'ятаю.
- Тобто, ти володієш п'ятьма мовами?
- Добре знаю російську, грузинську і англійську. Українську розумію, але розмовляти важко. Грецьких пару слів пам'ятаю, як уже сказав.
- Чи є в планах вивчення інших мов?
- Ні. Хочу вивчити англійську так, щоб вільно спілкуватися і все розуміти.
- Хотів би стати Президентом України?
- Ні. Це занадто великий тиск. Узагалі, з політикою жодних справ не хочу мати.
- Тобто, усі думки пов'язані з футболом?
- Так. Можливо, у майбутньому став би тренером «Динамо».
- Є приклад тренера, який тебе надихає?
- Подобаються Клопп і Гвардіола.
- Питання від Сергія Булеци. У який клуб ти хотів би перейти?
- Поки я хочу грати за «Динамо» (Київ). А потім, можливо, у «Барселону» перейшов би.
- З ким із легіонерів ти найкраще спілкуєшся?
- В принципі, з усіма нормально спілкуємося.
- Що відчував після гола у ворота Південної Кореї?
- Нічого, навіть бігти не міг - упав. Чи найпам'ятніший цей гол? Так, але ще попереду багато голів.
- Який матч запам'ятався найбільше в кар'єрі?
- Фінал ЧС, коли дебютував за першу команду проти «Шахтаря». Ті, у яких не брав участі, - проти «Евертона». Подавав м'ячі? У цій грі ні. Був тоді на стадіоні. А так, у багатьох іграх подавав м'ячі. Один раз попросив у Ярмоленка футболку, але він не дав.
- Чи готовий ти грати за національну збірну України або ще потрібно набратися досвіду?
- Я ще не граю в першій команді «Динамо» на постійній основі. Щоб потрапити в національну збірну, потрібно ще набратися досвіду.
- Як налаштовуєшся перед іграми?
- Слухаю музику. Коли багато думаєш про майбутню гру, можеш перегоріти. Потрібно спокійно ставитися. А коли виходиш на поле, є легкий мандраж, але потім усе проходить
- А чи є ритуали перед іграми, які виконуєш?
- З Поповим перед виходом на поле сидимо хвилину, мовчимо і тільки потім йдемо.
- Чому не вийшло в дитинстві в «Барселоні»?
- Це довга історія. Там не було бази, де повинен був жити сам, а мої батьки не могли переїхати. Іспанці просили опікуна, а батьки побоялися довіряти.
- Але вийшло, що все на краще? Зараз ти в «Динамо»...
- Звичайно. Були пропозиції від «Шахтаря». Але я навіть не розмовляв ні з ким. Я вихованець «Динамо». Так, як ставляться до вихованців у «Шахтарі», гадаю, ніхто б туди не прийшов, тим паче зараз. Батьки віддають у донецький клуб своїх дітей, а їх уже із самого початку там «плавлять». Я вважаю, що там своїм молодим гравцям узагалі не дають шансів.
- Який твій найяскравіший спогад із футбольного дитинства?
- Коли отримував найкращого гравця України в складі «Динамо» - двічі або тричі. Приємно було, що не судили - свій - не свій.
- У які комп'ютерні ігри граєш?
- «Counter-Strike». У «Динамо» є своя команда, але я ще не доріс до такого рівня (сміється). Я поки тренуюся, моя мета - туди потрапити (сміється).
- Що хотів би сказати вболівальникам?
- Не забувайте нас, скоро повернемося. І, сподіваюся, покращимо гру і результат.
