Горан Гавранчич, захисник "Динамо":
- Горан, чи була настанова грати у відкритий футбол?
- Не знаю. Так склалось, що атакуючі гравці залишались попереду, а захист – позаду, і в результаті – великий розрив між лініями.
- Після двох останніх пропущених м’ячів тренери внесли корективи у гру?
- Та ні, продовжували грати так само. Намагались притримуватись тієї ж схеми, щоправда, все рівно допускались багатьох помилок.
- А в епізоді з пенальті ти дійсно зіграв рукою?
- Звичайно, я не хотів, щоб так сталось. Але м’яч дійсно влучив у руку…
Андрій Несмачний, захисник "Динамо":
- Андрію, можливо цього разу теж було варто виголити голови?
- Смисл був не в тому, щоб змінити зачіски, а в тому, щоб згуртувати команду. Зараз просто не знайшлось ініціатора, який би запропонував це зробити. Але, повторюсь, справа не в зачісках.
- Чому вийшло два таких різних тайми?
- До другого тайму вщухли емоції, ми зробили правильні висновки. У другому таймі нам дещо вдалось, а в першому не склеїлось практично нічого.
- "Манчестер" – хороша нагода перевірити себе, але в «Динамо» це сьогодні не вийшло…
- Ми сподівались зіграти на більш високому рівні, але справді не вийшло. У чому причина, я поки сказати не можу.
- А якою була настанова?
- Тренер просив ніс зіграти строгіше, попросив, щоб була максимальна концентрація. Не втрачати гравців при стандартах і не давати «Манчестеру» вільного простору. Вони грають в один-два дотики і роблять все на швидкості.
- Що відчули після швидких м’ячів у ваші ворота?
- Коли пропускаєш два м’ячі в перші двадцять хвилин, це, звичайно, психологічно давить.
- Як оцінюєш роботу тренера з Пінколіні?
- Нічого конкретного сказати не можу, оскільки тривалий час перебував у розпорядженні збірної. Я працюю з ним усього лише кілька днів, і оцінити його роботу можна буде лише через певний час.
