– Григорію Михайловичу, президент УЄФА залишився задоволений візитом до нашої країни? Які його основні підсумки?
– У Києві, якому довірено проведення фіналу Ліги чемпіонів у 2018 році, Александер Чеферін провів важливі зустрічі з першими особами країни. Так, Президент України Петро Порошенко, подякувавши голові УЄФА за солідарність із нашим народом, отримав від нього запевнення в тому, що позиція УЄФА щодо анексованого Російською Федерацією Криму залишається незмінною.
У свою чергу, Володимир Гройсман від імені уряду України поінформував президента УЄФА про масштаби робіт, які гарантують належну підготовку нашої столиці до майбутніх подій. Адже ми будемо приймати не лише матч чоловічої Ліги чемпіонів, але й жіночий фінал, який пройде на стадіоні імені Валерія Лобановського.
Приємно вразила високого гостя з Ньйона і його зустріч із легендою світового боксу, зараз – мером Києва Віталієм Кличком. Я чув, як пан Чеферін довго й активно спілкувався з нашим градоначальником про те, як саме міська влада збирається облаштувати інфраструктуру для якісного та безпечного проведення футбольного свята. Було видно, що голова УЄФА жодної хвилини не сумнівається в реальності запевнень авторитетного спортсмена та політика. Це той випадок, коли ділова репутація людини говорить замість нього.
Зрозуміло, побачивши на власні очі НСК «Олімпійський», Александер Чеферін залишився задоволений тим, як виглядає головна єврокубкова арена 2018 року. Побував він також у Одесі на матчі Україна – Фінляндія, та й загалом у повній мірі отримав можливість особисто переконатися в тому, наскільки гостинна наша країна.
– В Одесі, до речі, збірна України здобула перемогу, завершивши осінню частину відбору ЧС-2018 на другому місці у групі. Тренерський дебют вдався Андрію Шевченку?
– Ну, якщо головний тренер каже, що кращої кінцівки року не міг би побажати й він сам – що до цього можна додати? Хіба тільки те, що під його керівництвом наша збірна дійсно демонструє більш сучасний футбол.
А взагалі-то відчувається, наскільки Андрій скучив за футболом. Мені це дуже імпонує. Я бачу, як у нього горять очі, з якою жадобою він занурюється у процес. Мабуть, це важливіше за все на початковому етапі роботи. А знання та досвід поступово будуть накопичуватися.
Ще, що я із задоволенням помітив, це те, що Шевченко вже викоренив у собі гравця. Він сприймає гру цілісно, дивиться на неї з точки зору загальнокомандних дій. А амбіцій та вимогливості в роботі йому завжди було не позичати. Побажаємо же Андрію, щоб його не залишала ще й удача.
– На тлі результатів національної збірної виступи наших клубів на міжнародній арені не настільки вражаючі...
– Мабуть, ви маєте рацію. Провідним клубам України дійсно не вистачає стабільності. Минулого сезону, приміром, «Динамо» та «Шахтар» у чомусь перевершили наші очікування, як за рік до того й «Дніпро», який дійшов до фіналу Ліги Європи. Звичайно, на тлі тих результатів та останніх успіхів збірної нинішня єврокубкова кампанія, якщо оцінювати її загалом, виглядає не так яскраво.
У Лізі чемпіонів далеко не радує «Динамо», переживаючи болючий, але неминучий процес оновлення складу. З іншого боку, в команді Сергія Реброва з'явилися такі футболісти, як Віктор Циганков та Артем Бесєдін – майбутнє не лише київського клубу, але й збірної України.
На жаль, до найпрестижнішого клубного турніру не зміг кваліфікуватися «Шахтар», який на сьогодні об'єктивно дає фору не лише іншим нашим командам, але й багатьом європейським середнякам. Подивимося, як високо команда Паулу Фонсеки, вельми цікавого та делікатного тренера, підніметься навесні в Лізі Європи.
На мій погляд, на своєму рівні цієї осені на міжнародній арені поки виступає лише «Зоря», якій у низці матчів відверто не вистачало везіння. А ось «Олександрія» та «Ворскла», враховуючи всі їхні труднощі, розчарували. І, думаю, не лише мене. Від них теж усі чекали більшого. У підсумку, клубний коефіцієнт України за сезон 2016/17 може бути рекордно низьким.
– Чи вбачаєте ви у цьому початок тривожної тенденції?
– Думаю, всім очевидно, наскільки знизився за останні два роки рівень чемпіонату України. Економічна криза, військові дії змусили залишити Україну чимало класних футболістів. Щоправда, при цьому небачений досі шанс заявити про себе отримала молодь, випускники футбольних академій. Будемо сподіватися, скористаються ним не лише Коваленко та Соболь. Як на мене, цілком зріло вже виглядають ті ж Циганков та Бесєдін, на підході Борячук та Яремчук... Завдяки вітчизняним талантам клас внутрішніх турнірів і має підвищитися.
А тенденцією я би назвав невідворотність дії законів економіки – ось чому УЄФА свого часу ввів у футбольний ужиток поняття фінансового фейр-плей, акцентуючи увагу на необхідності балансування клубних прибутків та витрат. На жаль, не всі клуби, в тому числі й українські, сприйняли тоді сигнал із Ньйона. Наслідки цього ми зараз і спостерігаємо.
– ФФУ та Прем'єр-ліга можуть якось вплинути на ці процеси? Адже, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи...
– Я вважаю, що всі, хто зацікавлений у прогресі вітчизняного футболу, не має права спокійно спостерігати за тим, що відбувається. Ми маємо шукати резерви для підвищення конкурентоспроможності клубів та чемпіонату. Так, якщо втратила актуальність тема посилення ліміту на легіонерів, її дійсно є сенс поки відкласти. Але, скажімо, орендовані футболісти мають брати участь у всіх без винятку матчах, навіть проти рідних клубів.
Адже що відбувається, коли «Шахтар», «Динамо» або хтось ще використовує своє право вето й забороняє перспективним футболістам в очних зустрічах виходити на поле за інші команди? Ми в'яжемо самі себе по руках та ногах, послаблюючи Прем'єр-лігу. Адже заборони, як правило, передують найбільш цікавим та напруженим матчам, знижуючи їхню інтригу. Звичайно, це дратує глядачів і, м'яко кажучи, не сприяє підвищенню загальної турнірної напруги.
– У вас є рецепт, як подолати орендне вето?
– А навіщо винаходити велосипед? Ви же знаєте, що УЄФА категорично проти подібних заборон. У дисциплінарних правилах УЄФА все це чітко прописано. Згадайте, наприклад, випадок із Тібо Куртуа. Навесні 2014 року у пресі з'явилася інформація, що він, тоді ще голкіпер «Атлетико», якого було взято в оренду у «Челсі», не зіграє в матчах між цими клубами в Лізі чемпіонів через вето лондонців.
УЄФА відразу зробив офіційну «заяву про чистоту конкуренції», у якій пояснив – жоден клуб не може впливати на суперника при виборі складу на гру! Було наголошено, що будь-який пункт контракту між клубами, що обумовлює вихід того чи іншого гравця на поле, не має жодної сили в турнірах УЄФА. Скажу навіть більше. Найменша спроба примусу до виконання такої умови контракту вважалася би прямим порушенням дисциплінарних правил УЄФА і, відповідно, могла призвести до найсуворіших санкцій.
Погодьтеся, ніщо не заважає організаторам українських змагань прописати в регламенті такі ж чіткі та однозначні умови. Не потрібно нічого вигадувати – достатньо втілити в життя вже напрацьоване рішення, використати європейський досвід. На мій погляд, це необхідно було зробити вже давно.
– Доволі давно, ще в 2010 році, ви запросили на роботу до ФФУ П'єрлуїджі Колліну. Зараз, коли його критикують, переходячи часом на відверту лайку, як ви оцінюєте діяльність куратора українського суддівського корпусу?
– Він надав неоціненну послугу футболу України, перезавантаживши всю систему підготовки наших арбітрів. Зрозуміло, з'явилися незадоволені – ті, кого П'єрлуїджі за професійну неспроможність на гарматний постріл не підпускає більше до роботи. Вони й копають яму під ним, разом із мисливцями за скандалами розвиваючи сегмент жовтої преси. Що ж, це їхнє право, такий їхній особистий вибір, нехай і дуже далекий від інтересів футболу.
На користь же італійця красномовно свідчить той факт, що перед стартом минулого сезону ФФУ пролонгувала його контракт. Та й Виконком УЄФА у травні 2016-го продовжив повноваження Колліни як старшого офіцера з питань суддівства ще до 2020 року. Це й є найкраща оцінка його діяльності.
– Футбольний сезон незабаром піде на канікули. Ви вже здогадуєтеся, чим найбільше запам'ятається вам цей рік?
– Зарано підбивати підсумки. Попереду ще два тури єврокубків, достатньо роботи за різними напрямами й у адміністрації, членів Виконкому, президента УЄФА. Скажімо, після візиту до України Александер Чеферін встиг побувати на презентації логотипу ЄВРО-2020 у Будапешті. А в четвер на нього чекає вже гостинна Софія, де наша офіційна делегація буде присутня на відкритті болгарського національного центру футболу «Бояна», створеного за підтримки ФІФА та УЄФА. Доволі щільний календар подій і надалі.
Словом, підводити риску під 2016 роком раніше 9 грудня, коли у Ньйоні відбудеться останнє засідання Виконкому УЄФА, ніяк не вдасться. Так само передчасно оголошувати й якісь плани на 2017-й.
* фото В.Раснер
