Рівно рік тому – 13 травня 2002 року у клінічній лікарні Запоріжжя помер видатний футболіст і тренер, легенда українського футболу Валерій Васильович Лобановський.
Валерій Васильович – неординарна особистість світового футболу, найяскравіша тренерська зірка радянської та української історії. Світова слава прийшла до Лобановського-тренера як наслідок успіхів очолюваних ним команд. З київським “Динамо” Валерій Васильович виграв 2 Кубка володарів кубків, Суперкубок УЄФА, 8 чемпіонатів СРСР, 6 Кубків СРСР, 5 чемпіонатів України, 3 Кубка України. Під керівництвом Лобановського національна збірна СРСР стала віце-чемпіоном Європи, бронзовим призером Олімпійських Ігор.
Видатні люди залишаються в пам’яті народу такими, якими були під час завоювання своїх найбільших успіхів. Образ Валерія Лобановського назавжди буде прикладом служіння обраній справі, якій він віддав всього себе. Приклад Лобановського залишиться для нас, його земляків, колег, учнів, однодумців, прикладом долання труднощів та досягнення мети.
На мітингу пам”яті слово взяли керівники ФФУ та ПФЛ, Держкомспорту України, численні друзі та соратники Лобановського з багатьох країн світу. Опісля всі присутні могли покласти квіти до меморіального комплексу Маестро. Слідом за президентом ФФУ Григорієм Суркісом, данину пам’яті Валерію Лобановському віддали Ігор Суркіс, Валентин Згурський, Олександр Омельченко, Мішель Платіні, В’ячеслав Колосков, Равіль Сафіуллін, численні ветерани та функціонери футболу, гравці, тренери та керівники усіх чотирьох команд-учасниць турніру пам’яті тренера.
Услід за ними потягнулася багатометрова черга з простих уболівальників, шанувальників таланту Героя України. І вже через кілька хвилин меморіальний комплекс “втонув” у морі квітів. Останніми данину пам’яті віддали члени сім’ї Валерія Васильовича – вдова Аделаїда Панкратівна, дочка Світлана Валеріївна та інші родичі.
