- Мені пощастило не лише бачити гру Володимира Трошкіна у складі легендарної команди "Динамо" - ми жили в одному будинку, в одному під'їзді. Це легендарна особистість, згусток енергії на футбольному полі. При цьому в житті Володимир Миколайович був надзвичайно толерантною, спокійною, виваженою, порядною, моральною людиною. Я кажу це не з чиїхось слів, а сам спостерігав, як він навіть ставить свою машину біля під'їзду так, щоб нікому не заважати. У цьому весь він. Трошкін - людина високого ступеня порядності на тлі тієї геніальності, яку він демонстрував разом зі своїми товаришами на футбольному полі.
Але життя завжди вириває найкращих. Більше немає з нами Лобановського, Базилевича, Комана, Матвієнка, Рудакова... Тих людей, з якими Трошкін грав і які радували численну торсиду своїх шанувальників.
Я приблизно одного віку з Володимиром Трошкіним. Будучи таким же хлопчиськом, як він, ледь переступивши 20 років, милувався і захоплювався геніальною командою геніальних наставників і футболістів. Без виснажливого тренувального процесу було неможливо досягти таких результатів і енергії, яку вони виливали на полі. Послідовники Лобановського будуть продовжувати вивчати, чи можливо працювати та досягати переможного результату за таких наднавантажень.
Колись Володимира Онищенка, з яким я, до речі, навчався в паралельних класах, запитали, чи вірили динамівці в успіх виснажливої праці, яку команді пропонували її наставники - Лобановський і Базилевич. Онищенко сказав, що ставив це питання Лобановському за рік до перемоги в Суперкубку УЄФА. Коли динамівці вже в якості переможців відкривали шампанське, Лобановський згадав про це і сказав: "Бачиш, Володя, такою є відповідь на твоє питання - дасть це можливість перемогти чи ні".
Усе повинно скластися в один мікст - бажання, зосередженості на роботі, видатної праці, яка радувала мільйони шанувальників чудової команди "Динамо" 70-х років. Нехай Володимиру Миколайовичу земля буде пухом.
- Для сучасного футболіста приклад Володимира Трошкіна, володаря Кубка Кубків, Суперкубка УЄФА, призера чемпіонату Європи й Олімпійських ігор, - справжній приклад професіонала та людини?
- Ми живемо в інший час, і не тому, що сьогодні в світі пандемія. Ми живемо в іншому вимірі й іншій системі координат. Раніше у нас, хлопчаків покоління Трошкіна, серед захоплень були футбол, кіно та доміно. Сьогодні у молоді є великий вибір. А вибір завжди дає можливість людям порівнювати свої бажання з подвигами цієї легендарної команди. Все питання в тому, в якій сім'ї росли й якому богу поклонялися, в тому числі і футбольному. Для мене він - бог, як і вся легендарна команда "Динамо".
При сучасному різноманітті вибору, мій 14-річний син займається футболом і мріє стати професійним воротарем. Напевно, у нього є задатки. Але без виснажливої праці він не зможе конкурувати в команді. Про це йому постійно говоримо я і його дядько.
Усі батьки хочуть для свого сина або дочки щастя в їхньому виборі. Усе питання в тому, наскільки вони свій вибір підтверджують працею та працездатністю, а не просто бажанням фіксувати - я так хочу. Приклад наших славних футболістів, яким аплодував 100-тисячний стадіон, це і є данина поваги, подяки та поклоніння нашим футбольним ідолам.
